“Ми зараз дивимося на те, за яким ганебно залишковим принципом ми ставимося до культури, але це буде в кінцевому підсумку наша культура, яка буде приваблювати людей, ставати частиною нашого суспільства.
Починається бюджетний процес, і Український інститут знову піде у Верховну Раду випрошувати нещасні 40 мільйонів гривень. А ми потребуємо асигнувань на рівні 2–3 мільярдів. Нам не потрібно представництво тільки в Берліні, нам потрібно, щоб інтерес до України був у всьому світі”, – зазначив Глібовицький.
На його думку, стратегія зовнішньої політики має сягати хоча б 10 років (“бо на коротших відрізках не видно демографічних змін, тоді ми продукуємо плани, а не стратегії”) і повинна мати за фокус країни Центральної Азії.
“Неможливо з таким рівнем стратегічного підходу бачити те, що присутність наша в Центральній Азії є стратегічно важливою, тому що, скоріше за все, це будуть суспільства, з якими у нас буде багато зв'язків в майбутньому через міграційні потоки. І нам важливо зв'язуватися з ними”, – вважає Глібовицький.
Він акцентує, що потрібно, щоб діти вчили українську мову і складали ЗНО в Ташкенті, Бішкеку, в Худжанді, на Філіппінах, в Манілі тощо, тобто там, звідки вони потенційно будуть їхати до України.
“Нам потрібно, щоб був інтерес до України і були представлені наші інтереси. Я дуже часто бачив посольства України, які не до кінця могли пояснити, що вони там роблять. І це не закид. У нас купа фантастичних дипломатів, купа людей, які вкладають денно і нощно свою роботу для того, щоб добитися якогось результату. І поруч з ними може бути фантастична байдужість. Нецікавість до світу”, – резюмував експерт.
Цей матеріал можна прочитати англійською.