“Відповіді на всі чутливі питання має дати закон”
Деокуповувати території маємо з уже готовим до цього законодавством, вважає заступник голови Офісу Президента Олексій Кулеба. Профільне міністерство і законодавці, за його словами, почали роботу над цим. Але ухваленню актів передуватимуть обговорення і дискусії через велику кількість нюансів.
“Повірте, були дуже різні випадки, коли навіть за 40 днів тимчасової окупації Київщини люди по-різному проявляли себе, хоча 99% абсолютно патріотичні громадяни України”, – говорить заступник очільника Офісу Президента. При цьому він додає, що суспільство, на його думу, відкрите і готове навіть до найпалкіших обговорень.
“Ми тим і відрізняємося кардинально від країни-терориста, що обговорюємо це спільно, не боячись висловлювати думки. Але чудово розуміємо, що відповідь на всі питання одна – закон. Нам потрібна законодавча база… Має бути законодавство, яке врегулює багато дуже різних і чутливих питань, наративи, нав’язані протягом останніх 30 років сусідом-терористом”, – каже Олексій Кулеба.
“Після встановлення справедливості має бути прощення”
Голова EFI Group Ігор Ліскі також вважає, що першим на деокуповані території має повернутися закон.
“Закон не каральний, а справедливий. За логікою, усі, хто катував українців, хто знущався з людей, убивав, мають зазнати справедливого покарання. Із законом повертається віра в державу і віра в майбутнє”, – вважає Ліскі. Крім того, на його думку, закон має дати відповідь й на питання, як бути з тими, хто став заручником окупації й не мав іншого вибору. І тут неминуче постає питання прощення, вважає бізнесмен.
“Коли настане справедливість, у майбутнє ми маємо крокувати через прощення. Це дуже складне питання, але маємо пам'ятати, що ми європейська цивілізація, а милосердя – це притаманна нам цінність”, – вважає Ігор Ліскі.
“Можливо, час поставити питання перегляду українського громадянства для людей в окупації?”
Справедливість сьогодні пріоритетніша для людей за відбудову і економічне відродження, говорить радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
“Ми спілкуємося з людьми в евакуації, ми спілкуємося з людьми в окупації і розуміємо їхні запити. Перше питання – це питання справедливості. Люди хочуть отримати відповідь, як житимемо, повернувшись до тих, хто сьогодні в окупованому місті.
Наші лікарі, які лікують окупантів – це зрада чи допомога? Наші підприємці, які намагаються всидіти на двох стільцях, будуть покарані чи ні? Ми не чуємо цих питань, а вони важливі. Без відповіді на них не буде деокупації”, – вважає Андрющенко.
Він припускає, що для територій, які з 2014 року під окупацією, питання справедливості треба ставити руба.
“Ті, хто прожив в окупації 9 років, чи дійсно вони громадяни України? Я вам скажу: ті, хто прожив майже півтора року в окупації в Маріуполі і мав середні погляди щодо майбутнього, вже кажуть, що не все так погано. Ще пів року – і вони казатимуть інакше. Ще пів року – ще інакше. Тому дійсно, можливо, час поставити питання перегляду українського громадянства для людей в окупації? Повірте, для проукраїнського населення це не буде проблемою. Аж ніяк. Навпаки. Може, дійсно слід проговорити, якою буде відповідальність для людей, які свідомо повертаються в окупацію або заробляють там?” – зазначає Андрющенко.
Радник мера Маріуполя упевнений, що вже час для таких питань і відповідей. І думка наших партнерів у цьому не має бути визначальною.
“Ми постійно вісім років спілкуємося з партнерами – з французами, німцями. Вони запитують про деокупацію Донецька, але дуже не люблять відповідати на питання про них. Що було з Німеччиною після того, як упала Берлінська стіна? Що було з Францією в перший рік деокупації після Другої світової війни? Коли вони намагаються нав'язати нам якісь правила, забувають, що робили самі”, – говорить Андрющенко. І запевняє: люди готові повернутися (на деокуповані території. – Ред.) і будувати, але тільки якщо матимуть відповідь на ці запитання.
“Не буде закону, працюватиме інший “закон”
Колишній очільник Луганської ОВА Сергій Гайдай теж вважає нагальним існування відповідного закону, який регулював би форму покарання тих, хто співпрацював з ворогом на окупованих територіях.
