Чому маленькі діти постійно хворіють
Дитина народжується захищеною нульовим імунітетом двома способами:
-
В основному материнськими антитілами, які вона отримала внутрішньоутробно. Коли ми хворіємо на вірусні інфекції, отримуємо імунітет на них. Його мама передає дитині через плаценту. Частково ці антитіла дитина одержить з грудним молоком;
-
Неспецифічними факторами захисту. У дітей вони розвинені набагато краще, ніж у дорослих. Соплі, або слиз, який виділяє слизова оболонка, біологічно активні речовини, які виділяються під час лихоманки, аденоїди в дітей — усе це неспецифічні фактори захисту. Їх багато, вони не дозволяють інфекціям розвиватися більше, ніж необхідно для того, щоб організм сформував імунітет.
Імунітет — це специфічний захист, тобто вироблення антитіл проти конкретної інфекції. І поки людина з нею не зустрінеться через хворобу або вакцинацію, імунітет не виробиться.
Діти достатньо легко переносять вірусні інфекції, бо вони до цього пристосовані. У дитини 38,5 температура, а вона скаче, активна, п'є рідину тощо. Тоді як дорослий при 37,5 буде лежати з поганим самопочуттям й інтоксикацією.
У дорослих вірусні інфекції на кшталт грипу розвиваються в ускладнення набагато частіше, ніж у дітей.
Організм дитини пристосований до того, що буде часто хворіти на вірусно-респіраторні інфекції.
Чому кажуть, що початок частих болячок припадає на два роки?
Загалом він починається з року.
У два роки дитина зазвичай починає активно соціалізуватися. Іде в садок, на дитмайданчики, різні розвивалки, контактує з іншими. Відповідно, починає активно набирати інфекції, які є в інших людей, хворіти й виробляти імунітет.
Як часто дитина може хворіти в такому віці, що є нормою?
Тут немає норми як такої. Усе індивідуально й залежить від того, як розвивається імунна система в кожного. А також від рівня навантаження різноманітними вірусами, бактеріями і так далі в колективі, куди ходить дитина.
Нормальна, цілком здорова дитина може хворіти 12–14 разів із жовтня по квітень.
Знову ж, дивлячись, що ми розглядаємо як захворювання. Якщо просто нежить, то може бути навіть частіше.
Дитина може хворіти, як кажуть, «три дні в садочку, два тижні вдома, знову три дні в садочку». І це теж норма.
Приблизно скільки днів хворіти нормально?
Середня респіраторна інфекція перебігає так: три-чотири дні лихоманка, два-три тижні нежить, три-чотири тижні кашель.
Залишкові явища можуть бути ще довго. Але ситуація за цей період має покращуватися. Усе також сильно залежить від вірусу, який спричинив хворобу. Наприклад, аденовірусу було взимку достатньо багато. Він може давати лихоманку протягом 5–7 днів й іноді довше. І нічого тут не зробиш. Інші якісь віруси можуть не давати лихоманки взагалі, або давати 3–4 дні.
Якщо такий тривалий період залишковий, як зрозуміти, коли дитину можна повертати в колектив?
Це питання філософське. Загалом, дитина може не знати, що хворіє, у неї може бути легкий нежить, і вона вже може заражати інших.
Коли кажуть, що від того, що в садок ходять діти із соплями, усі інші хворіють — насправді це не так.
Вважають, що коли лихоманка стабілізувалася, то в більшості випадків дитина вже не заразна.
Тобто якщо в дитини вже не росте температура, ми ще день спостерігаємо, і якщо лихоманки вже немає, можна повертатися в колектив?
Так. Наприклад, у Німеччині температура до 38 градусів не звільняє дитину від садочка і школи.
Скільки цей період постійних болячок триватиме?
Два-чотири роки залежно від того, як побудована індивідуальна імунна система дитини.
Якщо дитина не ходить у садочок, вона однаково буде хворіти на все це, але пізніше, у школі. А оскільки вже у віці семи років і більше неспецифічні фактори захисту не так працюють, як у маленьких дітей, то хворітиме важче й матиме більший ризик ускладнень. Тому краще перехворіти в меншому віці.
Чи можна якось вплинути на частоту захворювань?
На частоту інфекцій ми ніяк не можемо вплинути. Це природний процес.
А вітамінки комплексні дитячі якось допоможуть?
На жаль, комплексні дитячі вітаміни впливають тільки на матеріальний стан тих, хто їх виробляє. Вони не впливають ні на що, включаючи частоту респіраторних інфекцій. Є обмежені дані, що, наприклад, профілактика вітаміном Д зменшує ймовірність розвитку ускладнень.
