ГлавнаяЭкономикаГосударство

Оксана Маркарова: «Ціль щодо 40% зростання – тяжка, амбітна, але досяжна»

До 3 листопада Кабінет міністрів повинен підготувати проект державного бюджету до другого читання та ухвалення в цілому. Документ, який парламент розглянув 18 жовтня у першому читанні, базується на доволі обережному макроекономічному прогнозі, який передбачає зростання економіки лише на 3,3%. Втім міністр фінансів Оксана Маркарова переконана: уряд здатен забезпечити обіцяне зростання економіки на 40%. У тому числі – за рахунок продажу землі та державних активів.

LB.ua також розпитав міністра фінансів про співпрацю з Міжнародним валютним фондом, суди навколо «Приватбанку» та зміни політики держави щодо ФОПів.

Уже після нашої розмови Кабмін затвердив макроекономічний прогноз на три роки, згідно якого песимістична оцінка зростання ВВП – 12%, позитивна – 17,8%.

Відтак, як бачимо, про зростання на 40% уже не йдеться.

Також цього тижня колеги з проекту «Схеми» опублікували розслідування, у якому стверджується, Оксана Маркарова нібито причетна до виведення з «Активбанку» напередодні його банкрутства дорогої нерухомості в Києві на свою ж фірму. Сама міністр заявляє, що не є власницею згаданої будівлі.

І хоча – з огляду на хронологію – про ці питання у інтерв’ю не йдеться, розмова з міністром фінансів буде цікавою для усіх, хто цікавиться політикою держави у сфері фінансів.

Фото: Макс Левин

«Базовий сценарій для нас – бути в програмі МВФ»

Соня Кошкіна: Почнемо з МВФ. Є різні трактування, чому місія Міжнародного валютного фонду поїхала з України без якихось видимих результатів. Прем’єр закликав не шукати тут зради, але б хотілося більш розгорнутого пояснення, що відбувається у співпраці з МВФ?

Це вже третя програма, над якою я працюю. Над першою ми працювали разом з Наталією Яресько (міністр фінансів з грудня 2014 по квітень 2016 року, – LB.ua). Другу, stand-by, я вже сама ініціювали минулого року. Відтак, це третя.

Від моменту, коли ми починаємо розмову про нову програму, і до моменту staff level agreement з огляду на попередній досвід, проходить декілька місяців. Але staff level agreement – це важливо, тому що це означає домовленість на рівні менеджменту з усіх питань.

Наприклад, коли я стала в.о. міністра минулого червня, відразу було зрозуміло, що нам потрібна інша програма, а не завершення stand-by, зважаючи на політичний цикл. Ми обговорили це питання з прем’єр-міністром, а згодом і з місією МВФ, після ініціації деяких час обговорювали це, після цього приїхала місія, але потім ще двічі я вела перемовини в Індонезії та в США під час робочих поїздок. Тому цей раз все рухається досить швидко.

С.К. Тобто про зраду зарано говорити?

Якби ми досягли staff level домовленості під час минулої місії, це було би безпрецедентне досягнення на моїй пам’яті, оскільки обговорення нової програми на три роки – це комплексна робота.

С.К: Є якісь умови з боку МВФ, виконання яких Україна не зможе забезпечити? Чергове підняття тарифів тощо?

Ми розпочали роботу над проектом документу, який проходить зазвичай кілька ітерацій. Наразі якихось таких нездійснених вимог я не бачу.

С.К.: А які вимоги є?

Коментувати будь-які вимоги на цьому етапі неправильно. Ні ми, ні колеги з МВФ цього робити не будемо. Зараз важливо фіналізувати домовленості, які в першу чергу відповідають планам нашої країни.

С.К.: Прем’єр Гончарук, згадуючи перспективу нової трирічної угоди, зазначив, що Україна має показати прогрес у виконанні вимог, висунутих МВФ. Що мається на увазі? Що ми маємо виконати?

Це буде залежати від фінальної конфігурації програми, яка зараз тільки обговорюється. На робочому рівні є блоки питань. Ці блоки стосуються монетарної політики НБУ, фіскальної, бюджету, реформи ДФС, що можна побачити і в попередніх програмах. Тобто це ті плани, які ми самі перед собою ставили, і які кредитор вважає важливими для досягнення здорових публічних фінансів. Є ще блок з економічного зростання, що також було фрагментарно в попередніх програмах. Приватизація, дерегуляція, зняття бар’єрів в певних секторах, інвестиції.

Це блоки питань. Але конкретні формулювання в кожному з них ми тільки почали обговорювати. І це займе певний час.

Фото: Макс Левин

С.К: Те, що Україна не отримає найближчим часом кредиту від МВФ, є для нас критичним?

