Після Революції гідності парламент переобирали двічі. І двічі він працював без мажоритарників з тимчасово окупованих територій. Здавалося б, можна зробити висновки, завчасно змінити законодавство й провести парламентські вибори 2019 року за іншою політичною системою, щоб в умовах війни інституція була більш захищеною й мала максимальне представництво. Тим більше, що громадський сектор роками вимагав проводити вибори не за законом Януковича, а за відкритими списками.
Але тоді мажоритарну систему залишили, бо політичні сили, які були в парламенті попереднього скликання, сподівалися, що саме мажоритарні округи допоможуть збалансувати великий рейтинг «Слуги народу». Ця ставка не спрацювала: у багатьох мажоритарних округах голосували не за конкретного кандидата від майбутньої монобільшості, а за новий бренд «Слуга народу», від якого обрали президента Володимира Зеленського.
В останні дні роботи парламенту попереднього скликання нардепи таки зібралися на силі й підтримали Виборчий кодекс із відкритими списками.
Але через те, що вибори у Верховну Раду відбулися за старою мажоритарною системою, зараз у ній немає представників майже 40 округів (!).
Здебільшого це тимчасово окуповані території, але подекуди нардепи самі склали мандати. Окрім того, представник одного округу Чернігівщини помер (Антон Поляков, 206 округ) і вибори, які мали пройти навесні 2022 року, через повномасштабне вторгнення не відбулися.
Очільник громадської організації «Центр спільних дій» Олег Рибачук зазначає, що виборчу реформу не провели вчасно через те, що в лідерів політичних партій була ментальність партійних вождів:
«Мажоритарка давала владі можливість засівати округи — субвенції та бюджети на обласному рівні. Звісно, що були такі політики, які засівали округ усі каденції поспіль. Хрестоматійний приклад тут Антон Яценко. Досі нардеп! Але й місця у списках партійні лідери сприймали як можливість продати прохідну частину. Так було в "радикалів" за Ляшка. І тому громадський сектор вимагав провести виборчу реформу, щоб виборці голосами вирішували, кому дістанеться мандат. Якби цю систему запровадили, то зараз не було б мало не пів сотні вакантних місць у парламенті. Але ж для наших політиків залежати від волі виборців — це страх божий».
І тут варто нагадати, що після того, як набрав чинності Виборчий кодекс і пройшли місцеві вибори, саме мажоритарники спробували повернути мажоритарку й зареєстрували відповідний законопроєкт (6444), якого, на щастя, так і не розглянули.
Зараз навіть кілька десятків голосів для парламенту можуть стати вирішальними. До прикладу, критично бракує голосів, коли йдеться про такі важливі питання, як деколонізація.
Олег Рибачук зауважує, що коли на місцях ввели партійну систему з напіввідкритими списками, то отримали результати — такої масштабної проблеми з відсутністю депутатів у радах, як у парламенті, немає, бо немає мажоритарників:
«Попри це, формуючи правила для місцевих виборів, політики все ж схитрували. І зробили все, щоб знівелювати вагою голосів виборців, збільшивши партійну квоту з 5 до 25 %. Тобто для кандидатів від менш рейтингових партій подолати внутрішньопартійну конкуренцію стало майже нереально — перемагали ті, хто балотувався за списком».
До речі, коли парламент обговорював, якою буде виборча квота, чи не вирішальну роль зіграли представники ОПЗЖ, які пропонували підвищенням квоти «вдосконалити» Виборчий кодекс. Так відкриті списки стали напіввідкритими і, зокрема, ОПЗЖ проводила в місцеві ради тих, хто їм був потрібний.
Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія в умовах війни має вирішувати доволі складну задачу — знайти достатню кількість парламентарів для голосування.
