«Реакція світу на події навколо ЗАЕС, м’яко кажучи, недостатня»
Соня Кошкіна: Почнімо з останнього – вашого візиту до США на запрошення колеги-міністра енергетики.
Герман Галущенко: Була велика кількість зустрічей з багатьма міністрами з ЄС, Канади, Британії, Сполучених Штатів. Обговорювали питання Запорізької атомної станції (ЗАЕС), її функціонування. І загалом загрози для ядерної безпеки в сучасному світі.
Бо сьогодні реакція у світі на те, що відбувається навколо ЗАЕС, м’яко кажучи, недостатня. І для нас це дуже важливе питання.
Я про це говорив спочатку з Дженніфер Гренголм, міністром енергетики Сполучених Штатів. І потім ми мали тристоронню зустріч – Дженніфер, голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі і я – про те, як ми бачимо розвиток ситуації.
Адже вже є звіт МАГАТЕ за результатами візиту на Запорізьку станцію. Я супроводжував місію в Запоріжжі, провів багато часу з ними, і до цього зустрічався багато разів з Гроссі. І в цілому звіт ми оцінюємо позитивно.
Вони прямо говорять, що так звані сім стовпів ядерної безпеки (засновані на актуальних стандартах ядерної безпеки МАГАТЕ та інструкціях з ядерної безпеки. - LB.ua) порушено. І те, що місія зафіксувала російську військову техніку на станції, - це вже дуже важливо. Те, що вони навіть сфотографували її і виклали ці світлини у звіті, - це дуже важливо.
Хоча МАГАТЕ у звіті дуже обережно ставиться до деяких формулювань. Наприклад, там ви не зайдете слова «демілітаризація». А для всіх очевидно, що це дуже важливо. І всі порушення є наслідком військової присутності.
У звіті є термін «нейтральна зона». І зараз питання, хто і що вкладає в цей термін.
До нашої тристоронньої зустрічі пан Гроссі був у Нью-Йорку, зустрічався з українською делегацією, з Дмитром Кулебою, а наступного дня - з Лавровим. І тоді виникла ідея можливої угоди про нейтральну зону на станції і навколо станції.
І я розумію, що насправді ми вкладаємо різний зміст у «нейтральність».
Наша позиція в тому, що нейтральність у ситуації, коли там залишаються росіяни, взагалі не розглядається, не обговорюється. Російська армія має піти звідти. Адже ми знаємо, що там постійно присутні близько пів тисячі російських солдатів. Це неприпустимо.
Окрім загроз, на всіх зустрічах я акцентував увагу на тому, що вкрай важливо, щоб ЗАЕС була в енергосистемі України. Щоб вона видавала електроенергію для країни. Особливо напередодні зими. На лютий цього року ми мали досвід, коли станція видавала 6 тисяч 190 МВт – це величезний обсяг.
С.К.: Російські солдати там і зараз?
Г.Г.: Так, вони присутні і зараз. Ми знаємо чітко, де вони. І знаємо, де вони ховалися, коли місія МАГАТЕ заїжджала першого дня.
С.К.: А де вони ховалися?
Г.Г.: Є певне місце. Бо фактично місія МАГАТЕ побачила тільки 5 озброєних людей під час перебування. Зараз там, знову ж таки, залишилося два експерти, вони, у принципі, мають більше бачити.
Та питання, чи мають вони повний доступ? МАГАТЕ каже, що мають, але подивимося на результати.
Ще один момент – це росатомські співробітники, які теж мають піти звідти. Їх не так багато, десь до 20 осіб. Вони постійно ротуються. Але це нонсенс, що вони перебувають на території нашого об’єкта.
С.К.: Яка мета перебування саме кваліфікованих російських співробітників на нашій атомній станції. Для чого вони там?
Г.Г.: Дивіться, функцію залякування в них виконують військові. Там є і феесбешники, які так само тиснуть на персонал, щоб змусити його працювати на Росію.
Тому що вони не можуть просто вивезти український персонал і завезти російський. У них просто його немає.
Там працює близько 11 тисяч людей на станції, і Росатом не зможе замістити всіх.