Нам важливо знаходитись в програмі. Тому що, в першу чергу, це сигнал для інвесторів, для бізнесу тощо. Якщо подивитися на резерви, для міністра фінансів добре, щоб вони постійно зростали, але нагальної потреби зараз немає.

Олег Базар: Наступного року ми маємо виплатити понад 400 млрд гривень по зовнішніх запозиченнях. Ми зможемо ми це зробити без кредитних грошей МВФ?

Базовий сценарій для нас – бути в програмі МВФ. Ми забюджетували в цьому році 418 мільярдів на виплату і погашення кредитів. Ми ніколи не використовували для цього кошти МВФ, за винятком 2015-го року. Всі інші роки гроші Фонду йшли виключно в резерви. Але знаходження в програмі дозволяє нам, по-перше, брати кошти у наших концесійних, так званих офіційних, донорів – Світового банку, Європейського Союзу тощо. Якщо подивитися на нашу стратегію управління боргом, це для нас пріоритетні джерела фінансування, бо вони «довгі» і дуже дешеві. Прив’язані до тих самих реформ, про які йдеться в програмі МВФ.

Друге – перебування в програмі дозволяє нам виходити на міжнародний ринок із розміщеннями. В цьому році ми вперше за 15 років вийшли з євробондами в євро і зробили це дуже успішно. МВФ були в Києві влітку з візитом, і, попри те, що перегляду програми не було, зазначили, що бачать великий прогрес у виконанні її положень. Тоді ж вони окреслили доцільність подальшого обговорення співпраці тоді, коли буде сформований новий уряд. На тлі позитивної комунікації від МВФ нам навіть мі ж виборами вдалося вийти на ринок.

Розміщення на міжнародних ринках – це гарний сигнал для інвесторів. Для того, щоб за два-три роки ми максимально зменшили борг у співвідношенні до ВВП, максимально зменшили залежність від боргу, і у 2024 році говорили геть про інші суми заборгованості. І набагато нижчу вартість запозичення.

О.Б.: В програмі Кабінету міністрів серед завдань, що стоять перед Мінфіном, згадується створення Боргового агентства, яке забезпечить ефективне управління державними та ґарантовними державою боргами. Як це має виглядати?

Це дуже важливе питання. Сьогодні Міністерство фінансів формує політику в цьому питанні і саме ж здійснює управління державним боргом. Ми для себе вибрали модель, яка, на нашу думку, відповідає найкращим європейським практикам, коли функція управління боргу повністю деполітизована. Таким чином, Міністерство фінансів буде здійснювати політику, в даному випадку – лише подавати заявку Борговій агенції, а вже вона, з огляду на найкращі професійні стандарти, вибиратиме інструменти відповідно до стратегії, яку ми ухвалюємо.

Робота в цьому напрямі вже почалася. В нас є урядовий уповноважений з питань боргу, Юрій Буца, який і створюватиме цю агенцію. В бюджеті на 2019 рік на її функціонування закладені кошти, відповідно до затвердженої стратегії.

Як тільки Верховна Рада підтримає наші зміни до Бюджетного кодексу в частині створення Боргової агенції, вона буде створена. Тоді частина професіоналів, що працюють в Мінфіні, перейде в агенцію.

О.Б.: Боргова агенція буде наділена повноваженнями надавати державні гарантії?

Ні. Вони готуватимуть частину роботи в сфері державних гарантій, але фінальне рішення залишається за Міністерством фінансів.

Фото: Макс Левин

« Ціль щодо 40% зростання – тяжка, амбітна, але досяжна. Якщо ми дійсно відкриємо ринок землі, проведемо приватизацію… »

С.К.: Прем’єр-міністр Олексій Гончарук запевняє, що за п’ять років реально досягти зростання ВВП на 40%. Але, як видно, з проєкту бюджету, ріст ВВП закладений на рівні 3,3%.

В бюджеті ніколи не закладається ні ріст, ні курс, ні інфляція. Це показники, що містяться в окремому документі – макропрогнозі, який розробляє Мінекономіки. Макропрогноз є вихідними даними для бюджету. В травні МЕРТ надав (а Кабмін затвердив) попередню його редакцію, що була базою для будування бюджету до першого читання. Як ми і говорили у вересні, між першим і другим читанням (проєкту бюджету, – LB.ua) макропрогноз було переглянуто і зараз ми будемо оновлювати бюджет відповідно до бюджетних висновків парламенту і до нових даних макропрогнозу.

Мінекономіки також працює над покращенням підходів до макропрогнозування у майбутньому, адже макрогноз – не перелік побажань. Це конкретні моделі, в які закладаються конкретні припущення і очікування, та які обраховуються. Вони показують нам напрямок руху. Тут треба розділяти три «сходинки». Перша – це цілі, які ставить перед собою Кабмін. Те, що ви бачите в програмі.

