«Ворог ставиться до зрадників України як до одноразового матеріалу»
Проєкт «Хочу к своим» працює з 25 липня 2024 року. Яка кількість колаборантів у рамках проєкту на початок грудня?
Наразі на сайті проєкту «Хочу к своим» кількість таких колаборантів складає 272 особи. Важливо додати, що це саме ті зрадники, які побажали виїхати до Росії за умови повернення українців з полону. Повернення всіх наших громадян — це головна ціль проєкту.
Звісно, загальна кількість затриманих і засуджених колаборантів набагато більша. Наші правоохоронні органи кожного дня викривають і затримують російських агентів. (Станом на липень 2024 від початку повномасштабного вторгнення СБУ відкрила понад 7000 проваджень за колабораційну діяльність, близько 1000 колаборантів отримали судові рішення.)
З понад 200 засуджених зрадників, які побажали виїхати в Росію, скільки зацікавили росіян?
Але хочу також підкреслити, що проєкт дає змогу діючим агентам припинити таку діяльність на визначених умовах. На даний момент вже троє таких громадян зробили цей правильний вибір.
При цьому, завдяки спеціальним формам на сайті «Хочу к своим» та уважним громадянам дванадцять потенційних колаборантів перевіряються. А кейси ще сімнадцяти громадян, які не бажають жити в Україні, але бажають виїхати до рф опрацьовуються представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У рамках роботи проєкту до РФ виїхав один колаборант. Це Василь Мехеда — колишній український чиновник, який працював на ворога. Засуджений за статтею 111, частина 1 — «колабораційна діяльність». За попередньою змовою за грошову винагороду погодився передавати представникові РФ інформацію, яка містила державну таємницю й використовувалася для підривної діяльності проти України. Очікував виїзду два місяці та 13 днів. І, власне, 25 червня цього року виїхав до Росії одночасно з поверненням українців з російського полону.
Той факт, що росіяни забрали лише одного свого агента, каже, що вони не поспішають?
Справді не поспішають. Бо ворог ставиться до зрадників України як до одноразового матеріалу. До витратної одиниці, яка відпрацювала свою функцію і тепер не становить ніякої цінності. Але ми розуміємо, якщо росіяни забрали одного колаборанта, то це означає, що в майбутньому вони можуть забрати другого, третього, п'ятого, п'ятнадцятого. І це можливість повернути наших громадян з російського полону. Власне над цим ми і працюємо щодня.
«Велика частина колаборантів мають скрутне фінансове становище й задурені російською пропагандою мізки»
Які області України «лідирують» по кількості таких злочинців?
Ми не робимо і не робили такий аналіз і тим більше не складаємо подібні “рейтинги”. Але у кожного користувача сайту “Хочу к своим” є можливість вивчити профілі колаборантів, які зараз там представлені. У кожному профілі вказане місце проживання.
Вивчення профілів на сайті проєкту «Хочу к своим» показує, що найбільша кількість таких зрадників — це представники Донецької та Луганської областей. На жаль, багато зрадників також з Харківської області. А чи є якісь вікові, професійні, гендерні особливості?
Якщо ви подивитеся на профілі цих людей на сайті, то там 99 % — чоловіки. Щодо вікових показників, то наймолодшому зраднику 19 років. Це Ігор Маркін, якому на момент затримання взагалі було 16 років. Він родом з Бахмута, наводив артилерію ворога на свій же коледж, де на той момент базувалися наші сили.
А найстарший?
Найстарший — Леонід Глушаков, 69 років. За фахом різнороб, тобто перебивався підробітками. Якийсь час безпосередньо служив у незаконних формуваннях так званої «ДНР», потім ще до повномасштабного вторгнення переправився на неокуповану територію України. Почав працювати на російські спецслужби. У Telegram передавав їм різну інформацію про наші сили. Затриманий як агент ворога.
Чи є середньостатистичний портрет колаборанта?
Скажу так: багатьох колаборантів об’єднують скрутне фінансове становище й задурені російською пропагандою мізки. Більшість так і не отримали обіцяних грошей. Натомість отримали тюремні ґрати й забуття.
«Вербування перейшло в онлайн. Основний канал — Telegram»
Якими каналами зв’язку зазвичай користуються колаборанти? Як вони встановлюють контакт з російськими кураторами?
Ми давно проминули ті часи, коли ворог безпосередньо вербував агентів, як кажуть, на землі, дідівськими методами: коли агентура ворога безпосередньо розміщена в якомусь місті, коли вербує, особисто спілкуючись з кандидатами. Зараз усе перейшло в онлайн.
І найбільше поле роботи ворога — це Telegram. На другому місці — Вконтакте.
На жаль, попри заборону, Вконтакте досі має українську аудиторію.
Але перше місце — це месенджер Telegram, де є тематичні спільноти, куди долучаються громадяни України, які безпосередньо підтримують політику російського режиму, вторгнення ворога в нашу країну й виправдовують агресію. Власне ці люди і є базою для вербування.
За вашим аналізом, як правило, потенційні зрадники самі шукають такі канали та йдуть на контакт з власної волі? Чи все-таки більша кількість випадків, коли російські куратори вишукують таких людей?
На моє переконання, варто говорити про те, що на першому місці — робота ворога. Тобто російські спецслужби самі шукають агентуру та вербують її.