Ще одна причина - системи управління на нашій станції дуже суттєво модифіковані. І фахівці Росатому не зможуть швидко опанувати їх.
Тому й намагаються максимально тиснути на людей, щоб змусити їх співпрацювати.
Мені не дуже сподобалося, що у звіті МАГАТЕ було таке послання, що ніби ті представники Росатому надають якісь консультації українському персоналу. Повна маячня.
Що саме роблять там представники Росатому? Наскільки ми розуміємо, вони поки що не втручаються в роботу операторів. Але мають план перепідключення станції до російської енергосистеми. І вони вже намагалися його поетапно реалізовувати.
С.К.: Наскільки це можливо?
Г.Г.: Це дуже складно зробити, відверто. У нас з росіянами різна частота в енергосистемах. Але такий план є, і, в принципі, вони його опрацьовують.
Для того, щоб перепідключити ЗАЕС, треба розбити лінії, що пов’язують її з українською енергосистемою.
Доки є хоч одна лінія, станція перебуває на українській частоті. Тобто на європейській, бо після синхронізації ми вже в єдиній енергосистемі з Європою.
На жаль, у нас уже були два блекаути (відключення від мережі. – LB.ua) Запорізької станції, два рази вона падала на дизель-генератори через те, що перебивалися відповідні лінії. Слава богу, знову ж таки, завдяки українським фахівцям удалося стабілізувати ситуацію. Ми передбачили багато систем захисту. Але коли йдуть обстріли, загроза залишається.
С.К.: Я правильно розумію, що «перебити лінію» - це фізично її перебити? Тобто коли туди щось влучає?
Г.Г.: Так, це може бути влучання в опору, це може бути, коли просто, наприклад, осколками посікло кабелі. Це може бути розбитий трансформатор.
Ми вже проходили це. Знаєте, такий собі день бабака: ми відновлюємо - вони знову руйнують, ми знову відновлюємо.
І тут найстрашніше, що ці росатомські хлопці, вони розуміють, з чим граються і які можуть бути наслідки. Вони це чудово розуміють.
С.К.: Тож яке майбутнє для Запорізької атомної електростанції з огляду на те, що ви були у Штатах, у вас була низка перемовин? У МАГАТЕ вже щось говорять про нейтральну зону. Ми ж говоримо про демілітаризовану зону.
Г.Г.: Я бачу два шляхи вирішення ситуації. Перший - це рухатися за сценарієм МАГАТЕ. І розглянути демілітаризацію не тільки станції, а й відповідної зони: 10 кілометрів, 20, 30 навколо станції.
І щоб український персонал працював на станції без тиску. Але виключно за умови виходу зі станції російських військових і представників Росатому.
І є інша опція, коли фізичний захист станції може забезпечити, наприклад, ООН чи якась інша міжнародна організація. Це одне з можливих вирішень ситуації. Але ключове питання, наскільки росіяни готові будуть фізично залишити станцію. Зараз навіть не йде мова, що вони можуть написати в угоді щодо ЗАЕС: демілітаризація, деокупація, повний контроль. Головне, що росіяни, як ми розуміємо, можуть нічого з цього не виконати. От узагалі нічого. І мають бути передбачені якісь конкретні рішення, наприклад, зупинка членства РФ у МАГАТЕ. І звільнення росіян зі штату організації. Їх багато працює в МАГАТЕ - близько ста осіб на різних позиціях, від першого заступника до топменеджера. І це сталося не вчора - так історично склалося, від моменту створення. Відповідно, там дуже суттєвий вплив росіян.
Санкції проти Росатому будуть ключовим аргументом тиску на росіян
Олександр Децик.: Можна уточнити? Там фізично перебувають працівники Росатому, а в Росатому багато проєктів за кордоном. Санкції або загроза санкцій будуть стимулювати росіян до переговорів?
Г.Г.: Так, це те, що ми зараз обговорюємо з усіма. Фактично сьогодні Росатом спокійно продає своє паливо в європейські держави, будує атомні станції в Європейському Союзі. І санкції проти Росатому стали б ключовим аргументом тиску на росіян.
Чому?
Тому що в енергетиці це єдина стаття високотехнологічного експорту з РФ. Це не нафта, не газ, не вугілля.