О.Б.: Досяжні цілі?

Абсолютно. Вони амбітні, важкодосяжні, але досяжні.

С.К. За рахунок чого? Чи враховується при визначенні таких цілей зовнішня кон'юнктура? Сьогодні багато говорять про те, що у 2020-2022 роках можлива світова фінансова криза.

Звичайно, враховується. Але закінчу з «сходинками». Їх три: цілі, макропрогноз та бюджет. Кожна наступна більш консервативна, ніж попередня. Цілі – це наша мета. Те, чого і як ми хочемо досягти. І це написано в Програмі (дій уряду, – LB).

Макропрогноз враховує вже певні дії, не тільки цілі і наскільки вони вже впливають на макро рівні. Наприклад, якщо є законопроєкт про відкриття ринку землі, то модель, яка затверджена в Кабміні та з певними уточненнями буде ухвалена Верховною Радою, можна враховувати як фактор, який буде впливати на макропрогноз.

Фото: Макс Левин

Звичайно, макропрогноз враховує зовнішню кон'юнктуру, тому що ми, як країна, залежимо і від цін на сільськогосподарську продукцію, і від цін на експортні товари тощо. Приміром, певні економічні уповільнення в Європі можуть бути як негативним чинником для нашого експорту, так і позитивним з точки зору повернення працівників додому, збільшення продуктивності тут. Якщо ми, наприклад, відкриваємо ринок землі – це збільшення інвестицій в Україну. Тому це комплексна робота, яку зараз робить Мінекономіки.

Третя сходинка – це бюджет. Для бюджету Кабінет міністрів вибирає, який сценарій макропрогнозу (а їх завжди декілька) використовувати. Цей сценарій для нас є вхідними даними. Ми не дискутуємо щодо нього, не можемо брати частини чи щось змінювати – це даність, і за формулами, які ми застосовуємо, рахуємо доходи. Від того йдуть видатки.

Тому ціль щодо 40% зростання – це по 7% протягом наступних п’яти років – тяжка, амбітна, але досяжна. Якщо ми дійсно відкриємо ринок землі, проведемо приватизацію… Адже великої приватизації з часів «Криворіжсталі» в Україні не було. І справа навіть не в десятках мільярдів доходу до бюджету, а саме в залученні інвестицій, підвищенні продуктивності, дерегуляції, покращенні інвестиційного клімату.

Якщо буде проведена судова реформа…

С.К.: Наразі сподівання на неї не надто оптимістичні.

Я пам’ятаю 2015 рік, коли ми тільки прийшли до влади, перші топ 10-15 питань, які ставили перед нами бізнес-асоціації, стосувалися здебільшого діяльності конкретних органів влади і уряду. Верховної Ради – у крайньому разі. Починаючи від ПДВ, яке не поверталося вчасно, закінчуючи перевірками податковою міліцією, яка заходила чи не через вибиті двері. І коли я повертаюся до цих старих списків, бачу, що з тим, як ми поступово вирішували якісь проблеми, нагору піднімалася судова реформа, правопорушення правоохоронцями, але вже не податковою і навіть не податковою міліцією, на яку, в принципі, сумлінний бізнес останні два роки не жаліється взагалі. Окрім того, парламент ухвалив поданий президентом закон 1008, який означає перезавантаження судів всіх рівнів і покликаний забезпечити їх чесність.

С.К.: Тобто фактично джерелом для 40% зростання економіки Україні в наступну п’ятирічку виступають ринок землі, приватизація та дерегуляція?

Ще концесії. Велике значення має інфраструктура, вона є таким мультиплікатором. В проєкті бюджету-2020, поданому до парламенту 15 - го вересня, на Дорожній фонд передбачено 74 мільярди гривень. Так, зростання буде прискорюватись, пального купуватиметься більше, збільшаться відповідно акцизи. А 100% акцизів йдуть в Дорожній фонд.

Тому – інфраструктура, концесії, дерегуляція, залучення інвестицій і земля, як фактор, який дуже сильно все це посилює, – можна дати цифри зростання економіки за 5 років.

Фото: Макс Левин

О.Б.: Але в проєкті бюджету, ухваленому в першому читанні, надходження коштів від приватизації, навпаки, зменшено. З 17 млрд попереднього року до п’яти.

