§1. Технологічні впливи останніх десятиліть на композиторське мислення
Ще в кінці 1980-х "війна гучності" змінила обличчя музики: саундпродюсери, пізніше музиканти, а потім і композитори (не тільки "сервісні", але й серйозні) почали піклуватися про потоковість сприйняття часу, негайність і надійність упізнаваності і привабливості. Це спрямувало драматургію і змістовність музики в бік застосування широких єдиних барв та уникнення перерв, пауз, різноманіття динаміки, та й узагалі складного "тривалого" мислення. Мислення в музиці також стало кліповим.
Поява і поширення дешевих комп'ютерів і гаджетів змінили саме середовище композиторського мислення. Комп'ютерне, звукорежисерське мислення принципово відрізняється від нотно-партитурного. Звучання, віртуальний звуковий простір, цілісні образи, потоки стали важливішими за окремі ноти і звуки. З'явилися комп'ютерні інтерфейси (як-от DAW) для створення багатошарової композиції. Звучання систем гучномовців, зокрема в кінотеатрах чи автівках, стало новою нормою для потужності і повноти спектра. Спочатку персональні плеєри як гаджети, а пізніше і швидкий інтернет посприяли виникненню плейлістів і стримінгових сервісів. Це змінило спосіб сприйняття музики: замість окремого і спеціального прослуховування конкретного твору в більшості випадків люди слухають потоки чи добірки.
Нова норма звучання вплинула на очікування аудиторії, поставивши в більш вигідне становище ті майданчики, ті колективи, ті музичні напрями і, зрештою, тих композиторів, що створюють привабливий саунд (тобто загальний і повний характер звучання). Саунд став вітриною композиторського мислення. Принципова різниця між акустично-механічним і електронним звуковидобуванням в останні десятиліття поступово зійшла нанівець: з одного боку, все простіше якісно підзвучити акустичні інструменти, з іншого, все більш виразною і живою стає електроніка.
Розвиток комп'ютерних технологій, зокрема, нейромереж і того, що ми називаємо штучним інтелектом, зробив реальністю "звільнення рабів": для виконання сервісних функцій музики більше не потрібні композитори і живі музиканти. Композитори ж активно задіюють новітні технології не тільки для полегшення власної роботи (наприклад, набір нот, редагування звукових файлів, озвучення віртуальними інструментами партитур тощо), але й для трансформації власного мислення. Комп'ютер і нейромережі перетворилися на додатковий мозок композитора.
Нова технологічна реальність дає можливість проявляти композиторське мислення, не задіюючи великі інституції й ексклюзивні ресурси. З'явився феномен DIY-музики.
Ще більші можливості ці нові технології надали неакадемічній музиці. Поява відеокліпів, а пізніше і цілих мереж для швидкого викладення і перегляду аудіовізуальної інформації перетворила індустрію, колись обмежену концертами, платівками і журналами, на складний і динамічний мультивсесвіт з гарячим сприйняттям інформації. Зросли рівень звукового продакшну, насиченість культурними посиланнями, взаємодія з користувачами і спільнотами. Найвідоміші музиканти отримали такі самі можливості для впливу і спілкування, як і політики та бізнесмени.
Колосальне зростання обсягу інформації (у тому числі звукової і музичної) і взаємодії з нею створило антропологічну інформаційну травму, тобто різке падіння реакції на подразники, знецінення багатьох феноменів, що ще кілька десятиліть тому були важливими і бажаними.
§2. Функція сучасної композиторської музики
Через фактори, перераховані в попередньому розділі, композиторська музика втратила свою ексклюзивну функцію середовища музичного мислення, трибуни політичного висловлювання, обличчя епохи.
Які функції може виконувати сучасна композиторська музика? Можна назвати такі:
– критичне коментування сучасної масової культури;
– інтерпретація (з ностальгійним відтінком) попередньої "великої" музики;
– занурення в тілесність і феноменологічність.
Можливі, звісно, й інші функції та амбіції, але сучасна композиторська музика вже не може претендувати на те, щоб розважати, створювати масові сенси, інтерпретувати великими творами великі події тощо. Проте композиторська музика (все ще) може бути тим мостом, який поєднує минуле і теперішнє, музичну практику і мислення, експеримент і надійність.
§3. Політика і економіка; інституції та ініціативи; сучасність і майбутнє української композиторської музики
У незалежність Україна вступила з радянським спадком, у тому числі і в композиторській музиці: спілка композиторів, консерваторії, система освіти від дитячих музичних шкіл, через училища, концертні зали тощо. За 30+ років, що минули з 1991-го, деякі частини цього спадку деградували, але при цьому принципово нової системи не побудовано. У багатьох таких інституціях сусідять радянська консервативність, корупція, фасадна показушність і, якщо пощастить, прогресивні осередки, що намагаються апропріювати західні технології чи винайти щось самобутнє.
Щоби створювати, підтримувати і пропагувати складну музику, потрібні послідовні і професійні зусилля. Радянський проєкт у цьому напрямку закінчився, але нового не сталося. Сталість корупції, інерції і безвідповідальності завадили глибокому реформуванню системи. Покоління, що мали чи мають нові знання і досвід, не отримали і досі не отримують лідерських позицій в інституціях. Ба більше, в деяких з них, навпаки, відбувається прямо протилежне — тобто витіснення прогресивної частини викладацького складу. Періодично — частково через економічні фактори, частково через відсутність політики інституційної підтримки і оновлення — відбувається відтік мізків, тобто від'їзд за кордон найталановитіших представників індустрії.
Роль нових університетів виконують приватні, часто горизонтальні ініціативи, такі, наприклад, як музична агенція "Ухо" чи театральний колектив "Opera aperta". Усе більше значення набувають клубні кластери, такі як Нижньоюрківська, і загалом неакадемічні та некомпозиторські форми музичного мислення.
Стилістично і змістовно палітру українського композиторського мислення епохи незалежності можна описати в таких напрямах:
– нові духовність, щирість, простота, прикладом чого може бути твір Вікторії Польової;
– нова тілесність, трансгуманістичність, кіберреальність, як в альбомі Олексія Ніколаєва;
– критичне осмислення політичної і технологічної реальності, зсуву епох: це можна почути в електронному творі Святослава Луньова.
Майбутнє української композиторської музики залежить від різних факторів:
– чи стане війна РФ проти України новою нормою на багато років або десятиліть;
– чи відбудеться агресивна стандартизація українського законодавства й інфраструктури під інтеграцію в ЄС або якісь майбутні наддержавні унії;
– яким чином проходитиме спілкування внутрішньоукраїнських процесів і світових/європейських; зокрема, чи зберігатимуть інтерес до України ті українські митці, що виїхали і виїжджають з країни;
– чи отримають доступ до владних ресурсів, української deep state інновативні за мисленням діячі, які залишаються в Україні;
– чи стануть можливими в умовах війни, корупції й інституційної інерції підтримка і створення глибоких і тривалих зв'язків між ком'юніті.
Відповіді на ці питання нам доведеться дізнатися вже найближчими роками. Проте можна не тільки чекати, але й діяти.
Читачам, що зацікавлені в знайомстві з музикою композиторів, персоналіями виконавців, з профільними медіа і приватними ініціативами в напрямку композиторського мислення на українській сцені, пропонуємо добірку корисних лінків від Олексія Шмурака.