«Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії». Радомир Мокрик
Локальна історія
Російська, а потім радянська влада послідовно намагалася знищити українську ідентичність: забороняла мову, перекручувала історію, підпорядковувала мистецтво імперській ідеології. Через освіту й пропаганду вона формувала в українцях почуття меншовартості, перетворюючи культуру на інструмент контролю — поруч з фізичним знищенням усіх, хто не бажав коритися. Навіть після 1991 року, коли імперія зникла з політичної карти, її тінь залишалася в масовій свідомості. У багатьох аспектах сучасне вторгнення Росії в Україну стало продовженням цієї тривалої колоніальної політики — прагнення панувати над українською землею та свідомістю її народу.
Саме боротьбу за культурну незалежність осмислює історик і культуролог Радомир Мокрик у новій книжці. Спираючись на архіви, свідчення очевидців і сучасні дослідження, він аналізує механізми радянської культурної політики й показує, як формувалася колонізована свідомість. Особливу увагу автор приділяє тим, хто чинив опір — шістдесятникам, дисидентам, учителям, митцям і звичайним людям, які боронили українське слово, коли це вимагало мужності й могло коштувати свободи, а іноді життя.
«Генерал Кук. Біографія покоління УПА». Володимир В'ятрович
Vivat
Український історик, публіцист і політик Володимир В'ятрович створив найповнішу нині біографію Василя Кука. Через його долю автор розкриває історію цілого покоління борців за незалежність України.
Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук очолив УПА. Полювання на нього тривало майже десять років — доки 1954-го його не зрадив «товариш». Попередні біографії зазвичай завершувалися на арешті, але В'ятрович продовжує оповідь: він описує наступні десятиліття, коли Кук вів не менш напружене протистояння з КДБ, відстоюючи свої переконання.
Книжка спирається на унікальні джерела — особисті щоденники й листи Кука, документи ОУН й УПА, розсекречені архіви КДБ. В'ятрович добре знав свого героя особисто й провів з ним багато годин у розмовах. Завдяки цьому на сторінках він постає не лише історичною постаттю, а й живою людиною — із сумнівами, з болем утрат і непохитною вірою в правоту своєї справи.
«Шекспір. Біографія». Пітер Акройд
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Твори Вільяма Шекспіра знає весь світ, але його життя й досі сповнене загадок.
Пітер Акройд, провідний англійський біограф сучасності, створив яскравий портрет генія, простежуючи шлях Шекспіра від провінційного Стратфорда до столичного Лондона. Його Шекспір — людина дії: актор, драматург, редактор власних текстів, який увічнив людські пристрасті й трагедії, що не втрачають сили й актуальності вже понад чотири століття.
Там, де бракує документальних свідчень, Акройд заповнює прогалини глибоким знанням епохи. Він майстерно відтворює побут, мову, політичні реалії, моду й атмосферу придворного життя XVI століття. Біограф свідомо обирає нетрадиційний підхід: замість пояснення творів через біографічні обставини, він шукає в них відбиття реального життя самого Шекспіра. Тож перед читанням варто мати хоча б загальне уявлення про основні п’єси драматурга — це допоможе глибше зрозуміти задум Акройда.
Український переклад здійснив історик і культуролог Володимир Панченко; видання ілюстрував Владислав Єрко, відомий своїми роботами до «Гамлета», «Короля Ліра» та «Ромео і Джульєтти».
«Шляхетна традиція: наскрізні сюжети української культури». Ольга Петренко-Цеунова
Стилет і стилос
«Ця книжка — запрошення стати співрозмовниками наших класиків: Петра Могили, Тараса Шевченка, В'ячеслава Липинського, Лесі Українки, Миколи Зерова, Олега Ольжича, Василя Стуса, Ігоря Римарука та інших інтелектуалів і митців, які закладали й переосмислювали наше бачення самих себе. Тих, хто розмірковував про зв'язки між традицією, ідентичністю та самоповагою», — зазначає літературознавиця Ольга Петренко-Цеунова у передмові.
У шести розділах авторка проводить читача крізь різні історичні епохи, поєднуючи мистецтво, літературу, історію та політику. Вона досліджує динаміку культурної спадщини, показуючи, як кожне покоління переосмислює її: зберігає актуальне, відкидає архаїчне й повертає із забуття важливі історії. Дослідниця розповідає, як образи, тексти й мотиви вростають у колективну свідомість, формуючи ідентичність і внутрішню силу спільноти. Есеї вирізняються аналітичною глибиною й емоційною чутливістю, сплітаючи мереживо взаємопов’язаних сюжетів і постатей, що перегукуються між розділами.
«Мімезис. Зображення дійсності в європейській літературі». Еріх Ауербах
Апріорі
Еріх Ауербах, німецький єврей, позбавлений професорської посади після приходу нацистів до влади, написав «Мімезис» у вигнанні. Без доступу до бібліотек, покладаючись лише на пам’ять і кілька текстів, він створив монументальне дослідження, що згодом стало класикою літературознавства.
Ауербах аналізує твори сімома мовами, вражаючи глибиною ерудиції та чуттям художньої форми. Його праця охоплює майже три тисячоліття європейської літератури — від Гомера й Біблії до Марселя Пруста та Вірджинії Вулф. У центрі — питання, як у різні епохи література відображала реальність і як змінювалося саме бачення дійсності.
Кожен розділ побудовано навколо характерного уривка, який стає відправною точкою для роздумів про зв’язок тексту з його епохою, суспільством і системою цінностей. «Мімезис» показує, що художня репрезентація — це поетика, що водночас є способом мислення, через який культура осмислює власну історію. Книга вимагає підготовленого читача — зі знанням літератури, контекстів і готового до повільного, вдумливого читання.