Ми цю цифру будемо обговорювати з новим керівником Фонду держмайна до другого читання. Кожну цифру, яку Міністерство фінансів закладає в бюджет, ми або розраховуємо самі, або отримуємо від того органу, який уповноважений на її виконання. В минулому році цифра в 17 млрд ґрунтувалася на конкретному переліку об’єктів, які мали бути продані. Всі вони були заблоковані судами, деякі – понад рік. Наразі ці процеси частково розблоковані. До частини з них є серйозні питання, які новий керівник ФДМУ дуже швидко опрацьовує разом з Мінекономіки.

Більшість з тих п’яти мільярдів заплановано від малої приватизації. Вона пішла дуже гарно, саме тому що відбувається за суттєво спрощеною, прозорою процедурою продажу. Ми бачимо перевищення ціни по таких об’єктах в рази, просто тому, що все прозоро, є загальний доступ, інформація відома заздалегідь, ніяких маніпуляцій.

На одному з останніх засідань Кабміну ми внесли зміни в продаж майна під час банкрутства через прозорі продажі. Думаю, що і там ми побачимо дуже великий плюс.

Щодо великої приватизації. Уже визначено 21 об’єкт до приватизації і Кабмін працює над розширенням цього переліку. І це абсолютно реалістично. Верховна Рада тут нам допомогла, ухваливши закон, котрий скасував старий перелік заборонених до приватизації об’єктів.

Якщо до другого читання (законопроєкту про бюджет на 2020 рік, – LB.ua) Фонд держмайна подасть розширений обґрунтований список, ми зможемо закласти більші очікування від приватизації в бюджет.

Завдяки тому, що ми заробимо на приватизації, можна буде менше запозичити, що теж великий плюс, тому що не треба буде сплачувати відсотки за ці запозичення. В цьому році ситуація склалася навпаки. Було забюджетовано 17 мільярдів, по факту ми отримали дуже мало. Відповідно змушені перезапозичувати, щоб замістити приватизацію.

О.Б.: На розгляд Верховної Ради найближчим часом будуть подані законопроєкти щодо ринку землі, легалізації грального бізнесу, видобутку бурштину тощо. Ці потенційні доходи будуть враховані у бюджеті?

Законопроект про гральний бізнес (2285) доопрацьований і переданий у Верховну Раду. Це ж стосується і законопроєкту про легалізацію видобутку бурштину (2240). Це реалістичні доходи, які можуть бути закладені в проєкт бюджету.

О.Б.: І який дохід від них очікується? Ви рахували?

Важко сказати. Бурштин ми тільки обраховуємо. А по гральному бізнесу все залежить від того, яка фінальна модель буде ухвалена. За нашими консервативними розрахунками, це 5-9 мільярдів гривень ресурсу, який може бути повноцінно мобілізований, якщо все запрацює.

Фото: Макс Левин

«Ми можемо і повинні стати таким виробничим хабом, куди інвестують для того, щоб експортувати з України»

С.К.: Наскільки ймовірною, на ваш погляд, є світова економічна криза у найближчі роки?

Ми слідкуємо за глобальною ситуацією. Нещодавно було оновлення аналізу міжнародної фінансової ситуації від Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світового економічного форуму. Такої кризи-кризи на сьогоднішній день ніхто не прогнозує. Прогнозують уповільнення світової економіки на наступні декілька років, що пов’язано з багатьма факторами – і політичними, і геополітичними (економічне протистояння між Америкою і Китаєм).

В дечому Україна може використати це уповільнення на свою користь. Тому що коли десь уповільнюється чи взагалі припиняється зростання, капітал шукає, куди йти. Україна залишається однією з небагатьох швидкозростаючих економік Східної Європи, і потенціал для зростання у нас досить великий.

Якщо порівняти Україну з Польщею, при набагато кращих вихідних даних – ресурсах, людському капіталі – у нас низький рівень виробництва, низька продуктивність. Саме через недостатність інвестицій, технологій тощо. Про що це говорить? Про те, що за умов інвестицій при наших ресурсах і людському капіталі інвестор може досить швидко отримати кращий результат, ніж в тих країнах, де конкуренція набагато сильніша.

Що нам треба для того, щоб залучити цих інвесторів? Перше – продовжувати активно розвивати торговельні стосунки. Підписання Україною угод про зону вільної торгівлі – це дуже великий плюс для залучення інвестицій. Ми можемо і повинні стати таким виробничим хабом, куди інвестують для того, щоб експортувати з України. Це непроста річ, тому що ми конкуруємо з десятками країн, але при злагодженій роботі вона абсолютно досяжна.

Друге питання – розвиток внутрішнього туризму. Ми бачили, як вихід телесеріалу «Чорнобиль» повернув Україну на карту, і як збільшилась кількість людей, які приїхали лише для того, щоб відвідати Чорнобиль.

