То що таке телемедицина і наскільки вона поширена у світі та в Україні?
Телемедицина – це дистанційне надання медичних послуг через електронні засоби звʼязку. Простими словами: онлайн-консультації з лікарями за допомогою телефона, планшета або компʼютера – один з найрозповсюдженіших видів телемедицини.
Крім того, телемедицина – це й про віддалений моніторинг медичних даних пацієнта (за допомогою гаджетів), віддалена терапія, роботизована хірургія у віддаленому режимі та інші медичні послуги, а також можливості для лікарів навчатися й обмінюватися досвідом тощо.
Телемедицина дуже популярна у світі вже давно, ще з 2000-х років, завдяки впливу відомих корпорацій, таких як "Microsoft", "Intel" та інших. І за оцінками Facts and Factors, до 2028 року частка світового ринку телемедицини сягне середньорічного темпу зростання близько 26,1%.
В Україні ж телемедицина набула поширення лише під час пандемії коронавірусу, а потім підсилила свій вплив з початком повномасштабної війни. Проте її стан досі не відповідає потребам і викликам сьогодення, через відсутність напрямів розвитку цих технологій в Україні як невід’ємної складової e-Health. Саме тому держава вирішила серйозно взятися за це питання й ухвалила Стратегію розвитку телемедичних технологій та операційний план її реалізації до 2025 року за розпорядженням КМУ № 625-р.
Які проблеми стоять на шляху розвитку телемедицини в Україні?
У першу чергу це обмеженість уніфікованих інструментів медичної допомоги, зокрема, кабінету пацієнта, технічних застосунків, можливості запису на телемедичне консультування. По-друге, недостатнє технічне забезпечення телемедицини, коли немає чітких вимог до взаємодії телемедичних рішень із центральною базою даних e-Health. Недостатньо розвинена комунікаційна інфраструктура закладів охорони здоров’я, відсутні правила та стандарти використання пристроїв і технологій під час надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини. Крім того, не визначено переліку медичних послуг, які будуть підтримуватися телемедициною, відсутні обмеження на її застосування, немає наразі і чітко визначених цілей, завдань, процесів і плану розвитку телемедицини та розмежування сфер відповідальності. І це лише декілька проблем, які має вирішити новий закон.
Скільки часу потрібно на розвиток?
Системотворчі проєкти потребують часу, звісно. Телемедицина належить до них. І тому, на мою думку, стратегічні цілі реалізовуватимуть протягом усіх трьох років, про які йдеться у Стратегії.
Від кого, окрім держави, залежать темпи поступу?
Дуже правильне запитання. Дійсно, тут важлива співпраця всіх учасників медичного ринку. Приватна медицина – це драйвер інновацій, який до того ж найчастіше стоїть ближче до пацієнта, тому в рамках розвитку телемедицини приватні медичні сервіси та установи мають бути важливими учасниками реформи.
А як щодо українського пацієнта? Які проблеми існують або можуть виникнути?
Підвищення рівня обізнаності населення – одне зі стратегічних завдань протягом усього періоду реалізації Стратегії розбудови телемедицини в Україні. Це завдання, на мою думку, можна виконати лише за системної і регулярної співпраці держави та приватних медичних сервісів, які вже надають послуги телемедицини.
Існує велика проблематика нерозуміння населенням, що ж воно таке – телемедицина. Особливо коли мова йде про старше покоління. Коли літня людина чує про телемедицину, вона уявляє це як “лікування” по телевізору, популярно наприкінці 80-х. Це не вигадка і не моє припущення, це коментарі реальних людей до публікацій про ухвалення законопроєкту.
І в цьому, на жаль, серйозна проблема. Аби підвищити поінформованість, законодавець поставив стратегічну мету – одна інформаційна кампанія за весь 2023 рік. І стільки ж у 2024 і 2025 роках. Не знаю їхніх запланованих масштабів, але суто інтуїтивно – цього може виявитися замало. При цьому як я вже зазначав, для держави дуже важливо комунікувати з приватним сектором e-Health у справі розвитку телемедицини.
Наприклад, у DOC.ua ми запустили сервіс телемедицини 2020 року, на початку пандемії, з часом розширювали функціонал, і зараз пацієнти отримують консультації лікарів по відео-, аудіозвʼязку та в чаті. Пацієнт і лікар можуть перебувати в різних містах і навіть країнах, але працюють, обмінюються результатами аналізів, лікар для пацієнтів в Україні за потреби може виписувати е-рецепт тощо.
Що важливо, представлені на DOC.ua лікарі – реальні спеціалісти з медичною освітою, які мають право здійснювати практику, а всю професійну інформацію, а також відгуки інших пацієнтів можна побачити просто на сторінці конкретного лікаря на сайті. Тож якістю медичних послуг можна не перейматися, адже змінюється лише формат взаємодії пацієнта і лікаря – з очного на онлайн.
З початку 2023 року кількість користувачів послуги на нашому сервісі зростає щомісяця в середньому на 15–20%. Ми докладно аналізуємо потреби пацієнтів та лікарів у сфері телемедицини, отримуємо зворотний звʼязок і маємо безліч інсайтів і глибоку експертизу в цьому питанні.
Тож приватний бізнес абсолютно точно може виступати партнером держави в питаннях розвитку телемедицини, у тому числі бути інформаційним партнером.
Повертаючись до вашого питання та проблематик, навіть якщо людина розуміє, що таке телемедицина насправді, усе одно є досить високий рівень недовіри до онлайн-форматів споживання медичних послуг. Частково це також вирішується інформуванням, але фундаментом для підвищення довіри все ж мають бути затверджені протоколи онлайн-лікування та інструменти забезпечення безпеки – що, власне, і є однією зі стратегічних цілей реформи.
На вашу думку, що в стратегії розбудови телемедицини в Україні не враховано?
Міжнародні ринки та системи охорони здоровʼя значно більш розвинені в аспекті телемедицини, ніж наші, тому практично в усіх стратегічних цілях Стратегії передбачена участь міжнародних організацій – це беззаперечно правильне рішення.
Щодо України, обсяг медичних послуг, які можна надавати населенню віддалено, їх різноманітність і частота дотиків пацієнта з медичною системою – величезні. Дуже багато практик можуть переміститися в онлайн або гібридний формат. Тому окремим завданням може бути їхня ідентифікація, пріоритезація та підготовка і технічної бази, і медичного персоналу.
Документ встановлює стратегічну мету підвищити до 80–100 відсотків частку медичних установ, які будуть надавати свої послуги онлайн. Тобто стоїть завдання зробити телемедицину такою самою нормою, як, наприклад, придбання пральної машини не в магазині, а на онлайн-майданчику. І я вважаю, що це логічний і еволюційний шлях розвитку, оскільки медицина, як і всі інші сфери життя, має диджиталізуватися та спрощуватися, щоб бути доступною та зручною для кожного. Для цього, як я вже зазначав, необхідно підвищувати обізнаність людей, надавати якомога більше потрібної інформації та ресурсів. Окрім пацієнтів, важливо дати необхідні навички та знання медикам, а також забезпечити лікарні всіма необхідними інструментами.
На мою думку, Стратегія, яку ми сьогодні обговорюємо – це неабиякий крок до створення медичної системи майбутнього в Україні, в якій кожен пацієнт має змогу закрити медичні потреби будь-яким зручним для нього способом.