“Ми говоримо постійно про план Маршалла, цей розхвалений план Маршалла. До речі, важливо, що ми продовжуємо називати його іменем давно померлого американського державного службовця, що, власне, означає, що ніякого плану Маршалла немає. От коли там з'явиться реально прізвище якогось поточного політика, європейського чи американського, тоді будемо розуміти, що воно є”, – зазначив Валерій Пекар.
Але без наведення ладу та без передбачуваності державної політики приватні інвестори в Україну не прийдуть, вважає експерт.
“Я мрію про економіку, в якої не буде жодних пріоритетних галузей. Тому що буде визнано, що головним суб'єктом підприємницької діяльності є підприємець, а не держава. І держава замість думати про пріоритетні галузі економіки створить різні, однакові, рівні, прозорі і передбачувані умови”, – говорить Пекар.
Він зазначив, що Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України, яка об'єднання 95 провідних бізнес-асоціацій України, десятки тисяч підприємств, значна частина яких ФОП, провела дослідження, яке показало, що на першому місці серед проблем підприємці бачать не ризики війни, а непередбачуваність державної політики.
“Непередбачуваність державної політики – це те, на що держава точно може впливати, зробивши передбачувану державну політику. Нам важко впливати на безпекову ситуацію, вона залежна не лише від нас. Нам важко впливати на політику наших союзників і наших ворогів. Але свою, власну передбачуваність ми точно можемо зробити”, – наголошує викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.
При цьому 65% підприємців скаржаться на тиск з боку правоохоронних органів.
“65%. Слухайте, якби було 6,5%, це вже жахливо. А тут 65%. 54% скаржаться на блокування податкових накладних. Це при тому, що ми вже жили в Україні, в якій не було блокування податкових накладних. Цей процес був прозорий, автоматичний, приносив гроші в бюджет. Тобто ми чому знову бачимо перед собою величезну роботу? Тому що ми відходимо назад, крок уперед – два назад, крок уперед – три назад”, – вважає Валерій Пекар.
На його думку, після перемогу на Україну чекатимуть п’ять основних викликів.
1. Довгострокова безпека.
Росія агресивна і нікуди не дінеться. Навіть коли вона розпадеться, все одно залишиться великий агресивний шмат, що прагнутиме помсти. Тому Україна повинна бути членом НАТО або мати адекватні безпекові гарантії.
2. Верховенство права.
“74 місце у світі за рівнем верховенства права, очевидно, не приваблює міжнародних інвесторів. І ми не заманимо їх сюди ніякими інвестнянями, бо вони якраз виступають не за індивідуальні підходи, а за рівні, прозорі правила гри, які можна прочитати в книжці”, – наголошує експерт.
3. Економічна свобода.
Ситуація з економічною свободою ще гірша.
“Станом на 1 січня 2022 року ми мали 130 місце (зі 177. - Ред.) у світі за рівнем економічної свободи. Давайте відверто говорити. Такі країни не мають жодних шансів на відновлення після війни. Я дуже радий тому, що уряд сьогодні добре це розуміє і розробляє великий пакет заходів, щоб радикально покращити цю штуку. Бо якщо ми від 130-го перейдемо до 120-го, це не переконає інвесторів. Якщо ми перейдемо до хоча б 50-го, це переконає. А це вимагає радикальних змін”, – говорить Валерій Пекар.
По-перше – звільнення підприємців від тиску правоохоронних органів, від хабарництва, від порушення закону, “яке постійно йде з боку податківців, митників, правоохоронців”.
“Держава має забезпечити такий рівень макроекономічної стабільності і такий рівень конкурентності банківської системи, за якого підприємці будуть конкурувати своїми інвесторами перед банками і зможуть реально отримувати банківські кредити з помірною ставкою для того, щоб економіка могла зростати. Звичайно, це не може бути в час війни, але це наша задача після війни”, – вважає експерт.
4. Демографія.
Якщо навіть повернуть усі 6,4 мільйона українських громадян з-за кордону, про які казав пан Андрій, все одно це буде замало. У нас давно перевернута демографічна піраміда. У нас давно мало людей працює і багато пенсіонерів.
5. Демократія.
Чи буває економічне зростання без демократії? Буває. В індустріальну епоху це довела Південна Корея, яка отримала демократію через покоління, Японія (епоха Мейдзі), говорить Валерій Пекар, однак у постпостіндустріальну епоху, коли головна додана вартість створюється в інших сферах, коли головним капіталом є людський капітал, економічне зростання без демократії неможливе.
“Зараз ми вимушено маємо великі обмеження демократії, які нав'язані нам ситуацією війни. Ми маємо обмеження свободи слова, громадянської активності, свободи зібрань, обмеження децентралізації, яка є найбільш успішною нашою реформою, ми маємо обмеження прозорості даних і багато інших обмежень. І ми зважаємо на це як вимогу воєнного стану. Але нам потрібно буде після перемоги дуже швидко це відновити, бо інакше люди втратять сенс буття тут. І цей страх, що все після перемоги буде так само, величезний в усіх прошарках суспільства. Бо люди бояться, що якщо нічого не поміняється, значить усе було марно. Усі сотні тисяч втрат були марні, все було марно”, – говорить експерт.
Але передовсім, на його думку, ми маємо змінитися самі і змінити свій погляд на те, як ми хочемо жити в цій Україні. Поки обмежені в наших можливостях змінювати країну, під час воєнного стану ми маємо всі можливості змінювати себе.
“Почни із себе, перейди до своєї вулиці, перейди до свого міста, перейди до своєї області, перейди до цілої країни, а потім до цілої Центрально-Східної Європи. Я сказав би більше, Північної Євразії. Ми цю імперію породили, ми мусимо її закопати, в нас просто варіантів немає, тому що немає інших лідерів з лопатами”, – резюмував Пекар.
Це матеріал також можна прочитати англійською.