Найбільше від навали страждають найкращі чорноземи
Науковці зазначають: що питання відновлення родючості земель після агресії Росії актуальне вже. Площі сільськогосподарських угідь, нашпиговані мінами та боєприпасами, забруднені нафтопродуктами та хімічними сполуками, розорені вирвами, збільшуються щодня. І передусім у регіонах з найродючішими в Україні ґрунтами.
«Ми бачимо, що негативний вплив позначився на ґрунтах, які мають найкращі агрохімічні характеристики та досить високий еколого-агрохімічний бал», – констатує заступниця генерального директора з наукової діяльності ДУ «Інститут охорони ґрунтів» Світлана Романова.
«Ворог хоче знищити нашу екосистему, і це буде впливати не тільки на нас із вами, а й на наших дітей», – каже кандидат сільськогосподарських наук, агробізнесмен Владислав Болоховський.
Він нагадує: що ґрунт – це основа сільгоспвиробництва. Руйнація верхнього, поживного шару внаслідок токсичного впливу вибухових пристроїв, боєприпасів, військової техніки, зрештою, призводить до втрати родючості і робить поля непридатними для сільгоспвиробництва.
Відновлення, як свідчить світова практика, займе не один рік. Бо, наприклад, за даними бельгійських учених, навіть через 90 років після Першої світової на місцях колишніх боїв фіксували перевищення гранично допустимих концентрацій важких металів.
Спочатку розмінування
Розмінування – перший і найнеобхідніший крок для порятунку ріллі від руйнівних наслідків війни росіян проти українців.
Найперша загроза, з якою мають справу наші аграрії після нашестя окупантів, – міни та боєприпаси, які зберігають заряд. І їх наявність на полях унеможливлює роботу сільгоспвиробників.
«Наш район аграрний, 90% прибутку наших ОТГ надходило із землі, з оренди землі, податків фермерів. А зараз ці поля якщо і не заміновані, то засипані нерозірваними снарядами, і мова про дуже великі площі», – констатував у листопаді в інтерв’ю голова Бериславської районної ради Дмитро Слівченко.
Але до розмінування фахівці мають узятися тільки після того, як перевірять лінії електропередачі, адміністративні будівлі, подвір’я.
Як зазначила під час конференції "БТУ-Центр" з приводу відновлення родючості ґрунтів президентка ГС «Органічна Україна» Олена Корогод, уже відомо, що понад 200 тис. га забруднені мінами, снарядами, уламками боєприпасів. При цьому в середньому на розмінування 1 га зараз потрібен один день. Тож цей процес буде тривалим і ресурсозатратним.
Причому що довший період окупації територій, то вищий рівень їхнього мінування. Зокрема, за даними МНС, зараз один з найвищих – на звільнених теренах Херсонщини.
Найзабрудненіші місця, де горіла техніка
Але потерпають ґрунти не тільки від наразі не знешкоджених мін і боєприпасів. Унаслідок війни ще однією величезною проблемою є забрудненість ріллі сполуками важких металів.
«Наприкінці квітня Збройні сили змогли вибити агресора з-під Харкова, де розташований наш інститут, і ми зібрали первинні дані на околицях Харкова, де були найзапекліші бої», – розповідає завідувач лабораторії інструментальних методів дослідження ґрунтів, стандартизації та метрології НЦЦ Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського, доктор сільськогосподарських наук Максим Солоха.
На основі інструментальних досліджень науковці встановили, що в землі присутні понад прийнятні норми свинець, кадмій. Вони наявні у вирвах, насамперед артилерійських, на глибині близько двох метрів.
«Їх вважають важкими металами, вони нікуди не подінуться, вони не мігрують. А потім призводять до онкозахворювань. Ми знаємо, що, крім цих великих накопичень кадмію та свинцю, присутні й інші метали», – каже він.
Найнебезпечніші в перспективі місця горіння важкої техніки.
«За нашими оцінками, там, де вибухала важка броньована техніка, – найзабрудненіша, найтоксичніша ділянка. І цю ділянку потрібно фіксувати, щоб визначити місця розливів різних рідин, зокрема паливно-мастильних матеріалів. Навіть коли бронетехніка вибухає, не всі токсичні речовини вигоряють», – констатує науковець.
На небезпеку забруднення вказує і Світлана Романова.
«Ми бачимо картину знищення українських ґрунтів. Це негативний вплив. Унаслідок бойових дій українські ґрунти забруднені марганцем, нікелем, кадмієм, цинком, свинцем і міддю», – каже вона.
Та додає, що в результаті досліджень її наукової установи в межах сільськогосподарських угідь на місцях боїв у Сумській області було встановлено перевищення гранично допустимих норм для марганцю, цинку, свинцю, міді. Зокрема, в зоні бойових дій перевищення марганцю сягає у два рази, цинку – понад три рази, свинцю – більш ніж 10 разів, міді – 6 разів.
