Енергетика
У минулому Україна не могла зайняти нішу в цій галузі, оскільки Російська Федерація, яка була величезним джерелом викопних ресурсів, засипала ними фактично весь Європейський континент і не тільки, говорить Ростислав Шурма. Зараз, коли ці ресурси поступово вилучатимуть з європейського ринку, їх потрібно чимось заміщати.
“Плюс процеси електрифікації, зеленої трансформації великої кількості індустрій – від хімії, металургії, цементу, скла тощо. Це відкриває нам певні можливості, просто враховуючи географічний і природничий фактор. І в першу чергу в зеленій енергетиці, зі всіма індустріями, які з неї витікають. Це балансування потужностей, передача електроенергії”, – зазначає заступник глави Офісу Президента.
Він запевняє: “місця вистачить для всіх” – для дрібного і середнього бізнесу, великих корпорацій, певну роль відіграватиме і держава.
“Якщо ми говоримо про класичну зелену енергетику: сонце, вітер, – це можливість для дрібного підприємства, яке хоче побудувати мегавати потужностей, це й можливості для корпорацій, таких як Shell, Vitol, які будують гігаватами, десятками гігават.
Якщо ми йдемо, наприклад, у гідроенергетику, в гідроакумуляцію, яка буде критично необхідна для балансування системи, це все-таки робота великих корпорацій”, – зазначає Шурма.
При цьому систему передачі в Україні доведеться апгрейдити, говорить представник Офісу Президента, – “і не на відсотки, а в рази”. Щоб відбудувати цю інфраструктуру, потрібна пряма роль держави.
Першим кроком стане будівництво інтерконекторів. Другим – розбудова вузлів у вигляді підстанцій, високовольтних ЛЕП у регіонах, де будуть концентровані точки зростання, вважає Шурма.
“І далі планово розбудовувати енергосистему; залежно від кластера, сектору, який ми беремо, від атому, балансування, зеленки класичної, грідів, дистрибуції буде дещо інша модель, дещо різні політики”, – каже чиновник.
Агросектор
“Тут нікому вже нічого пояснювати, доводити не потрібно. Єдине, чого повинна прагнути держава і що ми будемо робити – трансформувати агросектор так, щоб не зерно і кукурудзу десятками, сотнями мільйонів тонн вантажити, а продавали value-added продукт. Тому що якщо ми візьмемо приклад інших успішних аграрних країн і порівняємо вартість тонни експорту, то в нас це 300 доларів. А в таких країнах, як Франція, Нідерланди, Канада – це 1,5 тисячі доларів. Чому? Тому що це, здавалось би, нескладні продукти, але які мають коефіцієнт трансформації 1:3, 1:5, 1:9 у вигляді м'яса, молокопродуктів, спиртів, олій, білків, лецитинів, глютенів тощо”, – зазначають в Офісі Президента.
Другий напрямок – це побудова вертикальної інтеграції.
“Ми звикли сприймати наш аграрний кластер як основне джерело валютного виторгу. Але парадокс полягає в тому, що на кожен долар валютного виторгу в нас є щонайменше 50, а то й 70 центів імпорту. Насіння наполовину імпортне, засоби захисту рослин на 90% імпортні, паливо на 70% імпортне, добриво азотне на 50% імпортне, калійний фосфор на 90% імпортний, техніка на 90% імпортна, далі можна перераховувати. А розмір українського аграрного кластера такий, що дає бізнес-кейс для будівництва будь-якого заводу в цих сегментах, про які ми говорили.
Просто свого часу через або відсутність певних стимулів, або оскільки інакше були відбудовані ланцюжки (наприклад, ті самі заводи з виробництва засобів захисту рослин були в країні-агресорі, а не в Україні), потоки будувались не таким чином. Зараз є унікальний шанс зробити вертикальну інтеграцію”, – каже Шурма.
Виробництво біометану
Залишки сировини на полях навіть зараз без додаткової переробки мають потенціал для виробництва до 10 мільярдів кубів біометану, каже представник ОП. І це бізнес не великих корпорацій.
“Середній ефективний розмір такого індустріального кластера – це 5–7 мільйонів кубів біометану на рік. Це інвестиційний квиток від 5 до 10 мільйонів євро. За великим рахунком, це середній бізнес”, – вважає Шурма.
Також в Україні, резюмує він, є потенціал для цілого переліку індустріальних кластерів з конкурентними перевагами – від зеленої сталі, “де в нас дійсно унікальна можливість стати основним постачальником зеленої сталі в Європу, інтегруватися і отримати таким чином додаткову гарантію безпеки”, до деревообробки, машинобудування, хімії, будь-чого. І, звісно, не варто забувати про IT-кластер.