Фактично це єдиний вид експорту, де вони продають технологію, яка дійсно є однією з конкурентних. Пам’ятаймо про це.
Але після того, що вони наробили в Запоріжжі, в Чорнобилі, в Харкові, де влаштували обстріл ядерних установок, досі немає ніяких дій щодо них.
Тож якщо Росатом буде розуміти, що є загроза втратити європейські ринки, це може бути значним елементом тиску.
Я спілкуюся стосовно цього і з Westinghouse, і з іншими компаніями, які могли б замістити російське паливо. Це не так просто і швидко, як нам хотілося б. Це не газ чи нафта. Виробництво цього виду палива суто технологічно дуже складне і не швидке. І компаній, які це можуть, не так багато у світі.
У чому особливість саме атомної галузі?
Коли хтось відмовляється від російського газу, він може купити інший у Сполучених Штатах чи в Катарі. Вугілля можна привезти з Колумбії, Австралії. Аналогічно стосовно нафти.
А виробників ядерного палива у світі – один, два, три. Це дійсно дуже складна, високотехнологічна річ.
Відповідно, формується певний резерв палива, на якому атомна генерація працюватиме певний період часу. А далі треба наперед замовити паливні збірки. Та коли вам треба швидко, інший виробник просто може не мати необхідного ресурсу, щоб їх виготовити…
Тому тут дуже складно.
Через це зараз дуже обережно дивляться в бік санкцій стосовно атомної енергетики.
Але великий плюс уже те, що про це говорять. Це має стати предметом тиску і обмежень. Питання, якою мірою і коли ці обмеження впроваджуватимуть.
Як варіант: можуть ухвалити рішення зараз, але запровадять його, як по багатьох видах санкцій, трохи пізніше.
Тоді вже буде сигнал ринку. І ринок перебудується. У принципі, є розуміння ключових гравців, як це може відбутися.
Безумовно, це не так швидко, як хотілося б нам, і не так просто, як, скажімо, з іншими нетехнологічними видами.
Та впевнений, що це дасть можливість у перспективі повністю відмовитися від російського палива.
До речі, Україна має в такому заміщенні унікальний досвід, бо давно почала диверсифікацію. На сьогодні, наприклад, паливні збірки Westinghouse модифіковані для використання на блоках радянського/російського зразка.
С.К.: Зараз можна говорити, що МАГАТЕ підігрують російському інтересу?
Г.Г.: Їхній звіт виявився доволі адекватним. Я відверто очікував гіршого. Вони зазначають, що, мовляв, у них суто технічна функція. Їхнє завдання – перевірити ядерний матеріал, чи він у безпеці. Але навіть якби вони захотіли загравати з росіянами, то тепер не можуть зробити це точно, бо весь світ уже побачив, що відбувається на ЗАЕС.
Найскладнішим є те, що МАГАТЕ все ще намагається використовувати старі правила в новій ситуації. Ніколи МАГАТЕ у своїй історії не мала такого формату місії, як на ЗАЕС. Вони подібного не робили, для них це взагалі нонсенс, коли є окупація станції, військове захоплення. Такого ніколи не було. Такої місії не було. І в цьому її унікальність. Але я дуже сподіваюся, що МАГАТЕ вже готове зробити крок уперед в об’єктивності оцінок…
Коли після звіту було рішення ради керуючих, то воно вже з більш відвертими формулюваннями стосовно ситуації. Його, до речі, прийняли більшістю голосів. Росія, звісно, була проти.
С.К.: Після проведення псевдореферендумів російський парламент «ратифікував» анексію частини території України. Територія Запорізької АЕС входить у цю зону окупації та анексії. Крім того, Путін видав указ про створення компанії, що має експлуатувати станцію та нібито забрав ЗАЕС у федеральну власність. Що тепер буде із ЗАЕС?
Г.Г.: Росіяни відразу говорили, що то все їхнє. Буквально вже на четвертий чи п’ятий день, як захопили ЗАЕС, вони зверталися до колективу з позиції того, що станція – це власність Росатому. Ви всі, мовляв, вже працюєте в Росатомі.
