Гіпертензія або підвищений артеріальний тиск: чому його так багато
Висока поширеність артеріальної гіпертензії у світі зумовлена поєднанням генетичних і набутих факторів, пояснює Наталія Волкова.
З віком ризик гіпертензії зростає і велику роль у цьому відіграють хронічні захворювання — насамперед цукровий діабет та підвищений холестерин.
Існують також фактори ризику, прямо пов’язані зі способом життя: неправильне харчування з великою кількістю фастфуду, ожиріння, знижена фізична активність тощо.
Окремо лікарка наголошує на впливі стресу. Хронічне нервове напруження підвищує рівень кортизолу, викликає спазм судин і поступову їхню структурну перебудову. Ці зміни можуть стати незворотними, і тоді контролювати тиск можливо лише за допомогою медикаментів.
Як часто потрібно перевіряти артеріальний тиск
Артеріальний тиск вимірюється на артеріях – головних судинах тіла – і визначає силу тиску крові на стінки артерій. Є два значення тиску:
- верхнє – тиск на артерії під час серцевих скорочень, систолічний;
- нижнє – тиск на артерії, коли серцевий м’яз розслабляється між ударами, діастолічний.
Наталія Волкова радить вимірювати тиск щонайменше раз на рік. До 40 років за відсутності факторів ризику це можна було б робити раз на 2 роки. Утім. в умовах війни, зі щоденними стресами та тривогами, які вже є вагомими факторами ризику, контроль має бути щорічним незалежно від віку.
Позачергово слід перевіряти тиск при появі симптомів: серцебиття, головних болей, запаморочень, болей в ділянці серця.
Якщо є надмірна вага, предіабет або інші чинники ризику, перевіряти тиск варто частіше — двічі-тричі на рік, іноді й щомісяця.
Особливо коли показники «верхнього тиску» вже наближаються до підвищеного рівня (120–139мм рт. ст.), адже саме в цей період тиск може непомітно перейти у гіпертензію (140 і вище).
До речі, попри те, що чверть українців свого тиску досі не знають, тенденція позитивна: за п'ять років побільшало тих, хто міряє свій тиск кілька разів на рік (19,6% проти 11,5%), і поменшало тих, хто ніколи не міряв свого тиску (10,8% проти 17,5%).
Типові помилки при вимірюванні тиску вдома
Найчастіше люди можуть не знати, як правильно вимірювати тиск, розповідає лікарка. За її словами, найпоширеніші помилки:
- Неправильне положення тіла — вимірювання одразу після активності, у сидячому положенні без відпочинку. Насправді потрібно спокійно посидіти 5 хвилин, спираючись спиною на стілець. Ноги не повинні бути схрещеними.
- Неправильне положення руки — манжета повинна бути на плечі, а сама рука — лежати вільно на столі на рівні серця.
- Зайві рухи, розмова або шум — під час вимірювання потрібно бути розслабленим, дихати рівно, не розмовляти й уникати сторонніх звуків.
- Вимірювання один раз — насправді тиск треба міряти тричі, з інтервалом 1,5 хвилини. Береться середній показник між другим і третім вимірюванням.
- Ігнорування різниці між руками — перше вимірювання роблять на обох руках. Якщо різниця систолічного тиску перевищує 15 мм рт. ст., слід звернутися до лікаря, бо це може свідчити про звуження судин або атеросклероз.
Рекомендований домашній контроль при підвищеному тиску
- Вести щоденник тиску: заміри вранці (після пробудження, до їжі й ліків) та ввечері перед сном.
- Для скринінгу орієнтуватися на такі показники:
- Норма вдома: до 120/70 мм рт. ст.
- Підвищений артеріальний тиск, якщо середній систолічний: 120–134 мм рт. ст. або діастолічний 70-84 (сигнал звернути увагу на ризики).
Гіпертензія: 135-139/85 мм. ст. вдома ≈ 140/90 мм рт. ст. — у лікаря.
Якщо є сумніви (наприклад, нічні стрибки тиску чи реакція на навантаження), лікар може рекомендувати добовий моніторинг артеріального тиску.
Зниження тиску — зниження ризику деменції
Сучасні оновлені рекомендації Американської асоціації серця радять підтримувати систолічний артеріальний тиск нижче 130 мм рт. ст. Такий показник має найвищий рівень доказовості (1А) у зниженні ризику деменції та когнітивних порушень.
За словами лікарки, клінічні дослідження довели, що зниження артеріального тиску зменшує ймовірність розвитку деменції на 12–19%. Раніше у Фремінгемському дослідженні підтвердили, що підвищений тиск у середньому віці зумовлює погіршення пам’яті, уваги та інших когнітивних функцій у старшому віці.
А у межах Honolulu Heart Program проаналізували дані понад 3000 пацієнтів із середнім віком 54 роки. І результати показали, що систолічний артеріальний тиск понад 160 мм рт. ст. у середньому віці подвоює ризик когнітивних порушень.