“Якщо не буде закону, буде інший “закон”. 100%. У 2021 році ми побудували Дзвін пам'яті, але у пресрелізі написали “Дзвін примирення” – його майже знесли. Це був просто жах. А зараз наші вчителі, які евакуювалися з окупованої Луганщини, крім того, що вчать дітей, вечорами плетуть маскувальні сітки. І знають, що їхні колеги там (на тимчасово окупованих територіях. – Ред.) працюють у школах – вони ж їх розірвуть, коли повернуться. Тому закон на першому місці”, – вважає Гайдай.
“Є закон про колаборантську діяльність, його можна розширити”
Чинний керівник Луганської ОВА Артем Лисогор вважає, що ступінь відповідальності за співпрацю з ворогом може визначати відкореговане чинне законодавство.
“У нас є закон про колаборантську діяльність. Його можна розширити, додати про прощення. Але всі, хто співпрацював, виконував вимоги чи сприяв виконанню вимог російської держави-терориста або окупаційної влади, повинні за це відповідати”, – каже Лисогор.
Однак він закликає також зважати, що в окупації перебувають і люди, які не могли виїхати, наприклад, політики, працівники адміністрацій, громадські діячі, активісти, атовці тощо. Так само інколи люди не мають іншого виходу, як отримати російський паспорт. Наприклад, школярі.
“Наші діти, учні 11 класів, мусили отримати ці паспорти. Але вибачте, якщо ви отримали російський паспорт, щоб стати “депутатами”, які можуть бути попуски? Ви прийшли впроваджувати “рускій мір”, ви його чекали – будете за це відповідати. Усе дуже просто”, – резюмував Артем Лисогор.
“Юстиція перехідного періоду дає всі відповіді”
Юстиція перехідного періоду дає відповідь на всі питання, які постають під час деокупації територій, говорить бізнесмен, колишній керівник Донецької ОДА Сергій Тарута. На його думку, цей досвід може використати й Україна. Однак окремого законодавчого врегулювання потребуватиме примусова паспортизація з боку Росії – такого досвіду світ ще не мав, каже бізнесмен.
“У юстиції перехідного періоду все є, не треба нічого придумувати. На всі питання є дуже прості відповіді. Єдине, чого немає – питання паспортів. У світі ще такого не було, щоб людей змушували брати паспорти. Це треба буде вирішувати окремо. Законодавчо”, – зазначив Тарута.
“Проблеми, чи судити, не стоятиме – серйозні злочинці втечуть”
Натомість блогер, політичний оглядач і журналіст, автор книг про Донбас, представник України в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України Денис Казанський вважає, що актуальною проблемою буде покарання не тих, хто вчиняв злочини, а дрібних функціонерів. До того ж прискіпливого вивчення потребуватиме отримання російських паспортів.
“Я думаю, що питання, як нам усім разом жити, розв’яжеться само собою. 99,9% тих, хто брав участь у тяжких воєнних злочинах, втечуть. Ми бачили цю картину на вже деокупованих територіях: активні учасники окупаційних адміністрацій, різні гауляйтери або ті, хто активно співпрацював з гауляйтерами, з окупантами, люди, які пішли в “поліцаї”, служити російським військам у тому чи іншому вигляді, здебільшого всі втекли. Позалишалися деякі, які виконували якісь дрібні доручення і сподівалися, що про них не згадають, їх ніхто не здасть, не помітить.
Коли ми чуємо, що затримано когось за співпрацю з окупантами, це здебільшого дрібні функціонери, які, наприклад, під час цих так званих референдумів, псевдореферендумів брали участь у якихось комісіях, носили урни по дворах. Дрібниці. Здебільшого люди, які дійсно вчиняли якісь злочини, просто виїдуть у Росію, вони не залишаться. Тому питання судити/не судити не буде стояти гостро перед нами, ця проблема розв’яжеться сама собою”, – вважає Денис Казанський.
А дискутувати доведеться про людей, які не вчиняли серйозних злочинів, але отримували російські документи або працювали в муніципальних структурах під час окупації, каже він.
“Я знаю, наприклад, що зараз там (на окупованих територіях. – Ред.) створюються такі умови, що люди просто не можуть не отримувати паспортів. Я викладав відео, як якийсь гауляйтер, призначений Росією, каже, що хто не має російського паспорта, не отримає інсуліну, наприклад. Хто не має російського паспорта, не отримає їжі як гуманітарну допомогу. Тобто де-факто помре з голоду. У цих ситуаціях не отримати російського паспорта означає померти. Зараз багато людей дійсно вимушені отримувати російські паспорти, і з цим теж треба буде розбиратися – просто дивитися, хто отримував з примусу, безвиході, а хто з власної ініціативи”, – підсумував Денис Казанський.
Цей матеріал можна прочитати англійською.