“Суб’єктність погано вписується в пострадянську систему державного управління, яка базується на страху, потребує якогось політичного дозволу. Відповідно, мені здається, що нас чекає достатньо турбулентний політичний період після війни, тому що ми будемо узгоджувати ці речі.
Система буде впиратися, намагатися далі грати, як зазвичай. А люди будуть приходити і, як би це делікатно сказати, не погоджуватись. Причому дехто вмітиме не погоджуватися сильніше, ніж інші”, – заявив засновник компанії “Pro.mova” під час презентації нового проєкту LB.ua, присвяченого відновленню України.
І таке протистояння тим небезпечне, зазначає експерт, що досить раз зірватися на крик, далі на бійку, а тоді на силову протидію – і буде встановлено новий стандарт відносин. І це небезпечна історія.
На думку Євгена Глібовицького, українському суспільству треба почати дорослішати і навчитися тримати себе в руках.
“Мене лякає хвиля гніву, яка захоплює нас зсередини, хвиля образ, яка починає нас вести. У політику ресентименту дуже легко зайти, дуже важко з неї вийти. Нам треба пам'ятати, як бути емпатичними.
Нам дуже важливо чути одне одного, не давати одне одному зриватись, не давати потрапляти в резонанс. Ми можемо викричатись, але ми не можемо перетворитися на тих, хто не може взяти себе в руки.
Ми просто втратимо стільки, що тоді не зможемо повернутися на вихідну позицію. У нас буде лише одна можливість збудувати себе після війни. У нас буде лише раз увага всього світу. І якщо внаслідок свого характеру ми протринькаємо це, другого шансу не буде.
Тому мені здається, дуже важливо пам'ятати, що ми маємо бути теплими всередині і нордичними назовні. І це є нова парадигма, на яку ми маємо переходити. Це частина нашого дорослішання”, – вважає експерт.
На його думку, на новий суспільний договір вплинуть дві речі:
“Перша – як закінчиться війна. Чого в нас буде більше? Образи, злості, радості, болю. Що нас буде переповнювати в цей момент? Друга – питання до якості лідерства пропозиції з державного боку.
І я можу сказати, що всюди змішані почуття. Що з боку суспільства, ми бачимо, як легко ми стрибаємо в хайпові якісь речі, починаємо обговорювати неважливе, але яскраве, кидаємося одне на одного. Те саме з боку держави, яка є плоттю від плоті суспільства, може, зараз більше, ніж будь-коли. Ми бачили в межах однієї адміністрації, напевно, найгірші і найкращі приклади державного управління, причому від одних і тих самих людей. У межах однієї каденції”.
На думку Глібовицького, відповідальні розмови про майбутнє ведуть до зменшення невизначеності, до покращення синхронності між собою і змальовують ті точки, в яких у кінцевому підсумку ми хочемо опинитися.