«Проти культурної амнезії». Віра Агеєва
Віхола
Книжка про те, як пам’ять стає зброєю і чому здатність пам’ятати — питання виживання нації.
Століттями колонізатори намагалися стерти українську пам’ять, підмінити її вигідними собі наративами, змусити повірити в чужі версії минулого. Забороняли українцям самим розповідати, ким вони є і звідки походять. Але спротив не згасав: через літературу, мистецтво українці відстоювали право пам’ятати.
Літературознавиця Віра Агеєва показує, як це відбувалося. Вона аналізує класичні тексти, що сьогодні відкриваються по-новому; простежує сучасні дискусії з глибоким корінням у минулому; відтворює особисті історії, які складаються у спільну пам’ять.
Для Агеєвої пам’ять — жива сила, присутня в сьогоденні й здатна відповідати на виклики часу. Культурна амнезія — цілеспрямована стратегія, яку проти України застосовують століттями. Протистояти їй можна лише через усвідомлення себе — розуміння того, хто ми є і що з нами відбувалося.
«Заплутане життя». Мерлін Шелдрейк
Бородатий Тамарин
Гриби — одне з найзагадковіших і найрізноманітніших царств живого. Вони живуть у ґрунті, воді й повітрі, демонструючи властивості, що дивують навіть учених: витримують космічний вакуум і радіацію, впливають на поведінку тварин, створюють умови для життя на суходолі. Підземні грибні мережі перетворюють ліс на складну систему взаємодій — передають поживні речовини й сигнали, підтримують рівновагу екосистеми.
Для людини гриби стали джерелом хліба, алкоголю й антибіотиків, а їхні психоактивні сполуки формували релігійні та культурні практики й нині використовуються в терапії психічних розладів. Та попри це, понад дев’яносто відсотків грибів на Землі залишаються неописаними.
Міколог Амстердамського вільного університету Мерлін Шелдрейк у своїй книжці відкриває перед читачем цей прихований світ. Він переконаний: гриби допомагають інакше побачити планету й глибше зрозуміти, наскільки тісно переплетене життя на ній.
«Фантастична історія української кухні». Всеволод Поліщук
Віхола
Автор — ресторанний маркетолог, журналіст і популяризатор української гастрономії — багато років присвятив вивченню української кухні. Він мандрував гастроекспедиціями, працював над ресторанними проєктами, досліджував архівні джерела, спілкувався з істориками, етнографами й кулінарами. Усе це — щоб розвінчати міфи, якими обросла наша кухня, і повернути їй автентичний голос.
Видання показує, як українська кухня змінювалася разом із суспільством: переймала впливи, переосмислювала традиції, зберігала смакову пам’ять поколінь. Читач дізнається, як колись варили борщ з полуницею, хто вперше скуштував каву в Україні, що їли козаки, звідки взялася любов до сала і хто став першим українським вегетаріанцем. Кожен розділ збагачений справжніми народними рецептами.
«Сновиди. Як Європа ввійшла у війну 1914». Крістофер Кларк
Локальна історія
Від пострілу в Сараєві наприкінці червня 1914-го до вибуху світової катастрофи минуло лише кілька тижнів. Чому Європа так швидко перетворилася на пекло, що поглинуло мільйони життів і стерло з карти чотири імперії?
Традиційна історіографія звикла шукати одного винуватця — зазвичай ним оголошували кайзерівську Німеччину. Кембриджський історик Крістофер Кларк руйнує цю спрощену схему. Його дослідження показує: катастрофа постала з хаотичного сплетіння дипломатичних прорахунків, взаємних страхів і нездатності європейських лідерів усвідомити наслідки власних рішень.
Кларк розгортає панораму подій крок за кроком. Монархи, міністри, генерали ухвалюють доленосні рішення, переконані у власній раціональності, але насправді нагадують людей, що ходять уві сні: бачать загрозу, відчувають тривогу, проте не здатні збагнути, наскільки близька прірва.
«Сновиди» визнано однією з найважливіших праць про Першу світову війну. Події столітньої давності відлунюють у сьогоднішній Європі, де знову загострюються амбіції, страхи й геополітичні протистояння.
«Повстання в пустелі». Лоуренс Аравійський
Стилет і стилос
У 1914 році британська розвідка завербувала худорлявого випускника Оксфорду, знавця арабської мови Томаса Едварда Лоуренса. Його відправили на Близький Схід з непростим завданням: організувати повстання арабів проти союзної з Німеччиною Османської імперії, об'єднавши розрізнені кочові племена Аравійського півострова. Зрештою, він фактично очолив партизанську війну.
Лоуренс написав про це спогади. Спершу з'явилися «Сім стовпів мудрості», потім скорочений варіант «Повстання в пустелі», який відразу здобув світову популярність.
У книзі Лоуренс занурює читача в атмосферу пустелі — світ барханів і оаз, шатер і фортець, спекотних днів і зоряних ночей, виснажливих переходів на верблюдах крізь безкраї простори. У цих описах відчутна уважність спостерігача й дослідника: Лоуренс аналізує побут, звичаї та світогляд арабів, намагаючись збагнути логіку їхнього життя. Водночас він розкриває механізми британської політики на Близькому Сході — роботу розвідки, дипломатичні маневри й стратегічні розрахунки, що визначили перебіг війни та майбутній розподіл сил у регіоні.
Спогади Лоуренса стали основою фільму Девіда Ліна «Лоуренс Аравійський» (1962), що здобув сім «Оскарів» і регулярно входить до різноманітних списків найкращих фільмів усіх часів і народів.