Фото: Макс Требухов

С.К.: Ми говорили про це з директором Державного агентства з управління зоною відчуження Віталієм Петруком. За його словами, кількість туристів в Чорнобиль зростає, але після виходу серіалу якогось відчутного буму не було.

Можна подивитися по запитам на дозволи (на відвідування зони відчуження, – LB.ua).

С.К.: Ви сказали, що Україна може виграти від уповільнення росту світової економіки. У вас є розуміння, як скористатися цим шансом?

Україні треба готуватися, щоби виграти, тому що автоматично від цього не виграє ніхто. Саме тому ми зменшуємо наш борг до ВВП, витримуємо жорстку бюджетну дисципліну, робимо фіскальну консолідацію, щоб постійно зменшити дефіцит, щоб наша економіка була стійкішою, в тому числі, до зовнішніх криз. Ми рухаємося цим шляхом. Це точно оцінюють всі наші інвестори і це видно з останніх звітів. Більш того було дуже приємно в World Economic Outlook від МВФ чи не вперше при погіршенні очікувань від глобальної України та багатьох країни, побачити Україну серез країн щодо яких очікування покращились. Якщо взяти наші фінансові показники країни, закрити слово «Україна» і запитати аналітика, який рейтинг у цієї країни, вони скажуть кращий рейтинг, ніж той, що у нас.

С.К.: Чому так?

Перша причина – наша непередбачуваність у минулому. Ми багато чого зробили за ці роки, думаю, треба ще декілька років пройти цим шляхом, щоб всі сказали, що цього разу в Україні все інакше.

Фото: EPA/UPG

Друге питання, на яке треба звертати увагу, – те, що прогнози, рейтинги завжди беруть до уваги п’ятирічний період. Наш п’ятирічний період містить в собі 2013-2014 роки – втрата Криму, частини нашої території, втрата 20% промислового виробництва.

«Поточне посилення гривні не випадкове, не короткострокове. Це більш довгостроковий ефект»

О.Б.: У проєкті бюджету на 2020 рік є доручення Кабінету міністрів здійснити рішучі кроки, щоб наблизити прожитковий мінімум до реальної величини у розмірі 4251 гривня. Наразі він становить 2027 гривень.

Там є чотири показники – для працездатних, непрацездатних.

О.Б.: Але фактично мова йде про збільшення прожиткового мінімуму вдвічі. Звідки взяти такі гроші? В показниках бюджету закладено 5-відсоткове підвищення зарплат і пенсій, а тут йдеться про 100-відсоткове.

В бюджет ми заклали збільшення мінімальної зарплати, збільшення фонду оплати праці для бюджетного сектору (освітяни, лікарі) на інфляцію +2%, тобто на 8%. Для державних службовців – тільки на інфляцію.

Якщо говорити про прожитковий мінімум, він визначається за тими розрахунками, які є в Міністерстві соціальної політики, що відповідає за розрахунок цього показника. Ми розуміємо, що прожитковий мінімум повинен розраховуватись відповідно до реального споживчого кошику і визначатись на рівні реального прожиткового мінімуму, але має бути відповідальний підхід, а не просто збільшення всього всім.

Звідки повинне з’явитись збільшення? Від економічного зростання. Економічне зростання дасть можливість отримати реалістичні доходи, тоді можуть бути переглянуті ті речі, які турбують громадян. Думаю, що Міністерство соціальної політики більш докладно розшифрує кроки, якими буде до цього йти і вже почало активне обговорення своєї концепції. В бюджеті наразі закладено те, що ухвалено в макропрогнозі. Але це питання в фокусі, уряд буде над ним працювати.

Фото: Макс Левин

С.К. Наразі в проєкт бюджету закладений курс гривні щодо долара у розмірі 28,2, в той час коли в пунктах обміну валют він ледь перевищує 24,5 гривні. Чи буде цей показник переглядатися?

Так, в новому макропрогнозі, розробленому Мінекоміки середній курс на 2020 рік становить 27,0 грн.

С.К. Людей хвилюють курсові коливання .

З комунікації з Національним банком, з експертним середовищем, ми бачимо, що поточне посилення гривні не випадкове, не короткострокове. Це більш довгостроковий ефект.

С.К. Для України це добре чи погано?

Гарне питання. Дивлячись, для якої частини.

О.Б.: Для експортерів, вочевидь, погано.

Різні частини бізнесу демонструють різне ставлення до курсу. Ми, як країна, живемо в плаваючому валютному курсі. Це правильно, тому що ми будуємо ринкову економіку. Головне, щоб курс коливався в певних межах. Для бюджету важливо, щоб він був передбачуваний, а наш прогноз максимально наближений до реалій.

