Петиції про пам’ятники та вулиці
Питання про демонтаж найбільш обговорюваного у 2022 році пам’ятника – "Засновникам Одеси" (в народі – Катерині ІІ) – теж пройшло голосування на сайті Офісу Президента, причому не одне. Але тільки дві петиції набрали достатню кількість голосів. Президент відповів на обидві. В обох зазначив, що це компетенція не його рівня, а міської ради Одеси, тому звернення скерував на неї.
Через два місяці в місті ініціювали електронне голосування щодо цього питання. Тривало воно місяць. І більшість містян проголосували за суцільний демонтаж композиції. 30 листопада Одеська міська рада з другого разу ухвалила це рішення. Хоч міський голова Одеси Геннадій Труханов виступав проти знесення. 28 грудня пам’ятник демонтували. Його передали до місцевого художнього музею.
На черзі – пам'ятник російському письменнику Олександру Пушкіну в Києві. Петиція за демонтаж на сайті Київради вже має достатньо голосів. Питання – скільки часу для цього пам'ятника знадобиться столичній владі.
Локальні петиції також є дієвим інструментом у проведенні декомунізації. Наприклад, у вересні 2022 року в Києві проспект Героїв Сталінграду перейменували на честь українського композитора Володимира Івасюка. Від публікації петиції на сайті Київської міської ради до перейменування минув усього місяць.
Загалом у столиці дерусифікували вже 288 міських об'єктів: площа Льва Толстого тепер площа Українських Героїв; вулиця Льва Толстого – вулиця Гетьмана Павла Скоропадського, а в Солом'янському районі з'явилася вулиця Романа Ратушного. А незабаром може з'явитися вулиця Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла. Частина з них пов’язані і з голосуванням у застосунку "Київ.Цифровий", частина – з петиціями.
Петиції про звання Героя України
Найбільше проголосованих на сайті Офісу Президента петицій стосується нагородження захисників. За підрахунками порталу "Слово і діло", таких за 2022 рік було 18,6% з числа тих, які набрали необхідну кількість голосів. Усі вони мають відповідь президента, зазвичай це скерування на прем’єр-міністра. Та і процедура присвоєння, схоже, не швидка і потребує перевірки інформації у військових частинах, у командуванні.
Чимало таких петицій залишається без достатньої підтримки, а Офіс Президента має реагувати лише на ті, які отримали 25 тисяч голосів і більше.
"Тема нагороджень актуальна, люди продовжують створювати петиції. Але також існує окремий механізм, згідно зі статутом ЗСУ, про подання від військових по військовій лінії. Також можна напряму до президента реєструвати звернення, тобто тут петиція не єдиний інструмент", – зазначає Олександр Саліженко, парламентський аналітик руху "Чесно".
Однією з визначних є петиція про створення Національного Пантеону Героїв України на території парку Аскольдова Могила у Києві, щоб проводити там почесні поховання та встановлювали пам’ятні об’єкти. А також для вшанування пам'яті видатних осіб України. Президент її підтримав, доручив провести консультації та громадські слухання. Обговорення цієї теми триває досі, до неї прикута суспільна увага.
Зазначимо, що про створення Пантеону героїв в Україні говорять не перше десятиліття, востаннє активно дискутували на цю тему 2017 року, після скандалу з ексгумацією на Ольшанському кладовищі у Празі останків українського поета Олександра Олеся та його дружини. Утім тоді обговорення ні до чого не призвело, місце для меморіалу так і не визначили. Цього разу, схоже, історія повторюється, бо Мінкульт має свої пропозиції стосовно місця – на території місцевості Биківня, де вже створюють Національне військове меморіальне кладовище. А пантеон, на думку міністерства, має звеличувати не конкретні особистості, а "людські чесноти: свободу, гідність, жертовність".
Авторка петиції Аліна Михайлова, керівниця медичної служби "Ульф" батальйону "Вовки Да Вінчі" та наречена покійного Дмитра Коцюбайла, який похований на Аскольдовій могилі, вважає, що Мінкульт у своїй відповіді відзвітував про геть інший проєкт, бо щодо пропонованого не має що сказати.
"Нерозуміння окремих чиновників не стане на заваді пантеону. У нас є потужний суспільний запит, коли петиція за 1,5 доби набрала 25 000 підписів. У нас є політична воля керівництва держави, що випливає з відповіді президента", – переконана Михайлова.