Поясню чому. Тому що, скажімо так, активісти й люди, які готові самі йти на контакт, безпосередньо, ініціативно працювати на ворога, поступово закінчуються. Бо ж вони бачать ситуацію, за якою «перша армія світу» ніяк не може перемогти. Вони також бачать, що Росія не поспішає забирати провалених агентів, а українські правоохоронні органи затримують нових колаборантів. А колаборант, навіть з не дуже високим рівнем освіти, має доступ до інтернету й бачить «таймер очікування» до Росії колаборантів, представлених на сайті «Хочу к своим». У деяких очікування розтяглося на вісім місяців. Але ніхто їх не забирає. Це теж вагомий аргумент не йти з власної волі на співпрацю з ворогом.
«Основна мотивація йти на контакт з ворогом фінансова й ідеологічна»
Основною мотивацією для зрадників йти на контакт та зрадити країну є матеріальна винагорода чи ідеологічні погляди?
Я не виокремлював би якийсь один мотив. Можу сказати, що вони переплітаються.
Скільки платять росіяни зрадникам, які здають позиції ЗСУ, координати енергетичних і військових підприємств?
Випадки, які фіксують, — мінімально це 50 доларів у криптовалюті. Але дуже часто ворог обманює колаборантів і нічого не платить.
Тобто кошти перераховують не на банківські картки, а саме через крипту?
Так. Такий спосіб найважче відслідкувати. Але нашим правоохоронним органам вдається і це.
Чи є у ворога якісь особливі технології та методики вербування? Зрозуміло, що є класичні. Можливо, до громадян України він застосовує якісь нові?
Нині працює стара добра класика, коли ворог знаходить людину, яка, скажімо так, більш-менш дивиться в сторону Росії. Або у скрутному фінансовому становищі. Чи в житті котрої є компрометуючі факти. З цими трьома мотивами і працюють ворожі спецслужби.
На сайті проєкту «Хочу к своим» постійно оновлюють інформацію про засуджених колаборантів. З аналізу видається, що найбільша кількість справ стосується передачі ворогу координат, інформації про зосередження наших Збройних сил і техніки. Це так?
Так, статистично це правда. Але інколи трапляються колаборанти, засуджені за спробу виконати складніші завдання. До прикладу, на сайті є профіль Олександра Рущака, який намагався передати ворогу «секретні» креслення ракети «Нептун». Принаймні він так думав. Це була, звісно, спланована спецоперація українських спецслужб, але все ж йому таку задачу ставили.
Також є профіль засудженого зрадника Артема Єрмишкіна, якому ставили задачу ліквідувати вище військове керівництво країни. Обидва чекають на виїзд до РФ по сім місяців. Але Росія не поспішає забирати їх.
Але випадки Рущака чи Єрмишкіна — це рідкість. Більшість зрадників, представлених на сайті проєкту, засуджені за передачу ворогу різноманітної інформації про наші сили. Причому наші сили і в тилу, і на лінії фронту. Також є випадки, коли колаборанти намагалися дізнатися інформацію про енергетичну інфраструктуру, ВПК тощо.
«Підпалюють автівки військових не лише неповнолітні. А й ті, для кого 100 доларів — величезні кошти»
На жаль, ми бачимо численні випадки підпалу автівок військових. Як тут ворог мотивує зрадників?
Зазвичай це банальна фінансова мотивація людей, які взагалі не мають грошей. Або мають їх дуже мало. І для них ті самі обіцяні 50–100 доларів у крипті — це величезні кошти.
Ця категорія злочинців — це, як правило, неповнолітні?
Я не сказав би, що тільки неповнолітні йдуть на цей злочин. Просто про неповнолітніх у кейсах підпалу автівок військових частіше розповідають українські медіа. Утім ми справді маємо непоодинокі випадки, коли це скоюють підлітки. Бо неповнолітнього легше мотивувати, простіше ввести в оману, мовляв, за це нічого не буде через вік. І отримаєш 100 доларів, а для нього 100 доларів — це об'єктивно багато.
Для неповнолітнього за такий злочин передбачена лише адміністративна відповідальність? Як все ж можна кваліфікувати це за статтею 111 (колабораційна діяльність)?
Судова практика показує, що цим злочинцям, як правило, інкримінують перешкоджання роботі Збройним силам України, за що передбачено обмеження волі від 8 до 15 років.
«Колаборанти будуть викриті. Тих, хто працював роками, уже немає»
Наостанок. Чи є тенденція до збільшення чи зменшення кількості колаборантів з початку повномасштабного вторгнення?
Їхня кількість постійно зменшується. Українські правоохоронні органи працюють у цьому напрямку дуже активно. Затримання зрадників — це лише питання часу. Завжди настає момент, коли вони попадаються. Колаборанти, які реально можуть працювати роками, яких ніхто не викриває, — це вже минуле. Це могли бути одиничні випадки, яких уже немає.
Тобто ті, хто думає про можливу співпрацю з ворогом, мають чітко усвідомлювати неминучість покарання?
Однозначно. Перше — усі зрадники будуть викриті й засуджені. Друге — після того, як їх засудять, вони матимуть можливість через наш проєкт подати прохання на «виїзд в Росію» за умови повернення українців з полону. Але як показує практика, на «повернення» в РФ колаборант може чекати місяцями.
І третій важливий меседж — для батьків: якщо не будете слідкувати за своєю дитиною, не будете спілкуватися з нею, не будете цікавитися її оточенням, то ризикуєте, що в якийсь момент зателефонує представник правоохоронного органу й скаже, що вашу дитину затримали. Наприклад, на підпалі військового авто. У підсумку отримаєте зламане життя і своє, і дитини.
А як ставляться інші ув'язнені до колаборантів?
Наскільки нам уже відомо, звичайні засуджені ставляться до них, м'яко кажучи, негативно. Чому? Бо вони для них зрадники в усіх сенсах цього слова. А таких не поважають ніде.