Передісторія
Цьогоріч уперше за багато років президент України не підписав указ про присудження головної мистецької державної нагороди — традиційно це відбувається 9 березня, у день народження Тараса Шевченка. Минулого березня цьому не завадив навіть початок повномасштабної війни.
Комітет премії, який обирає переможців, визначив лауреатів вчасно, ще в середині лютого. 9 березня президент Володимир Зеленський провів зустріч із діячами культури та мистецтв. За її результатами Офіс президента оголосив, що вручення премії відкладається. Причиною назвали необхідність створити додаткову номінацію, щоб відзначити мистецькі твори, які працюють з темою війни та були створені вже після початку повномасштабного вторгнення. Усіх переможців, разом з лауреатами в новій номінації, пообіцяли оголосити 22 травня, у день перепоховання Шевченка.
Відповідно до положення, у змаганні за премію можуть брати участь лише твори, опубліковані не пізніше ніж за пів року до подання на конкурс. Крім того, станом на зараз щорічно можна присуджувати не більш ніж 7 премій (відповідно до кількості номінацій). Ідея з додатковою номінацією виникла через те, що цьогоріч комітет обрав лише 5 лауреатів — тобто залишилися “вільні місця”. Додаткову номінацію планують запровадити на час воєнного стану.
За словами тодішнього голови Шевченківського комітету журналіста Юрія Макарова, ініціатива щодо нової номінації належить особисто йому: “...в якості голови Комітету з Національної премії імені Шевченка я виступив з ініціативою доповнити список номінацій додатковими преміями "За внесок у перемогу". Я виходив з того, що цьогоріч комітет не визнав за можливе присудити нагороду у двох номінаціях, а тимчасом від початку повномасштабної війни з’явилася неймовірна, неуявна кількість вартісних мистецьких творів, проєктів і явищ, які робляться на ентузіазмі й у буквальному сенсі наближають нашу перемогу".
Хто має отримати премію
Після новини про відтермінування премії соцмережі вибухнули обуренням. Зокрема, Шевченківському комітету нагадали, що хоч указ про нагородження не чинний без підпису президента, але члени комітету мають право (і обов’язок перед громадськістю) оголосити про своє рішення. Зрештою, 11 березня комітет оприлюднив список лауреатів.
Із семи номінацій переможців обрали лише в п’ятьох. Ними стали: Катерина Калитко за книгу поезій “Орден мовчальниць” (“Література”), виконавці гурту “Хорея Козацька” за альбом “Пісні Української революції” (“Музичне мистецтво”), Михайло Назаренко за книгу “Крім «Кобзаря»” (“Літературознавство і мовознавство”), Віталій Портников за публіцистичні статті та виступи останніх років (“Публіцистика, журналістика”), Ірина Цілик за документальний фільм “Земля блакитна, ніби апельсин” (“Кіномистецтво”).
Комітет не визначив лауреатів у номінаціях “Візуальні мистецтва” (був номінований лише один кандидат: художник Віталій Кравець із серією “Анатомія Безхребетних”) і “Театральне мистецтво” (у другий тур вийшли режисер Івано-Франківського театру ім. Франка Олексій Гнатковський з комедією “Дванадцята ніч” і команда Львівського театру ім. Лесі Українки з виставою "Філоктет. Античний рейв"). Офіційно комітет не пояснив рішення; неофіційно різні його учасники зазначили, мовляв, “не було достойних кандидатів”.
Після оприлюднення переможців бурхливі обговорення не вщухали: йшлося про зміну правил під час гри, про тиск з боку влади (зокрема, висловлювалось припущення, що ОП не задоволено кандидатурою Портникова, критичного до політики Зеленського). Голова комітету Макаров заперечив тиск на роботу комітету з боку ОП, але вирішив скласти повноваження. Згодом у відставку пішов майже весь склад комітету, який не підтримав поспішну ідею з новою номінацією.
Що далі
22 травня президент підписав указ про призначення головою Шевченківського комітету ексміністра культури Євгена Нищука. Утім заявленого на цей день підписання указу про присудження премії лауреатам, яких затвердив попередній комітет, не відбулося. Як і втілення ідеї нової номінації: це завдання, разом з формуванням комітету, покладено тепер на нового голову.
23 травня на пресконференції, яка символічно проходила в Національному музеї Тараса Шевченка, пан Нищук повідомив, що має намір зібрати новий комітет у найближчі десять днів. Хто саме в нього має увійти, він не озвучив, але сказав, що планує залучити представників творчих спілок (щоб уникнути конфліктів подібного до того, який виник зі Спілкою письменників) і заслужених діячів, метрів (хоча й не обов’язково лауреатів Шевченківки). Пообіцяв також звернути увагу на гендерний баланс. Зауважив, що до комітету зможуть увійти лише ті, хто перебуває в Україні або хто готовий приїздити на всі основні засідання.
Новий склад комітету має розробити уточнення до положення, яке дасть можливість провести конкурс з новою номінацією. Цьогоріч на неї візьмуть твори без прив’язки до дати створення та публікації. За словами Нищука, багато гідних нагороди проєктів, що вийшли на публіку в останні місяці, є якраз у сферах театру та візуального мистецтва.
Нову точну дату нагородження лауреатів голова комітету назвати не зміг — припустив, що це може бути День незалежності (24 серпня), День захисників вітчизни (14 жовтня) або День української писемності (9 листопада). Пообіцяв, що перегляду вже оголошених лауреатів не буде; до них просто додадуть нових. Він також не виключив можливість нагородження за кордоном (у якомусь з міст, де є пам’ятник Шевченкові та сформована українська спільнота) — для популяризації премії (а через неї — української культури) у світі. З цією ж метою пан Нищук планує співпрацювати з українськими інституціями (Український інститут, Інститут книги, УКФ, Держкіно): хоче разом з ними робити промоцію творів та авторів-переможців премії в Україні та за кордоном (участь письменників у фестивалях, виставкові проєкти, кінопокази).
Отже, є шанс, що цьогоріч нагородження все ж таки відбудеться; а також що результати роботи попереднього комітету не будуть знівельовані. Залишилося дочекатись оголошення складу нового комітету — тоді стане зрозуміліше, чи залишиться Шевченківка почесною премією не лише на папері, але й у реальності.