Це в місцях падіння снарядів і бомб.
Щодо нафтопродуктів, то, як зазначає науковиця, горіння техніки скоротило вмісту азоту, який впливає на родючість. Також було встановлено значне зменшення необхідного для сільського господарства вмісту органічних речовин і сполук фосфору.
Ще один негатив від військової техніки – ущільнення ґрунтів, по яких вона їздила. Це погіршує характеристики земель.
А ще є механічна деградація ґрунтів – руйнування шарів ґрунту, фізична та ерозійна деградація – посилення вивітрювання та вимивання, те саме ущільнення, фізична та хімічна деградації – втрата поживних елементів, засолення, окислення чи підлуження.
Усі перелічене знижує якість землі із середньої до малопридатної.
«Ареал забруднення українських ґрунтів – це мільйони гектарів. Наразі недоступна оцінка стану всіх територій», – зазначає про можливі масштаби перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький .
Що потрібно, аби врятувати українські чорноземи?
Науковці констатують: щоб не допустити подальшого негативного впливу шкідливих речовин у ґрунтах на організми, найперше необхідний детальний моніторинг стану ріллі.
Максим Солоха вказує: бажано і дешевше це робити якнайшвидше після завершення боїв. Бо вже за кілька місяців визначати місця колишнього скупчення техніки, де ймовірність забруднень також велика, складно навіть за допомогою аерофотоданих.
«Нам важливо зберігати дані про місця горіння техніки, та, на жаль, зараз цього не фіксують, а техніку просто збирають», – також каже він.
Ще науковець звертає увагу на важливість дотримання певних процедур під час відбору проб, щоб потім мати підстави вимагати компенсацій у країни-окупанта.
«Питання, як відбирати зразок, важливе для нас і держави. Якщо ми хочемо, щоб агресор компенсував нам збитки, маємо працювати на міжнародному рівні. І відбір зразків має відбуватися з використанням відповідних методик – точно дотримуватися серії міжнародних стандартів ISO10381», – зазначає він.
Тобто робити це мають спеціально підготовлені фахівці. А це додаткові ресурси.
Після моніторингу та збору даних про стан ґрунтів і визначення місць забруднення треба, відповідно до типу забруднювача, створювати програми відновлення ґрунтів, каже Світлана Романова.
Це знову затрати.
У Міністерстві аграрної політики теж вказують на необхідність моніторингу стану забруднення.
«Необхідний моніторинг мінімум на деокупованих територіях. Упевнений, що ЗСУ будуть цю площу активно збільшувати. Потрібні аналіз і фіксація (місць забруднення), застосування заходів відновлення», – наголошує Тарас Висоцький.
І додає, що для цього необхідні кошти. Як і на консервацію земель.
«Виведення земель із сільськогосподарського обігу, їх консервація незалежно від форми власності завжди викликає питання покриття недоотриманого доходу від діяльності чи від оренди. Достатніх коштів ні в державному, ні в місцевих бюджетах на це немає. Є багато якісних наукових розробок щодо цього. Але критичним тут є питання фінансування», – каже Тарас Висоцький.
Чиновник говорить, що може йтися про мільярди доларів і міністерство вже просить їх у міжнародних партнерів.
«Ми звернулися по допомогу – і експертну, наукову, і фінансову», – зазначає він.
Ще одним варіантом фінансування є компенсація з боку окупантів.
«Завдана шкода документується та фіксується, і ми як держава будемо боротися за повну компенсацію завданих збитків коштами країни-агресора», – каже чиновник.
При цьому Тарас Висоцький зазначає, що це все питання «не одного, навіть не 10 років».
Щодо безпосередніх заходів відновлення деградованих ґрунтів, то це:
- Механічний – зняття верхнього шару, оранка, розпушування, вологе накопичування, інше;
- Фізико-хімічний – використання природних і штучних сорбентів, спеціальних реактивів, внесення добрив, інше;
- Біологічний – інтенсифікація процесів самоочищення, використання біопрепаратів і мікроорганізмів, інше.
- Комплексний.
Наприклад, механічний доцільний, якщо вирва метр завглибшки – її можна засипати родючим ґрунтом. Однак використання артилерійських боєприпасів і РСЗВ призвели до утворення вирв до 7 метрів – таку яму просто не заповниш землею після знезараження. Тут можна застосувати комплексний і біологічний методи – наситити мікроорганізмами чи обробити біопрепаратами та лишити на певний час, створивши такі собі «острови природних» екосистеми посеред ріллі. Вони, як лісосмуги, захищають і відновлюють поле.