Якщо говорити про вплив курсу на бюджетні показники, зокрема, на доходи, то посилення гривні призводить до зменшення доходу від митних платежів. Але видатків у валютній частині боргу ми платимо менше. НБУ, МВФ, Світовий передбачають міцніший курс в 2020 році. Новий офіційний макропрогноз вже містить інший середній курс. Відповідно, ми перераховуємо бюджет.

О.Б.: За деякими експертними оцінками, від зміцнення гривні український бюджет втратив від 10 до 60 мільярдів гривень.

60 – це перебільшення. У нашому звіті про виконання бюджету за дев’ять місяців видно недовиконання по доходах, яке залежить від курсу.

Фото: Сергей Нужненко

О.Б.: Мінус 20% від митниці, так?

Приблизно. Якщо ми говоримо про вплив саме курсу на доходи, це близько 20,4 мільярди.

О.Б.: Недоотримання доходів від митниці пов’язано лише зі зміцненням гривні чи з якимось іншими факторами?

Є три фактори, які впливають на недоотримання доходів в бюджеті станом на сьогодні. Перший – це безпосередньо курс, тому що ми розраховували 28,2 гривні за долар, а середній курс набагато міцніший.

Другий фактор – це ухваленні попередньою Верховною Радою зміни до Податкового кодексу, які надали податкову пільгу для тих, хто завозить обладнання для сонячних станцій і вітряків. Це обійшлося нам за дев’ять місяців у 5,6 мільярда гривень. Це велика сума.

І третє питання – це питання фактичного розмитнення газу НАК «Нафтогазом» порівняно з очікуваними показниками і іншими постачальниками. По-перше, світова ціна на газ суттєво менша, ніж очікували. Це, з одного боку, добре, тому що позитивно впливає на тарифи, адже протягом значної частини року в нас реальна ціна, по якій «Нафтогаз» імпортує і продає далі газ, нижча, ніж регульована стеля. Але також це означає, що митні платежі від розмитнення цього газу менші. До того ж, в цьому році НАК «Нафтогаз» по-іншому розмитнює газ – тримає його в режимі митного складу і не розмитнює, поки не продає. Це також сильно позначилося.

О.Б.: Інших факторів, наприклад, збільшення обсягів «чорного» і «сірого» імпорту, немає?

Ні. Хіба що серед факторів можна назвати те, що реформування митниці почалося набагато пізніше запланованого через заблокований конкурс (з обрання голови Митної служби, – LB.ua). Через це ми не бачимо якихось додаткових надходжень, які би могли з’явитися з початком процесів будування митниці. Митна служба в нас є лише де-юре. Вона має керівника, але де-факто почне працювати тоді, коли їй будуть передані функції. Цей процес займе якийсь час.

Фото: Макс Левин

«Ситуація з «Приватбанком» зрозуміла вже три роки»

С.К.: Чи впливає на коливання курсу ситуація з «Приватбанком»? І чи правда, що через неї комунікація з МВФ погіршилася?

В нас немає якихось непорозумінь. Ситуація з «Приватбанком» зрозуміла вже три роки. В нас є стратегія, за якою рухається Кабінет міністрів, як новий власник, Національний банк і сам банк, Наглядова Рада. Є юридична стратегія, стратегія розвитку державного сектору, в тому числі, банків. Я не можу сказати, що і минулі роки все було в рожевих тонах, і що у нас не було з «Приватбанком» програних судів чи нових незрозумілих судів. Але я не маю права коментувати судові рішення.

С.К.: Звучали заяви, що від’їзд місії МВФ пов’язаний з ситуацією по «Приватбанку».

Ні. Дивіться. Місія була запланована в певні терміни. В ці терміни вона приїхала і поїхала. Але питання «Приватбанку», звісно, важливе для міжнародної спільноти. І питання належного нагляду за банківським сектором і розвитком банківського сектору завжди було у всіх меморандумах.

Фото: Сергей Нужненко

С.К.: Чи можна взагалі припустити, що Ігорю Коломойському можуть заплатити два мільярди доларів компенсації, які він вимагає в України?

У нас немає такої статті в державному бюджеті. На сьогоднішній день власник «Приватбанку» – держава. Держава капіталізувала в цей банк 155,3 мільярда гривень. За планом, банк має бути повернутий на приватний ринок і приватизований. І держава має отримати назад максимальну частину з коштів, які ми туди вклали.

« Загальне володіння нерезидентами у всьому боргу складає не більше 12% »

О.Б.: Зміцнення гривні обумовлено, у тому числі, активним зацікавленням іноземцями ОВДП, правильно? Якщо такий ажіотаж, чому ми розміщаємо облігації внутрішньої державної позики під настільки великі відсотки?