«Якщо аналізувати дві виборчі системи, які були під час парламентських і місцевих виборів, то система без мажоритарного компонента виявилася більш стійкою. Зараз у парламенті майже 40 вакантних мандатів саме через мажоритарку. Якби в нас ці 40 голосів були, то і питання деколонізації, і питання заборони Московського патріархату давалися б значно легше. Звісно, що не всі 40 давали б свої голоси. Але питання з тим, щоб зібрати більшість, не стояло б так гостро. Але ці питання будемо вирішувати вже після перемоги, бо зараз це не на часі», — каже Арахамія.
Ба більше, через мажоритарну систему досі залишаються депутатами Микола Тищенко (Київ, округ 219), який перебуває під домашнім арештом, й Олександр Дубінський (Київщина, округ 94), якого звинувачують у державній зраді. Вони були обрані як представники «Слуги народу». Якби зайшли через партійний список – питання з їхніми мандатами можна було б спробувати вирішити. Так, після скандальної поїздки за кордон нардеп-списковик Юрій Арістов склав мандат, а Тищенка після поїздки до Таїланду лише виключили з фракції.
З початку повномасштабної війни і до кінця вересня в облрадах склали мандати 148 депутатів, а взялися виконувати повноваження 90.
Така розбіжність обумовлена тим, що в Запорізькій облраді, де 23 депутати склали мандати, жоден не набув повноважень. Остання сесія облради відбулась ще в березні 2022 року. А ще близько десяти депутатів облрад, які втратили мандати, представляли нині заборонені партії. Оскільки партії заборонили, їхні представники більше не можуть потрапити в раду.
Щодо міських рад в обласних центрах, тут втратили повноваження 102 депутатів, а набули 58. Ситуація з депутатами заборонених партій аналогічна. Так, у Черкаській міськраді замість трьох депутатів, які представляли ОПЗЖ і втратили мандати, не зайшов жоден.
У деяких радах депутати заборонених партій встигли розформувати фракції, аби уникнути втрати мандата. Наприклад, у Миколаївській міській раді депутат Артем Ільюк, який у 2014 році як нардеп голосував за диктаторські закони, повідомив про відсутність фракції політичної партії «Опозиційна платформа — За життя». Представники забороненої партії стали позафракційними і залишилися з мандатами.
Але тут депутати міськради проявили творчий підхід і змогли таки позбавити мандата одного політика з екс-ОПЗЖ. У лютому 2024 року його вигнали з ради через несплату аліментів на утримання дитини та «враховуючи відкриту публічну антиукраїнську позицію та діяльність».
І тут варто нагадати, що уряд вже кілька років як подав проєкт, який дозволяє очистити місцеві ради від депутатів, що були обрані від заборонених партій (7476). Проте парламент його так і не розглядає. Якби таку законодавчу ініціативу прийняли, то на місцях не довелося б шукати творчі аргументи для того, щоб очистити місцеві ради, а громадський сектор не блокував би призначення таких політиків на керівні посади в комісіях, як це було в Київраді з депутатом-адвокатом Медведчука.
Та навіть за відкритих партійних списків, що депутати набули повноважень, потрібне засідання територіальної виборчої комісії. Як правило, політичні партії оплачують роботу своїх членів комісій готівкою, у міжвиборчий період ніхто не зацікавлений працювати просто так. Ба більше, частина членів комісій могла виїхати за кордон або змінити місце проживання. І тому може постати питання кворуму.
У Чернігівській міській раді жоден з чотирьох політиків, які мали набути повноважень, не отримав мандат. Причина — відсутність кворуму.
Загалом міські ради менш охоче, ніж обласні, повідомляють про причини, через які депутати не набули повноважень.
На Київщині з введенням у повноваження нових депутатів теж є проблеми. Так, у Бучанській райраді достроково припинив свої повноваження 21 депутат, проте набули повноважень тільки чотири, оскільки Бучанська районна територіальна виборча комісія більше рішень не надсилала. Чому — райрада не уточнює.