Ну хоч на частоту ускладнень ми якось можемо впливати?
Можемо.
По-перше, ми повинні вакцинувати дітей, обов'язково. І не тільки обов’язковими щепленнями, але й, наприклад, від пневмококової інфекції.
Пневмокок відповідальний за 90 % усіх ускладнень, які виникають при респіраторних інфекціях. Так само важливо вакцинуватися від грипу, бо грип — найважча інфекція, яка може давати ускладнення.
По-друге, нормальний здоровий спосіб життя, якісний сон, здорове харчування. Не вітаміни — саме здорове харчування.
По-третє, якщо ви бачите, що в дитини вірусна інфекція розвивається не дуже типово для неї, потрібно відразу звернутися до лікаря, не зволікати.
Де здорова межа між батьками в адекваті і тривожними, які біжать до педіатра на кожні соплі?
Це палиця з двома кінцями. Багато лікарів, на жаль, мають звичку, яку можна описати як «батьки з дитиною вже прийшли, треба їм щось призначити, бо інакше що ж за лікар тоді».
Так діти отримують багато зайвого лікування, зайвих препаратів.
Якщо:
- незвичайно висока температура. Наприклад, дитина зазвичай хворіє з 38,5, а тут 39,5,
- температура погано коригується жарознижувальними, не спадає,
- дитина млява,
- відмовляється від пиття,
- є висип, будь-який,
- блює,
- є домішки крові в калі, якщо є діарея,
- кашель і задишка,
- дитина більш-менш нормально себе почуває, але лихоманка триває більш ніж три доби,
це тривожні фактори, які вимагають якнайшвидшої уваги лікаря.
Якщо ж у дитини лихоманка, але температура збивається, після того вона активна, п’є, грається, то все більш-менш нормально. Їсти може не хотіти. Це нормально.
Кашель — теж звичайний симптом респіраторної інфекції. Якщо дитина просто кашляє і все — нічого катастрофічного. Хіба що кашель їй сильно заважає: не може спати, їсти через нього, закашлюється до блювання. Тоді до лікаря.
Чи є типовий набір, який має бути вдома в цей період постійних хвороб?
Лікування вірусних інфекцій симптоматичне. Те, що ми робимо, не лікує, а покращує якість життя дитини. Ми знижуємо їй температуру не для того, щоб знизити, а щоб дитина краще почувалася, пила і їла активніше. Так само промиваємо ніс — не щоб вимити соплі й від цього минуло захворювання, а щоб покращити носове дихання, щоб дитина комфортніше почувалася.
Ми радимо за будь-яких захворюваннях багато рідини. Рясне пиття. Будь-чого.
Діти на фоні температури, частого дихання втрачають багато рідини.
Якщо дитина п'є мало, причому за будь-яких захворювань, це теж привід звернутися до лікаря.
Також засоби, які знімають симптоми:
-
Жарознижувальні — ібупрофен або парацетамол. Інших препаратів дітям не можна;
-
Будь-який сольовий розчин для промивання носа;
-
Будь-які судинозвужувальні краплі, які підходять дитині за віком — їх використовуємо, виключно коли дуже закладений ніс, що не дає дихати;
-
Якщо дитині вже 3–4 роки, можемо давати їй смоктальні цукерки, щоб полегшити біль у горлі. Навіть звичайний льодяник. Бо коли ми смокчемо, виділяється багато слини й горло менше болить.
Засоби від кашлю й відхаркувальні малечі особливо не можна давати.
Інгаляції — тільки за призначенням лікаря. Інгаляції з фізрозчинами, з боржомі, не дай бог, чи якимись лікарськими засобами, не призначеними лікарем, а фармацевтом. Вони можуть бути й небезпечними.
Наприклад, олійні інгаляції в декого викликають таке важке ускладнення, як жирова емболія. Бо ці крапельки олії осідають на судинах у легенях, можуть туди потрапити і закупорити ці судини. Є антисептики, які використовують для промивання ран, а хтось хоче ними зробити інгаляцію. Вони дуже часто провокують місцеві алергічні реакції в дітей під час інгаляції.
Аромантичні олії, суміші, часом хочуть робити з евкаліптом абощо — такі інгаляції можуть викликати в дітей ларинго- і бронхоспазми. Особливо в маленьких, у яких бронхіальна система досить лабільна.
Це може призвести до задишки, порушення дихання.
Інгаляції фізрозчином в принципі не мають сенсу, бо це просто рідина, краще хай дитина більше п’є. Є інгаляції з препаратами, які зменшують набряк, бронхоспазм, але їх повинен призначати лікар.