У вас три питання в одному. Перше – чи дорого ми розміщаємо? Ціноутворення зрозуміле. На внутрішніх ринках нашим основним інвестором, попри те що зараз спостерігається великий приплив нерезидентів, є комерційні банки. Загальне володіння нерезидентами у всьому боргу складає не більше 12%.

Головні покупці наших ОВДП – комерційні банки. Відповідно, у них є альтернативні інструменти – депозитні сертифікати Національного банку. Вони «короткі», не менш ліквідні, ніж ОВДП. І ціноутворення, за яким вони готові купувати, залежить від облікової ставки Національного банку. Зараз ми вже розміщуємо наші папери нижче за облікову ставку Національного банку. Чи можна це робити ще дешевше. У нас в Міфіні є чудова історія, коли один з заступників міністра фінансів багато років тому розпорядився розміщувати ОВДП не більше як під 5%. Після кількох провальних аукціонів стало зрозуміло, що навіть в Україні є питання ринку.

Справа в чому? Ми – країна, яка має в цьому році заплатити за погашення і обслуговування боргів 418 мільярдів гривень. Ці кошти треба десь брати. Отже, маємо розміщувати наші папери. Де їх розміщувати і запозичувати? Або на зовнішньому ринку, де все в першу чергу залежить від рейтингу (на який впливають відносини з МВФ, політичні та економічні експертні оцінки), або на внутрішньому, де є залежність від облікової ставки НБУ і загальної інвестиційної ситуації.

В цьому році ситуація дещо покращилася, тому що ми активно працювали разом з Національним банком над нашим приєднанням до Сlearstream – це система, яка дозволила нерезидентам легше вкладатися у наш внутрішній ринок. Для нас це важливо, тому що ми хочемо більшу частину боргу розміщувати в гривні. Гривневий борг здається дорожчим, але ми при цьому не беремо на себе валютних ризиків. Занадто велика валютна частина боргу робить нас дуже залежними від кризових явищ. Як тільки відбувається якась девальвація, борг дуже зростає, і в якийсь момент його обслуговування може стати неможливим. Так було у 2013-2014 році.

В нас є бюджет, в якому чітко визначено в додатку 2, скільки ми повинні запозичити. Якщо ми хочемо провести всі видатки – ми виходимо і запозичуємо. Цього року нам не просто треба було повернути багато коштів, але й були дуже концентровані виплати. В травні ми мали виплатити 2,3 мільярда доларів за місяць, в вересні – 2,6 мільярда. Про це вже зараз ніхто не згадує, але ще в січні-лютому були сумніви, що ми зможемо це зробити, зважаючи ще й на вибори в березні.

З січня ми почали активно розміщувати ОВДП по 18% у гривні, відповідно до облікової ставки, з поступовим зниженням відсотку. Зараз ми розміщуємося під 14,85%. Звичайно, хотілося би робити це ще дешевше, але для цього потрібні подальше зменшення облікової ставки та краща загальна ситуація.

Кілька тижнів тому минулому аукціоні ми поставили великий САР по дохідності і розмістили всього 88 мільйонів. Це ринок. Ми не можемо нікого примусити інвестувати в наші папери. Останні три місяці ми щовівторка зменшуємо вартість і робимо це інкрементальними кроками. Ми змушені постійно шукати баланс, щоб і вартість зменшувати, і бюджет профінансувати. Станом на сьогодні до кінця року треба профінансувати близько 50 мільярдів. Це ще досить велика сума. Тому ми досі не виконали розпис по фінансуванню. Але ми робимо все те, що написали в стратегії управління боргом. Вона публічна, аукціони публічні, доступ до них також. Це дає можливість покращувати довіру інвесторів до нас, підвищувати наші рейтинги, щоби далі знижувати вартість. Але це марафон.

Фото: Макс Левин

«По деяких територіях ще не пройшла каса за 2018 рік. Тобто кошти від нас надходять і лежать там мертвим вантажем»

С.К.: Що наразі відбувається фінансуванням Державного фонду регіонального розвитку і субвенцій на соціально-економічний розвиток? Представники місцевих рад стверджують, що кошти заморожені.

Наповнення місцевих бюджетів відбувається завдяки чотирьом ресурсам: ПДФО, податок на прибуток, податок на нерухомість і податок на землю. В цивілізованих країнах два останні – це головні податки, що наповнюють місцеві бюджети. В нас вони, на жаль, такими не є. Місцева влада не хоче їх визначати і призначати.

У Кабінету міністрів є ще один інструмент регіональної політики – це Фонд регіонального розвитку, з якого депутати останні роки виділяли субвенцію і соцеконом.

