Нині світ дрейфує через бурхливі води, зіштовхуючись із тим, що можна описати як «ідеальний шторм» геополітичних, геостратегічних та економічних викликів. У основі: російська війна (war of aggression) проти України з широкомасштабними глобальними наслідками, з негативним впливом на глобальну продовольчу та енергетичну безпеку, ланцюги поставок, макрофінансову стабільність, інфляцію та економічне зростання.
Російське вторгнення в Україну є серйозним викликом глобальній безпеці. Вона залишила незгладимий слід на карті Європи, змінивши її політичну та економічну динаміку. У своїй промові 27 лютого 2022 року канцлер Олаф Шольц назвав загарбницьку війну Росії «Zeitenwende», переломним моментом. Світ після цього вже не буде таким, як раніше. Загарбницька війна Путіна зруйнувала мир у Європі та по суті є «поверненням імперіалізму» на європейському континенті.
Хоча це війна в Європі, вона має далекосяжні більш глобальні наслідки. Вона кинула виклик усталеним нормам міжнародних відносин та стала перевіркою на стійкість для міжнародних інституцій. Одним із центральних питань є життєздатність глобального безпекового порядку після закінчення холодної війни. Більше того, російське вторгнення в Україну поставило питання про ефективність існуючих міжнародних механізмів у вирішенні таких конфліктів.
Для України це екзистенційна боротьба за забезпечення свого вільного і демократичного майбутнього, оскільки Росія заперечує її суверенітет, незалежність і територіальну цілісність. Не дивно, що євроатлантичне співтовариство вважає Росію найбільш прямою загрозою європейсько-атлантичній безпеці.
Для Німеччини також Zeitenwende поставив питання про наскрізні та далекосяжні заходи в політичній сфері та сфері безпеки. Німеччина підтримує Україну в її самообороні від російської агресії. Уперше у своїй новітній історії Німеччина надає військову підтримку та зброю стороні, яка перебуває у стані війни, і стала другою за обсягом наданої Україні військової допомоги.
Німецьке суспільство також долучилося до зусиль з підтримки України. Більше мільйона українців знайшли притулок у Німеччині, а понад 200 тисяч українських дітей відвідують німецькі школи. Від надання гуманітарної допомоги та енергетичного обладнання у найскладніші часи ракетного обстрілу Росії до лікування українських військових і дітей у німецьких шпиталях – ці зусилля важко переоцінити. У вересні повернення Романа Олексіїва сколихнуло весь український народ. Німецькі лікарі сотворили диво, врятувавши 8-річного хлопчика з Вінниці, у якого внаслідок російського ракетного обстрілу обгоріла половина тіла.
У той же час Північноатлантичний альянс прийняв сміливі рішення щодо подальшого зміцнення своїх власних засобів стримування та оборони. Нещодавній Вільнюський саміт НАТО передбачив далекосяжні зобов’язання щодо зміцнення партнерства Україна-НАТО. Після Вільнюської Спільної Декларації G7 про Підтримку України, Німеччина та Україна зараз ведуть інтенсивні дискусії щодо двосторонніх зобов’язань у сфері безпеки, які спрямовані на підтримку здатності України захищати себе та підвищення її стійкості в довгостроковій перспективі, а також на стримування майбутньої агресії. Завдяки цим значним багаторічним зобов’язанням Німеччина очолює зусилля з підтримки України з чітким повідомленням: ми солідарні з Україною та підтримуємо її «стільки, скільки буде потрібно».
Україна належить до європейської родини. Як Європейський Союз, так і Україна та Німеччина виграють від європейської інтеграції України та посилять здатність ЄС до дій. Тому ми вітаємо оприлюднення звіту Європейської комісії від 8 листопада та з нетерпінням чекаємо обговорень на наступній Європейській раді з метою відкриття переговорів про вступ. Україна демонструє відданість впровадженню реформ і має високу мотивацію рухатися далі, незважаючи на війну, і вона продовжуватиме курс, а Німеччина продовжуватиме підтримувати Україну у здійсненні необхідних реформ.