Позбавлення звання Героя України і які петиції можна вважати ефективними
Поряд із присвоєнням нагород десяткам військовослужбовців, в очікуванні своєї реалізації і петиція про позбавлення цього звання Юрія Бойка, нардепа та лідера нині забороненої політичної партії "Опозиційна платформа – За життя". Це звання йому у 2004 році присвоїв президент Леонід Кучма, коли Бойко керував НАК "Нафтогаз" і домовився про газові заборгованості перед Росією та Туркменістаном. Мотив – "за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю".
У грудні президент перенаправив її на Кабмін, прем’єр Денис Шмигаль хотів закрити це питання через буцімто відсутність підстав для позбавлення. Та це підняло хвилю обурення, і Кабміну довелося повторно переглянути петицію. І от уже в лютому Шмигаль обіцяє, що Бойка позбавлять звання Героя України, а з ним і осіб, щодо яких запровадили санкції.
"Вони досі намагаються знайти законні механізми, як це зробити. При тому у Верховній Раді є законопроєкт депутата Лозинського про відповідні зміни щодо осіб, які підтримують окупацію, вже проголосований у першому читанні. Але поки ухвалення триває, Кабмін в особі Шмигаля і Мін’юсту намагаються знайти якісь інші механізми", – розповідає Саліженко.
Звісно, найкращим показником ефективності було б, якби петицію вже задовільнили, але сам факт, що топпосадовці взялися вирішувати цю проблему, шукати законодавчу базу, теж може говорити про ефективність, вважає парламентський аналітик.
Подібна історія і з петицією про відновлення декларування статків посадовців і депутатів. Дата відповіді президента – 22 лютого 2023 року. 3 травня віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина заявила, що Рада відновить електронне декларування вже в червні.
Чи є сенс створювати петиції з вимогою про відставку чи позбавлення мандата чиновників
Олександр Саліженко вважає, що є. Хоч Офіс Президента та Кабмін очевидно вибірково реагують на петиції, та й якість уже наявних відповідей змушує бажати кращого.
"Важливо також, щоб петиція була грамотно складена й обґрунтована. Петиції загалом допомагають тримати важливі теми на слуху. Якщо, наприклад, говорити про позбавлення мандата депутатів ОПЗЖ – тут має бути не персональний підхід, а комплексний, забирати мандати в усієї фракції. А якщо персонально – бодай відсторонювати їх від керівних посад у парламенті. Бо в Нестора Шуфрича, як у голови комітету з питань свободи слова, більше можливостей ухвалювати ключові рішення, ніж у пересічних депутатів", – пояснює парламентський аналітик.
Утім влада, схоже, в цьому питанні має все ж індивідуальний підхід – попри вимоги петиції, щоб мандата позбавили всіх екс-ОПЗЖ, керівник парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія закликає їх зробити це самостійно. І за цей час лише троє нардепів таки склали мандат. Інші ж трудяться, зокрема, і в співпраці з однофракційниками Арахамії - наприклад, голосують за містобудівну "реформу". На петицію щодо якої досі не відповів президент.
Про вплив петицій Саліженко зауважує, що є не лише Офіс Президента, – є петиції до Кабміну, до Верховної Ради, до речі, одна з них посприяла тому, що в Україні посилили відповідальність за зґвалтування малолітньої особи і створили так званий "реєстр педофілів".
Є локальні петиції на місцях, голосування на кшталт тих, які проводять у застосунку "Київ.Цифровий". Так, наприклад, у Львові 2020 року завдяки петиції заборонили використання тварин у виставах цирків і розміщення цирків з тваринами на території міста. На загальнодержавному рівні таке рішення досі не ухвалене. Подібна історія і з забороною палити сухе листя. У Києві, наприклад, після підписаної петиції врешті скоротили комендантську годину. А петиція про припинення зупинки громадського транспорту під час повітряних тривог уже дозбирує свої голоси.
"Подальші результати враховує експертна комісія або депутати беруть до відома під час голосування. Тому, як на мене, можна говорити, що це ефективний, хоч і не на 100%, результат залучення і впливу громадян до прийняття рішень, тим більше в умовах воєнного стану", – додає парламентський аналітик.
Є й інший бік цього інструмента – ним зловживають, а дехто, імовірно, навмисно спамить, припускає Саліженко. Це може розсіювати увагу і знецінювати петиції як механізм впливу.
Але петиції все одно бачать і відслідковують, зазначає парламентський аналітик.
"Те, що в працівників Офісу Президента, які відповідають за цей напрям, протягом року збільшилося роботи, це факт. І що вони так само проводять внутрішню аналітику, відслідковують звернення – це очевидно", – додає Саліженко.