Проте такі дії Росії, зокрема, і створення спеціальної компанії для управління ЗАЕС – це грубе порушення міжнародного права та всіх конвенцій про ядерну безпеку. 5 жовтня я звернувся з цього приводу до МАГАТЕ, до своїх колег з держав G7, до єврокомісара з енергетики Кадрі Сімсон. Окупувавши станцію і прикрившись цими папірцями, насправді Росія фактично викрадає ядерні та радіоактивні матеріали, що належать Україні.
І ми вже неодноразово зверталися до МАГАТЕ щодо позбавлення Росії, країни, що вдається до ядерного тероризму, прав і привілеїв в організації.
Сподіваюся, міжнародна спільнота почує наші заклики, адже Росія розуміє розмови лише з позиції сили. У цьому випадку це запровадження тотальних санкцій проти російської ядерної промисловості, жорсткі обмеження з боку МАГАТЕ.
Або ж є другий варіант розвитку подій – коли вплив на ситуацію ЗСУ буде швидшим, ніж міжнародний вплив.
«Можливість будь-якої ядерної катастрофи наразі залежить виключно від рівня маразму росіян»
С.К.: Зараз дуже багато йдеться про можливе застосування ними ядерної зброї. Це з одного боку. З іншого є та сама Запорізька атомна електростанція і сумний досвід Чорнобиля. Як бути з цим?
Г.Г.: Ви ставите питання, чи має значення, унаслідок чого будуть помирати люди - унаслідок ядерного удару чи вибуху на Запорізькій атомній станції?
Однозначною катастрофою є і те, і те. Масштаби у випадку аварії на ЗАЕС можуть бути величезними. Є розрахунки, яка кількість території може бути уражена. Мова йде про багато країн.
Можливість будь-якої ядерної катастрофи наразі залежить виключно від рівня маразму росіян.
С.К.: Вони ж у Чорнобилі вже рили траншеї в радіоактивному Рудому лісі…
Г.Г.: Я був там, коли росіяни тільки-тільки втекли. З нами була група CNN, журналісти. У Рудому лісі дійсно були окопи, укріплення. Там дозиметр просто зашкалює.
Потім дивимося, на станції, де радіаційний фон має бути нормальним, теж починає шкалити. Я думав, щось не те з датчиком. А виявилося, що вони рили пісок у Рудому лісі і тягали його мішками на укріплення станції. Уявляєте?
…А ще вони роги вкрали з відділу міліції оленячі. Вони там лежали з 1986 року і мають таке опромінення, що просто катастрофа. Певно (вкрали. – LB.ua), якомусь генералу на подарунок. Хай повісить собі над ліжком. (Посміхається).
Ми були в кімнатах, де спали їхні начальники, ті самі генерали… Дозиметр зашкалює, бо нанесли забруднення на одязі. Я тоді й сказав CNN, що доза така, що всі ці вояки швидко помруть.
То через два дні російський генерал, аби спростувати мої слова, заявив, що, мовляв, там у 1941-му рили окопи, проходила лінія оборони, і ніхто не був уражений радіацією.
С.К.: У сенсі? У 41-му аварії на Чорнобилі ще не було.
Г.Г.: Це серйозно, не жарти.
Тому рівень інтелекту цього вояки мені складно коментувати.
«Що більше ми експортуємо, то менше європейці споживають газу російського і вугілля»
С.К.: Як би там не було, але Україна і надалі планує розвивати атомну енергетику. Принаймні так в інтерв’ю LB.ua розповідав заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма.
Та на тлі всього, що відбувається, чи дійсно це потрібно, якщо ми не впевнені, що можемо її захистити?
Г.Г.: Атомна енергетика - це все одно майбутнє, це чисте майбутнє, це безвуглецеве майбутнє. Так, нам треба переглянути підходи до захисту станцій. Тому що до війни, на жаль, у нас поняття такого, як оборона атомної станції, взагалі не існувало. І це не тільки в нас, до речі. В усьому світі поняття «військова загроза атомному об’єкту» - це щось таке не дуже зрозуміле, тому що насправді ніхто не оцінював такі ризики.