Нехай не буде сумнівів: жорстокі терористичні атаки ХАМАСу та відповідь Ізраїлю в рамках законної самооборони не послабили нашу рішучість і не відвернули нашу увагу. І ми повинні пам’ятати, що досягнуто на сьогодні: Україна звільнила понад 50% територій, окупованих Росією з початку повноцінного вторгнення. Більше того, Україна мужньо протистояла російському наступу, який президент Путін спочатку уявляв як швидку військову кампанію тривалістю не більше трьох тижнів. Сьогодні ми бачимо, що економіка України зростає, незважаючи на спроби Росії завдати шкоди промисловості та агросектору України, зокрема продовжуючи напади на портову інфраструктуру Дунаю та Чорного моря.
Але як припинити війну Росії проти України та досягти справедливого і стійкого миру? На сьогоднішній день, на жаль, надзвичайно важко знайти рішення.
Жодна країна так не хоче миру, як Україна. Але давайте будемо тут чіткими: просте припинення вогню сьогодні було б рівносильним легітимізації захоплення землі Росією та проклало б шлях до ще одного замороженого конфлікту – сценарію, який є водночас несправедливим і небезпечним, і більше того, нежиттєздатним.
Іноді ми стикаємося з припущенням, що будь-яке врегулювання шляхом переговорів або ширший перегляд європейської архітектури безпеки також має враховувати «законні занепокоєння безпеки» Росії. Нагадаємо, що ще до нинішнього конфлікту та у відповідь на пропозиції Росії і НАТО, і США були готові розпочати ширшу дискусію щодо європейської безпеки, яка включала б усі відповідні країни, з метою сприяння стабільності та прозорості та зменшення ймовірність майбутнього конфлікту. Замість того, щоб відповісти на ці пропозиції, Росія вирішила піти шляхом війни. Тому нам здається очевидним, що яким би не було сприйняття власних проблем безпеки, ці проблеми не повинні і не можуть виправдовувати вторгнення в мирну сусідню країну.
Тим часом ми є свідками того, що Росія знову вдається до практики холодної війни, намагаючись розширити конфлікт, залучаючи свої проксі-сили в інших частинах світу та граючи на антизахідних настроях на Глобальному Півдні. Це більш ніж цинічно, що Росія все частіше намагається виправдати свою імперіалістичну війну за допомогою антиколоніальної риторики.
Формула миру президента Зеленського, яка ґрунтується на міжнародному праві та Статуті ООН, пропонує вихід. Не можна не підкреслити, що саме Україна, жертва неспровокованої агресії, набралася мужності представити світові мирний план. Натомість Росія продовжує наполягати на продиктованому мирі, досягнутому або на її умовах, або військовим шляхом. Натхненні мирним планом президента Зеленського Україна, Німеччина та багато інших країн-однодумців об’єднали свої зусилля для розробки спільного плану дій. Разом ми брали активну участь у зустрічах радників з національної безпеки в Копенгагені, Джидді та Мальті. Триває підготовка до чергової такої зустрічі.
Основна ідея цього процесу полягає в тому, щоб провести поглиблене обговорення з глобальними партнерами наслідків війни Росії проти України, наголошуючи на спільних інтересах і занепокоєннях, щоб зрештою досягти якнайширшої міжнародної підтримки мирного процесу в Україні. Як зазначив президент Зеленський, Формула миру має глобальний характер, оскільки концепція, що лежить в її основі, передбачає досягнення справедливого та однаково безпечного миру для всіх націй.
У цьому сенсі Україна та Німеччина погоджуються, що єдність і колективні зусилля є єдиним шляхом до відновлення безпеки, заснованої на принципах міжнародного права. Обидві наші країни сповнені рішучості захищати та підтримувати принципи міжнародного порядку, заснованого на правилах, з сильною Організацією Об’єднаних Націй у його центрі: це означає, що права та правила створюють захист та зобов’язання однаково для всіх держав, серед яких повага до міжнародного гуманітарного права і прав людини, суверенної рівності всіх держав, мирного балансу інтересів і запобігання конфліктам, а також багатостороннього співробітництва на благо людства та захисту наших природних ресурсів.
Це стосується не тільки досягнення миру для України, а й на глобальному рівні.
Єнс Пльотнер – радник федерального канцлера Німеччини з зовнішньої політики та безпеки
Андрій Єрмак – керівник Офісу Президента України