Навіть при “верхньому” тиску 120–140 мм рт. ст. у цьому віці ризик когнітивних розладів зростав на 18%. Тобто йдеться про так звану «передгіпертензію», яку сьогодні вже називають підвищеним артеріальним тиском.
Тоді як “нижній” тиск не має аж такого значення. Європейські рекомендації, оновлені на основі дослідження SPRINT (Systolic Blood Pressure Intervention Trial) не підтвердили суттєвого зменшення когнітивних порушень при зниженні тиску нижче 120 мм рт. ст., особливо у пацієнтів старше 80 років.
Тобто найбільшу роль у розвитку когнітивних порушень відіграє саме систолічний, “верхній” тиск.
Різні дослідження демонструють чіткий зв’язок між підвищеним тиском і ризиком деменції. Наприклад, у дослідженні EVA доведено , що ризик когнітивних порушень у 2,8 разів вищий вже через 4 роки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією порівняно з людьми з «нормальним» тиском..
А китайське дослідження Ніsayama показало, що через 17 років ризик розвитку деменції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією І–ІІ ступеня зростав у 5–6 разів.
Підвищений систолічний тиск вище 120 мм рт. ст. у середньому віці веде до когнітивних порушень і до розвитку деменції у старшому віці.
«Спочатку відбувається звуження судин (спазм). Потім стінки судин починають потовщуватися (в майбутньому можливе їхнє повне «закриття» – LB.ua). Виділяється менше оксиду азоту, який зазвичай допомагає судинам розширюватися. Особливо це важливо для дрібних судин мозку. І коли мозку потрібно більше крові для активної роботи, судини вже не можуть достатньо розширитися, і мозок відчуває нестачу кисню. Це проявляється зниженням уваги та пам’яті.
Гіаліноз (відкладення щільних мас у тканинах — LB.ua) і потовщення стінок артерій внаслідок гіпертензії спричиняють:
- стійкий набряк,
- деструкцію мієлінових волокон — пошкодження відповідної оболонки навколо нервових волокон, і це порушує передачу нервових імпульсів та шкодить роботі нервової системи — LB.ua
- та вогнищеві зміни – мова про малі глибинні інфаркти, мікрокрововиливи.
Крім ураження дрібних судин, є й проблема з великими. Наприклад, у судинах шиї можуть утворюватися атеросклеротичні бляшки (жирові відкладення).
Це серйозний фактор ризику, але на нього можна впливати. Якщо в крові — високий рівень холестерину, бляшки ростуть швидше, судини поступово звужуються, і кровопостачання мозку погіршується. Але якщо знизити рівень холестерину до прийнятних показників, ріст бляшок можна сповільнити, а кровообіг у мозку покращити.
Чи можна «звикнути» жити з високим тиском?
Наталія Волкова пояснює, що досить часто пацієнти вважають підвищений тиск «своєю нормою». Вони можуть жити роками з показниками 160–180 мм рт. ст. і почуватися задовільно.
Однак це хибне уявлення, адже високий тиск є потужним фактором ризику ураження так званих «органів-мішеней». Мова насамперед про нирки.
При тривалому впливі підвищеного тиску в сечі виникають спочатку невеликі білкові молекули. Це веде до підвищення рівня білка в сечі. Далі підвищується рівень креатиніну як кінцевого продукту обміну білків. А це може призвести до ниркової недостатності й навіть до необхідності гемодіалізу. Це так звана “штучна нирка”, яка виконує роль справжньої, коли та не справляється. Без пересадки нирки гемодіаліз потрібен пожиттєво, зазвичай кілька разів на тиждень по кілька годин процедура.
Також високий тиск шкодить головному мозку — провокує когнітивні порушення, деменцію, інсульти. Ще одним важливим ускладненням є інфаркти.
«Тривалий високий тиск не «загартовує» судини і не забезпечує повноцінного функціонування організму. Навпаки, відсутність контролю тиску значно підвищує ризик серцево-судинних ускладнень і скорочує тривалість життя. Саме тому корекцію потрібно починати вже з етапу, коли показники сягають 120–139 мм рт. ст. — це дозволяє проводити ефективну профілактику ускладнень», — пояснює кардіологиня.
Волкова зазначає, що у віці 20–25 років тяжкі наслідки гіпертензії трапляються рідко, проте можливі. Якщо фіксується підвищення тиску до 120–130 мм рт. ст., то клінічних симптомів ще може не бути, але вже запускаються патологічні зміни, як, наприклад, порушення еластичності судин, зниження їхньої здатності розширюватися. Це перші «дзвіночки», які вимагають уваги.
За словами кардіологині, важливо працювати з факторами ризику:
- контролювати масу тіла (індекс має бути в межах 20–25),
- уникати абдомінального ожиріння (об’єм талії — не більше 80 см у жінок і 94 см у чоловіків),
- збільшувати рівень фізичної активності.
Особливо корисними є динамічні навантаження, які сприяють зниженню тиску. Якщо пацієнт хоче займатися статичними навантаженнями (тяжка атлетика, штанга), і в нього є підвищений артеріальний тиск, потрібно звернутися до кардіолога, щоб перевірити й відкорегувати інші фактори ризику.