Наприклад, зараз багато говорять про малі модульні реактори. І майже всі розвинені держави займаються цією тематикою, як і найбільші компанії світу. Можна, наприклад, поставити в Прибалтиці малий модульний реактор. Але це відстань, яка теоретично дозволяє росіянам використовувати артилерію для руйнування об’єкта.
Тому безпека АЕС - новий виклик не лише для нас. Сьогодні одна держава впливає на розвиток цілої високотехнологічної галузі з погляду тих ризиків, які вони вже створили.
В Україні ми вже змінили перелік проєктних загроз і зараз говоримо про те, що мова має йти в тому числі про військову оборону будь-якої атомної станції.
С.К.: Тобто ми будемо вносити ці зміни в законодавство?
Г.Г.: Абсолютно вірно. Це вже зроблено. Ми вносимо зміни на рівні тих актів, які можемо швидко зробити.
О.Д.: Давайте стосовно найближчого майбутнього. За умови фактичного припинення виробництва енергії Запорізькою атомною для потреб енергомережі України ми зможемо експортувати електроенергію цього року?
Г.Г.: Буде дуже складно.
Експорт - це можливість заробляти кошти для енергоринку, який зараз переживає не найкращі часи, зокрема, через падіння споживання. Функціонування Запорізької атомної станції в єдиній енергосистемі дає нам можливість експортувати до двох гігаватів або й до трьох гігаватів у Європу. Це дуже важливо не лише для нас, а й для європейців.
Тому ми кажемо, що давайте всі разом дотиснемо росіян і, відповідно, Україна зможе бути для вас корисна з погляду чистої електроенергії.
С.К.: А росіяни це розуміють, і тому в них два пріоритети. Перший - нас заморозити, другий – не дати нам експортувати електроенергію.
Г.Г.: Тут же питання в тому, що більше ми експортуємо, то менше європейці споживають газу російського і вугілля. Умовно 1 ГВт чи 2 ГВт - це мільярди куб. метрів газу на рік. Безумовно, росіяни це прорахували. Тому для європейців це теж виклик.
О.Д.: Ви згадали про проблеми в галузі. Як ви оцінюєте загалом фінансовий стан Енергоатому зараз?
Г.Г.: Як складний. Річ у тому, що вони втратили реально 40 відсотків своєї товарної продукції. І це для будь-якої компанії дуже складно. Хоча ключове навіть не це, а те, що вони несуть так зване ПСО (або PSO, Public Service Obligation – механізм забезпечення пільгової ціни послуг для населення за рахунок учасників ринку). Тобто на Енергоатомі основний обсяг фінансового забезпечення низького тарифу для населення. Тому зараз вони в об’єктивно дуже складній ситуації. Хоча минулий рік закінчили з прибутком. І цей за іншої ситуації мали б теж…
Ми напрацьовуємо рішення, щоб стабілізувати фінансову ситуацію на ринку.
О.Д.: Один з пріоритетів, який називає президент, це розвиток після перемоги не лише атомки, а й так званої зеленої енергетики. Та в нас проблема з розрахунками і в Енергоатомі, і мільярдна заборгованість перед виробниками зеленої електрики. А без вирішення цих питань ніякого розвитку, ніяких інвестицій не буде.
Г.Г.: Я розділив би відповідь на це важливе питання на два моменти.
Перше, щодо планів. Україна дійсно має величезний потенціал розвитку зеленої енергетики – вітро-, сонячної генерації. Згідно з енергетичною стратегією, яку ми розробляли до війни, планували вийти до 2030 року на 25% ВДЕ. Україна має величезний потенціал. Особливо офшорного вітру - це Чорне море, Азовське море. Закінчиться війна - і інвестиції підуть.
Друге - це питання стійкості ринку саме сьогодні. Бо, на жаль, унаслідок війни ми втратили десь до 90 відсотків вітрової генерації і до 40 відсотків сонячної. Це втрати в наших південних регіонах: Запоріжжя, Миколаїв. Сьогодні ми врегулювали так, що все, що виробила зелена генерація, вона продає й отримує за це кошти. Але що стосується компенсації зеленого тарифу, то сьогодні, поки війна, на жаль, ресурси дуже обмежені. Коли стабілізуємо фінансово ринок, з’являться кошти, ми все обов’язково закриємо. До речі, зараз на 97,6% закрито вже всі розрахунки за 2021 рік.