Субвенція, соцеконом і ФДРР були розподілені три рази за 2019-й рік. Набагато раніше, ніж розписано у бюджеті, в попередні роки вони розподілялися ближче до кінця року. Фінансування по всіх субвенціях, соцеконому, Фонду регіонального розвитку відбувалося відповідно до розпису. Лише під час останнього розподілу, в серпні, новий сформований бюджетний комітет і Кабмін взяли тайм-аут на декілька тижнів, щоби переглянути відповідність об‘єктів, що фінансуються, заявленим цілям.

Перегляд був зроблений. По соцеконому комісія при бюджетному комітеті ухвалила всі рішення. Ми винесли на Кабмін зміни відповідно до рішення комісії при бюджетному комітеті, і він також буде повністю відновлений.

О.Б.: Соцеконом в наступному році буде?

Це питання не до Міністерства фінансів. Міністерство фінансів ніколи в бюджеті не подає соцеконом. Ми подаємо лише програму, яку вимагає Бюджетний кодекс – це Фонд регіонального розвитку.

О.Б.: Депутати вже почали подавати свої побажання?

У таблиці з бюджетними висновками депутати просять додати 7 млрд грн на соцеконом, але чи буде це враховано до другого читання і як саме – це ще питання відкрите. Насправді, жодна субвенція не є ні поганою, ні хорошою. Це може бути лише один Фонд регіонального розвитку чи три-чотири різних субвенції. Питання в тому, як вони розподіляються. Чи прозорі критерії, за якими відбувається розподіл по всій Україні. Бо коли закладають непрозорі механізми, це призводить до конфліктних ситуацій.

С.К.: Представників місцевого самоврядування обурило саме те, що Офіс президента України звернувся до Кабміну з питанням щодо припинення цього фінансування. Власне у цьому був конфлікт.

О.Б.: Регіони розцінили це як наступ на децентралізацію.

Не було ніякого наступу на децентралізацію. Давайте подивимось, як останні два роки розподілявся соцеконом, ДФРР і який результат. З державного бюджету всі ці субвенції розподілено і повністю профінансовано. Але по деяких територіях ще не пройшла каса за 2018 рік. Тобто кошти від нас надходять і лежать там мертвим вантажем. Я сказала всім новим і старим депутатам: якщо ваші місцеві колеги потребують терміново цих коштів, скажіть про це нам. Я активно підписую депутатам дуже інформативні листи – можу показати, скільки коштів розподілено, скільки разів і скільки з них не використано.

Фото: Макс Левин

«Фіскалізація настане тільки 1 січня 2021 року. Вона буде зручна, безкоштовна і не тягне за собою якихось драконівських штрафів»

О.Б.: Ухвалений парламентом закон, який передбачає запровадження касових апаратів для ФОПів, викликав побоювання у бізнесу. Зокрема. Власники «Розетки» і «Нової Пошти» заявили, що він ускладнить ведення бізнесу. Що отримає держава від цих нововведень? І який є ризик для малого і середнього бізнесу?

Для справжніх фізосіб-підприємців та мікро бізнесу на 1-2-3 групах ризику ніякого немає. Ми не чіпаємо ліміти. Більше за те, для другої групи (ФОПів, – LB.ua) парламент збільшив ліміт до двох з половиною мільйонів.

Ми не пропонуємо підприємцям ставити собі дорогі касові апарати, які через посередників коштують дорого та дорогі в обслуговуванні. Ми пропонуємо безкоштовну електронну програму на сайті Державної податкової служби, яку по API можуть забирати всі. Ми відтестували вісім новітніх програм. Відтестуємо стільки, скільки треба – хоч 50, хоч 100. Ця фіскалізація настане тільки 1 січня 2021 року. Вона буде зручна, безкоштовна і не тягне за собою якихось драконівських штрафів.

Ми не очікуємо від цього додаткових надходжень і не заради них це робили, а для того, щоб справжній малий бізнес вів свої справи прозоро, не витрачаючи на це додаткових ресурсів. Великі компанії, які ухилялися від сплати податків, маскуючись під ФОПи, мають рік на те, щоби поправити свою бізнес-модель і сплачувати податки як належить.

От і все, що зміниться. Тобто ніякого драматизму, ніякого погіршення. На жаль, наразі ми чуємо багато міфів, які поширюють великі компанії, а не сам малий бізнес. І ми зараз ще за рік до запровадження втілимо спеціальну програму для справжніх ФОПів, щоб відповісти на їх побоювання тиску з боку податківців. Не тільки тиску не буде, а буде окрема програма роботи Нової Податкової служби з малим бізнесом.

Міністерство фінансів і Податкова служба дуже чітко комунікують з підприємцями. Обслуговування малого і мікробізнесу взагалі повинно стати пріоритетом, без будь-якого податкового тиску.

Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua
Олег БазарОлег Базар, Главный редактор LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter