§1. Що таке композиторське мислення
Композитор — це дуже конкретне історичне явище. Спочатку — упорядник у системі збереження і передачі інформації. Пізніше — той, хто опановує музику як медіум, дискурс й індустрію і пропонує у своїй творчості власні правила гри і зміст.
Композитор проінформований про техніки, підходи і змісти минулого. Композитор є владою в музиці; владою, що формує структуру, сенси, мову і бере на себе відповідальність.
Композитор опрацьовує виклики, що пов'язані з новими технічними, соціально-політичними умовами. Він працює в конкретних історичних обставинах і в конкретній економічній системі. Часто ці обставини визначає замовник: реальний — монарх, багатій, інституція — чи віртуальний — народ, нація, місія, ідея, бог тощо. Замовник встановлює заборони і цензуру, створює наратив про те, якою має бути музика.
Композитор не виробляє музику, як медіум; він організує контексти сприйняття музики. Якщо композитор — це Прометей, то його вогонь — не музика, а контексти і змісти. Створення музики доступне майже кожному. Особливо зараз, в умовах користувацького суспільства і дешевих технічних засобів.
Зараз музика як індустрія і явище організована так, що в багатьох процесах композиторська функція і композиторське мислення розподілені між різними професіями і позиціями: режисер, саундпродюсер, звукоінженер, артист тощо.
Не потрібно мислити композиторським способом, щоб створити поппісню, реп-трек, танцювальний сет. Але зі збільшенням масштабу в часі і просторі, з додаванням шарів (layers), з ускладненням змісту роль творця музики стає все більш комплексною, вимагає від нього знання і навичок, виходу за межі стандартних схем, відповідальності й стратегічності.
§2. Класична і сучасна музика є цивілізаційно європейським проєктом
Звична нам музика побудована на:
— давньогрецьких принципах (піфагорейський натуральний звукоряд): на основі пропорцій між натуральними числами давні греки побудували "природний" звукоряд — але з усією природністю він, звісно, сильно відрізнявся від звукорядів інших культур;
— середньовічно-християнських принципах (система нотації, поліфонія і контрапункт, італійська мова професійної музики, університет-консерваторія);
— модерністсько-індустріальних принципах (рівномірно-темперований звукоряд, єдиний стрій, метроном, система MIDI, індустрія оркестрів, лейблів тощо);
— користувацькому суспільстві (кожна людина може стати артистом; соцмережі як простір розповсюдження і дискурсу).
Під час знайомства з будь-якою композиторською музикою корисно пам'ятати про складну і багатошарову генеалогію походження принципів, технік і підходів.
§3. Як розуміти контексти, драматургію і шари (layers) композиторського мислення
Доречні питання:
— у яких історичних обставинах працював композитор і створював твір?
— яка генеалогія тієї структури і тієї мови, якою користується композитор?
— яке змістовне висловлювання створює композитор тим, як він розташовує інформацію в часі і просторі?
Музика існує в часі і просторі. Музичний час розгортається перед слухачем. Музичний простір складається з різних шарів (layers), інструментів, голосів, потоків. Залежно від того, якою є структура в часі, композитор пропонує слухачу мислити тим чи іншим чином. Отже, також доречними є питання:
— які шари (layers) зараз звучать і як вони співвідносяться між собою?
— у якій послідовності викладаються різні матеріали і що може означати така послідовність, така драматургія?
Композитор не завжди працює з буквальним висловлюванням. Іноді він навмисно заплутує слухача чи створює дискомфорт. "Неприємне" не обов'язково означає зло, а "приємне" — добро. "Звичність" звучання твору чи фрагменту не обов'язково означає простоту, буквальність і очевидність композиторського мислення чи висловлювання. Музику доречно розслідувати, як детектив.
Іноді саме порушення слухацьких очікувань призводить до відкриття нового у звичному світосприйнятті і способі мислення. Саме тому композиторську музику доречно слухати від початку до кінця, оскільки далеко не завжди її сенси відразу показуються за короткий проміжок часу.
§4. Середовище композиторського мислення
Музика не миттєво потрапляє від композитора до слухача: є кілька етапів існування музики. Їх можна порівняти зі стадіями життя комахи, де на різних етапах зовнішній вигляд і функціонал радикально змінюються:
— ще перед створенням будь-якого твору композитор поінформований про вже наявну музику, її структури і зміст;
— безпосередньо створення музичного тексту проходить у фантазії композитора, в його так званому "внутрішньому слухові" — ідеальному світі;
— посередниками, помічниками композитора слугують як музичні інструменти (наприклад, фортепіано чи комп'ютер), на яких він може перевіряти звучання, так і графічна фіксація — тобто партитура;
— уже після виготовлення партитури на музику змістовним чином впливає музикант-виконавець, інтерпретуючи текст, стаючи своєрідним співавтором, додаючи власної тілесності;
— часто музика пишеться не для одного виконавця, а для групи (ансамблю, хору, оркестру), де велику роль починає виконувати інша владна фігура — диригент;
— на звучання музики дуже сильно (іноді радикально) впливає акустика приміщення;
— за останні 120 років усе більшу роль у композиторській музиці відіграють звукозапис, звукорежисура, техніка звуковідтворювання.
Саме тому власне композиторське мислення не завжди втілюється тільки в композиторі; часто структурно-часові, просторові та інші ключові рішення приймають виконавці, диригенти, звукорежисери, продюсери, куратори і так далі.
Наступна, друга частина курсу буде опублікована за тиждень, 16 квітня. Вона буде присвячена українському композиторському мисленню XVII—XIX століть.