Фонд Ріната Ахметова підбив підсумки творчого конкурсу есе «Один день» та нагороджує його переможців. У ньому взяли участь школярі 9-11 класів із Донецької, Луганської, Запорізької та Харківської областей. 24 найкращі автори отримали від Фонду чудові призи – ноутбуки, мобільні телефони, набори відеоблогера. При цьому журі оцінювало не тільки літературні таланти школярів, а й внесок їхніх учителів.
"«Один день» – один із проєктів Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Його мета зберегти свідчення очевидців про день, коли для них почалася війна. Все це робиться для переосмислення важливості миру й заради мирного майбутнього країни. Музей зібрав уже тисячі свідчень жителів Донбассу про воєнні події, розказані з перших вуст. Вони оповідають про важкі долі людей, життя яких назавжди розділилося на «до» і «після» збройного конфлікту на сході нашої країни", – розповіла Ірина Блажан, головна директорка програм Фонду.
Перше місце на конкурсі есе «Один день» посів Ілля Горемикін. Хлопець навчається у 9 класі загальноосвітньої школи с. Лисичанського Попаснянського району Луганської області. У своєму есе він так згадує події 2014 року:
«Літо, липень, підступна спека. Навколо неймовірно п’янкий та задушливий аромат вишень і стиглих диких груш. «Ох і смачнюче ж буде варення з цих фруктів узимку!» – сидячи на груші, мріяв я. Але мої роздуми нагло, з передчуттям чогось нового, незрозумілого для мене перервав якийсь дикий шум. Очі, мов за чиїмось наказом, уже дивляться в небо, намагаючись знайти джерело того страхітливого звуку…»
Ще одним призером конкурсу став Давид Севостьянов. Хлопець навчається у Вугледарському НВК «Політехнічний ліцей-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Донецької області. У своїй роботі Давид розповідає про те, як в один момент безтурботне дитинство, сміх і радість перетворилися на пекучий біль, страх і тривогу.
"Раптом ми почули перший у житті вибух, а далі… Ми лежали на сирій підлозі, вибухи лунали один за одним. Матуся, моя рідна матуся, вона іноді намагалася підставити руки під стелю, щоб та не обвалилася на нас. Перед очима минали найкращі й найгірші моменти життя, трусилося все тіло, німіли губи, страшенно хотілося пити. Нам зоставалося лише молитися, щоб цей жах припинився", – ділиться Давид.
До числа переможців конкурсу ввійшла і Алла Воронкова, учениця Селидівської загальноосвітньої гімназії. Дівчинці було 9, коли почалася війна. Вона вела щоденник, записи з якого і цитує в есе. Каже, що звикла до війни і це найстрашніше.
"Дико, але досить дивно, що згодом ми не те щоб перестали лякатися військової техніки, вона стала звичним елементом місцевого дорожнього руху, а на звуки пострілів мимоволі виривався один коментар – пригнічене «знову». Те, що шокувало і викликало страх, стало звичайним. Уявіть дитину, яка звикла до війни. Хіба так має бути?" – риторично запитує Алла.
«Голоси Мирних» – безпрецедентний онлайн-музей, який документує свідчення мирних жителів Донбасу. В ньому вже зберігається понад 5000 історій. Мета – зібрати 100 000 до 2025 року.
Щоб залишити свою історію та зробити внесок у збереження пам'яті, достатньо перейти за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповнити невелику анкету або залишити свої контактні дані для зворотного зв'язку. Також ви можете звернутися до Фонду за психологічною допомогою, зателефонувавши за номером 0800509001.