Далі, безумовно, ми будемо робити все, щоб розвивати ці напрями. Адже атом, гідро- і зелена енергетика здатні спокійно забезпечити Україну електроенергією повністю, максимально і мати потенціал для експорту.
«Чи задоволений я комунікацією з Нафтогазом? Я завжди шукаю шляхи для кращої комунікації зі всіма»
О.Д.: Давайте тоді про те, як переживемо зиму.
Ви ще весною зазначали, що в Харківській області Укргазвидобування заморозило видобуток. Після контрнаступу і повернення територій будуть якісь позитивні новини стосовно цього?
Г.Г.: Попри все, слава богу, драматичного падіння видобутку не відбулося. Зменшення є, але воно не драматичне. Усе, що закачали в сховища на зиму, це за рахунок власного видобутку. У перші ж дні війни ми заборонили наказом Міненерго експорт газу. І за це нас не дуже люблять, зважаючи на співвідношення цін в Україні та в Європі.
С.К.: До речі, а вам комфортно працювати з нинішнім керівником Нафтогазу Юрієм Вітренком? Адже відомо, як він сперечався стосовно обсягів запасів газу на зиму з прем’єром. Ну і суперечка – це ще мʼяко сказано.
Г.Г.: В енергетиці не може бути демократії в керуванні. Бо це питання безпеки постачань. Це стосується і газу, і електроенергії.
З моменту мого приходу в міністерство ми намагалися, дотримуючись, звісно, вимог Третього енергопакету, налагодити конструктивну комунікацію зі всіма підприємствами галузі, навіть тими, які не у сфері управління Міністерства енергетики.
Чи задоволений я комунікацією з Нафтогазом? Я завжди шукаю шляхи для кращої комунікації зі всіма.
О.Д.: Стосовно заборони на експорт газу. На якій стадії розробки постанова уряду про викуп у приватних видобувачів тих запасів, які є зараз?
Г. Г.: Насправді Нафтогаз уже викуповував певні об’єми. На жаль, вони не є дуже великими. Бо, знову ж таки, це питання грошей. Основне питання зараз - це питання ціни. Є позиція держави, що в нас не може бути захмарних цін. А виробники кивають на ціни в Європі.
Та певний компроміс маємо. Бо газ видобувається в Україні, а все, що в наших надрах, - це власність народу. Навіть якщо хтось купив ліцензію на видобування, це не значить, що через війну може отримувати надприбутки. До речі, в Європі, якщо ти отримуєш надприбутки, тебе спонукають більше віддавати для потреб держави. І це справедливо.
Так, усі хочуть заробити максимум. Я розумію, і це нормально: є бізнес, він покликаний заробляти прибутки. Але в нас війна. Зараз у нас питання виживання.
О.Д.: Ворог нищить нашу електрогенерацію. Необхідні потужності, аби перекривати сезонні стрибки енергії під час опалювального сезону. Як ми будемо вирівнювати споживання на піках? Будемо закуповувати електроенергію?
Г.Г.: Ми дійсно втратили велику кількість передусім теплової генерації електроенергії, яка є маневреною і дозволяє швидко збільшувати обсяги виробництва. Та частину відновили. Подивимося, як будуть розвиватися події. У нас є декілька сценаріїв проходження. Ми розуміємо, що робити.
О.Д.: Була критика послів G7 стосовно ситуації в ОГТСУ (Оператор газотранспортних систем України)…
Г.Г.: З послами G7 ми в постійній комунікації. Стосовно ОГТСУ. Якщо наглядова рада приймає рішення звільнити керівника, наглядова рада його звільняє. А інакше для чого ми її робили, цю наглядову раду? Наглядова рада є незалежною, і якщо навіть комусь її рішення не подобається, то не потрібно в цьому звинувачувати державу. Важливо не переходити на персоналії, будь-який менеджер має працювати в такій парадигмі (16 вересня наглядова рада Магістральних газопроводів України припинила повноваження гендиректора Оператора ГТС України Сергія Макогона. Той назвав це «останньою спробою заблокувати реформу корпоративного управління ОГТСУ» для призначення більш лояльного менеджера. – LB.ua).