Можливо, лікар призначить добове моніторування артеріального тиску, щоб з’ясувати, чи можна виконувати такі навантаження. Адже вони можуть призвести до більш раннього і стійкого формування артеріальної гіпертензії та у майбутньому — до потреби постійного прийому антигіпертензивних препаратів.
Гіпертензія під час вагітності
Наталія Волкова зазначає, що вагітність може стати провокуючим фактором розвитку артеріальної гіпертензії. У жінок із наявною гіпертонічною хворобою під час вагітності підвищення тиску проявляється частіше.
Одним із найнебезпечніших ускладнень є прееклампсія (ускладнення вагітності, що характеризується високим артеріальним тиском та наявністю білка в сечі після 20 тижня вагітності — LB.ua), яка виникає через патологічні зміни у судинах матки.
«У нормі під час вагітності маткові судини здатні розширюватисяся, забезпечуючи плаценту достатнім кровопостачанням. Підвищений тиск призводить до звуження судин та ішемії плаценти, а також до активації тромбоцитів, згущення крові й ураження нирок, печінки та головного мозку», — говорить лікарка.
Саме тому важливо, щоб жінка планувала вагітність із нормальними показниками тиску. Народжувати з гіпертонічною хворобою можна, але перед цим необхідно підібрати безпечні препарати для корекції тиску. На цьому наголошують і нові рекомендації.
У першому триместрі, пояснює Волкова, під впливом прогестерону тиск іноді може бути навіть нижчим, ніж зазвичай, і проблема залишається непомітною. Проте у другому й особливо третьому триместрі (після 20–28 тижнів) ризик ускладнень різко зростає. Прееклампсія може перерости в еклампсію, що становить серйозну небезпеку і для матері, і для дитини.
«Оптимальний артеріальний тиск у вагітних має залишатися нижчим за 140/90 мм рт. ст. Жінці рекомендують контролювати масу тіла (бажано вступати у вагітність із нормальною вагою), дотримуватися здорового харчування та підтримувати адекватну фізичну активність. Існують препарати, безпечні для вагітних, які допомагають запобігати ускладненням», — говорить кардіологиня.
Навіть якщо після пологів тиск нормалізувався, жінці слід обов’язково звернутися до терапевта чи кардіолога для модифікації факторів ризику. Адже підвищення тиску під час вагітності саме по собі є фактором ризику раннього розвитку артеріальної гіпертензії.
До групи ризику щодо преекламсії належать:
- жінки старше 40 років,
- ті, хто народжує вдруге після перерви понад 10 років,
- пацієнтки з цукровим діабетом чи хворобами нирок.
У таких випадках лікар може додатково призначати низькі дози аспірину як профілактику, кажуть оновлені рекомендації.
Зниження вживання солі зменшує ризик інсульту та інфаркту
Наталія Волкова пояснює, що згідно з рекомендаціями ВООЗ добова норма солі не повинна перевищувати 5 г. Адже надмірне споживання солі спричиняє набряк та втрату еластичності судин, підвищує внутрішньосудинний опір і, як наслідок, артеріальний тиск.
«Навіть у пацієнтів із правильно підібраною терапією гіпертензивні кризи часто пов’язані з харчовими похибками, зокрема з пересоленими стравами. Саме тому зменшення кількості солі у раціоні є простим і дієвим способом знизити ризик підвищеного тиску та пов’язаних із ним ускладнень, включно з інсультами та серцевими нападами», — каже лікарка.
Орієнтовну норму солі можна «набирати» навіть зі звичайного хліба чи інших продуктів, тому варто дотримуватися принципу помірного чи «недосоленого» харчування.
Коли без ліків не обійтися
Коли тиск вже стабільно підвищений, а в стінках судин починаються структурні зміни — зокрема, втрата еластичності й підвищення жорсткості, — лише зміни способу життя уже недостатньо. Потрібна антигіпертензивна терапія.
«Пацієнти часто звертаються до популярних в Україні препаратів, таких як Каптоприл або Каптопрес, які швидко знижують тиск, але діють короткочасно. Вони можуть бути корисними під час гіпертензивних кризів, однак не придатні для постійного лікування», — говорить Наталя.
Згідно з сучасними міжнародними та українськими рекомендаціями, перевага надається препаратам тривалої дії.
«Відповідно до сучасних рекомендацій, лікування артеріальної гіпертензії зазвичай починають із комбінованої двокомпонентної терапії. Це невеликі дози двох препаратів (як правило це ліки, що блокують ренін-альдостеронову систему та діуретики або антагоністи кальцію). В такій комбінації препарати діють на різні механізми розвитку гіпертензії. Завдяки цьому вони підсилюють дію одне одного в зниженні тиску. При цьому через невеликі дози ризики побічних ефектів залишаються мінімальними. У результаті пацієнт почувається добре, тиск залишається стабільним у межах норми тривалий час. Такий підхід також дозволяє профілактувати ускладнення — інфаркти, інсульти та навіть деменцію», — додає лікарка.