Громадська ініціатива «Голка» направила звернення до 25 селищних, міських і районних рад Київщини, і загалом територіальні виборчі комісії працюють навіть у тих громадах, які найбільше постраждали від тимчасової окупації, зокрема в Бородянці.
Але при цьому в Коцюбинському, що є анклавом Києва й жодного дня не був окупованим, рішень від територіальної виборчої комісії до селищної ради не надходило, хоча повноваження тут склали два депутати, один — ще в лютому 2023 року.
Чому територіальна виборча комісія не надсилає рішень, секретарка Коцюбинської селищної ради Юлія Главацька («Нові обличчя») не повідомляє.
Ось який діалог відбувся в чаті Коцюбинської ТВК, коли два роки тому постало питання ввести в повноваження нового депутата. Члена ТВК, який порушив це питання, навіть не впізнали в чаті, який, вочевидь, роками не працює. Навіть відповідні документи не допомогли зорієнтуватися.
До цього часу ТВК так і не ввела в повноваження нових депутатів.
Народна депутатка Аліна Загоруйко («Слуга народу»), яка очолює підкомітет з питань виборів, зазначає, що порушення з боку виборчих комісій можливі, але Центральна виборча комісія на це реагує:
«У дуууже рідких випадках буває, що внаслідок протиправних дій територіальних виборчих комісій ні ЦВК, ні суд не може поновити порушене право, і це правова прогалина. Покращити роботу тервиборчкомів можна, наприклад, шляхом підвищення рівня професіоналізації членів виборчих комісій. Мова йде про спеціальне навчання з подальшою сертифікацією та реєстром таких людей. Друге — це заборона входити до складу виборчої комісії особам, повноваження яких достроково припинили як членів комісії за порушення виборчого законодавства».
Загоруйко наголошує, що Виборчий кодекс не зможе розв'язати всі проблеми, зокрема такі, як продаж партіями своїх квот у ТВК, і треба оновлювати і законодавство, яке стосується політичних партій:
«Щодо того, що партії є субʼєктами подання, то саме цей механізм сприяє збалансуванню політичних інтересів. Це українські реалії. А продаж квот — це корупція, і тут мають працювати правоохоронні органи. Звичайно, необхідно ставити питання до політичної культури та свідомості всіх субʼєктів виборчої кампанії, зокрема й наших партій, які свідомо йдуть на недобросовісні маніпуляції. Тобто мова йде про трансформацію, яка займе не один рік».
В Ірпінській міськраді склалася доволі дивна ситуація. Громадській ініціативі «Голка» повідомили, що не ведуть обліку депутатів, які припинили й набули повноважень. І ця відповідь надійшла за підписом Анжели Макеєвої («Слуга народу»), секретаря ради, яка має стежити за кворумом. Нещодавно виник скандал через те, що Мін'юст повідомив, що диплома, який собі приписала Макеєва, офіційно не видавали.
Якщо говорити про представників заборонених партій, то на Київщині у Фастові й Бориспільській районній раді не визнали сумарно обраними п'ятьох нових депутатів, бо вони представляли б ОПЗЖ, якої вже юридично не існує. Але за відсутності кількох депутатів тут ради можуть працювати без проблем.
Народна депутатка Аліна Загоруйко зазначає, що відкриті списки дійсно працюють, але на перших виборах до парламенту після перемоги, на її думку, має діяти пропорційна система закритих списків:
«Така позиція зумовлена надскладними викликами, які спричинила війна. І ускладнювати процес (а відкриті списки — це саме про ускладнення) відкритими списками — це ставити ще один барʼєр у складному марафоні. Натомість закриті списки легкі в адмініструванні, їх застосування знімає низку проблем організаційних, логістичних і так далі».
Війна дійсно гостро проявила ризики мажоритарної системи, яка суттєво послаблює парламент як інституцію. Наразі невідомо, за якою системою відбуватимуться повоєнні вибори, бо ситуація може суттєво змінюватися. Але це питання точно потребуватиме обговорень у суспільстві.