Система управління ОГТСУ і МГУ є, м’яко кажучи, неідеальною. На період її створення були свої причини, а зараз маємо спільне бачення з міжнародними партнерами, що треба ситуацію переглянути – ліквідувати одне підприємство, а залишити інше. І зробити в ньому наглядову раду. Це все правильно, і це треба робити, тому що це дійсно нормальна корпоративна практика. І ми до цього йдемо. До речі, й корпоратизацію Енергоатому зараз робимо, попри війну.
С.К.: Стосовно партнерів. Під час вашого візиту до США багато говорилося про перспективи відновлення української енергетики після перемоги. Як саме це має бути, на ваш погляд?
Г.Г.: Тут теж дві частини: fast recovery (анг. "швидка відбудова") і recovery.
Fast – це те, що ми, безумовно, маємо відновлювати зараз. Нам зараз ключове, у разі руйнувань, максимально швидко повернути людям світло і тепло. Тут мова йде не про технології, а про швидкість і надійність. Це дуже важливо, особливо на деокупованих територіях.
Бо та наволоч не лише руйнує. Коли йдуть, вони мінують перш за все енергетичну інфраструктуру. Мінують просто шаленою кількістю мін, яких ще з Радянського Союзу в них мільйони залишились. На жаль, у нас буквально минулого тижня в Харкові підірвався співробітник Харківобленерго, який намагався відновити лінію на звільненій території.
І гинуть хлопці, які розміновують. Але, попри все, вони роблять фантастичну роботу. Я дуже-дуже високо оцінюю роботу і ДСНС, і ремонтних бригад. Хлопці просто герої.
Це перше питання.
Стосовно майбутнього. Безумовно, ключове – не відновлювати так, як було. Нам не потрібна та система, яка будувалася невідомо коли, за старими моделями.
Безумовно, це мають бути новітні технології.
Що ще? Ми маємо зважати на те, що військова загроза нікуди не дінеться. Відповідно, захист енергетичної інфраструктури має бути розрахований на військову атаку.
І є багато технологій, які можна застосувати з погляду військових ризиків. Можливо, варто лінії не по повітрю тягнути, а прокладати їх під землею.
Треба визнати - України, яка була до 24 лютого, не буде більше. Це треба визнати. І це виклик для нас.
Тому, безумовно, нам потрібні найкращі технології, вкрай важлива енергоефективність.
Я запитував у європейців, міністрів енергетики, як вони планують на 15% зменшити споживання? Вони кажуть, що найважливіше – це самодіагностика підприємств, які самі шукають такі можливості. І комерційні, і державні, і комунальні підприємства. Десь, наприклад, заборонили рекламні борди, вони не світяться і, відповідно, заощаджують споживання. Маленькі механізми, які в комплексі дають вагомий ефект. Маємо над цим також працювати.
Енергоефективність дає суттєве скорочення споживання. Україна має величезний потенціал для цього. На жаль, ми проходимо через пекло війни, і є міста, які знищені майже вщент. То під час відбудови треба всі ці технології враховувати. І враховувати відразу.
А після перемоги до нас буде велика увага європейців з погляду інвестицій.
Я зараз маю контакти майже всіх своїх колег і можу просто без протоколу, у разі потреби, поспілкуватися з кожним. Маємо зараз досить довірливий рівень комунікації і взаємовідносин.
Та ось що важливе. Вони всі кажуть, що їхні провідні компанії потенційно готові брати участь у відбудові. Але з погляду інвестування є ризики, бо йде війна. І ці ризики погано страхують.
То я всім кажу: оберіть проєкт. Ми зараз, під час війни, підготуємо всі дозволи, всю документацію. А це займає в енергетиці значний час. Ми все підготуємо, ви отримаєте готовий проєкт і будете чекати дня Ч.
А після параду нашої перемоги, наступного дня у вас уже буде можливість одразу перейти до інвестування.
Так, з одного боку, забезпечуємо швидке відновлення, з іншого - питання повоєнної відбудови.