Що робить вашу освітню програму з артменеджменту особливою серед інших?
Освітня програма MÉDIAS, ART ET CRÉATION, якою я керую, є досить особливою серед інших програм у вишах Європи та навіть цілого світу. Її було засновано 1985 року. Це був період президентства Франсуа Міттерана – час, коли у Франції культура мала велику підтримку з боку держави; тоді на культурну сферу виділялося значне фінансування. Бачення засновників нашої програми полягало в тому, що культурному сектору будуть потрібні менеджери з конкретними спеціалізаціями. Другий елемент цього бачення – що різні напрямки культурного сектору мають подібні риси та ознаки.
Від самого початку програма об’єднувала дуже багато напрямків: від культурної спадщини та артмаркетингу до відеоігор та аудіовізуального сектору. Цей кроссекторальний підхід – важлива особливість програми. Адже дуже часто у вищих навчальних закладах програми артменеджменту поділяють на дві категорії. Одна – це все, що пов’язано з історією мистецтва та культурною спадщиною, друга – культурні та розважальні індустрії. Ми єдина профільна освітня програма у Франції, що поєднує ці два поля. Ми не розділяємо культурно-креативні індустрії, медіа та сектор мистецтва. Для нас усі вони становлять спільне професійне поле.
Ще один важливий момент: програму було започатковано як третій, додатковий навчальний рік для студентів нашої бізнес-школи. Конкретний напрямок лишався на їхній вибір. У 2010 році ми зробили програму доступною для всіх інших студентів, незалежно від спеціалізації. Наразі щороку цю програму вивчають 45 студентів, що мають базову освіту з історії, права, історії мистецтва, інженерної справи, перформативних мистецтв, кіно, архітектури, політичних студій і т.д.
Ми викладаємо французькою та англійською. На сьогодні 20-25% наших студентів – іноземці.
Як їм вдається разом навчатися, з огляду на такий відмінний бекграунд?
О, це якраз дуже цікаво і водночас є великим викликом для нас як організаторів.
Один з секретів успіху полягає в тому, що ми дуже прискіпливі у відборі студентів: намагаємося віддавати перевагу абітурієнтам, що мають пристрасть до вивчення обраного напрямку, та водночас відкриті до нового. Ми, наприклад, не візьмемо студента, який скаже на співбесіді, що хоче працювати лише в маркетингу кіноіндустрії. Для людей з такими профайлами наша програма не підходить. Проте ми охоче візьмемо людину, що хоче вивчати маркетинг і спробувати застосувати свої знання у сфері мистецтва, культурної спадщини, ігрової індустрії або ж кіно. Саме ця відкритість і гнучкість, на якій ми робимо акцент, дає змогу цим дуже різним людям успішно працювати разом.
Наша освітня програма по суті є платформою, що акумулює людей з дуже-дуже різним бекграундом і досвідом перед тим, як вони почнуть рухатися в різних професійних напрямках. Хтось після завершення навчання піде працювати в телеіндустрію, хтось – у сферу перформативних мистецтв, хтось відкриє стартап у галузі диджитал-економіки. І це цілком відповідає нашій меті – готувати спеціалістів найвищого класу в різних секторах, і не лише для початкових кар’єрних позицій, але й для більш лідерських. А це означає, що наші випускники мусять розуміти актуальні виклики в різних професійних секторах і знатися на тому, як влаштована робота в них.
Чи більшість ваших студентів мають досвід роботи в обраних сферах?
Наші студенти – це переважно молодь. Але через наш селективний підхід ми обираємо людей з високим рівнем знань в обраних індустріях. Велика частина з них уже має досвід роботи в них.
Є ще одна важлива особливість нашої програми. Коли бізнес-школа створює програму культурного менеджменту і пропонує академічні курси зі стратегії, маркетингу, права, то вона водночас пропонує і курси, створені професіоналами з культурних індустрій. Саме такий підхід до викладання найбільш поширений. Ми ж вважаємо, що дуже важливо поєднувати ці два виміри, щоб вони існували разом, а не окремо. Саме тому наші професори, що викладають маркетинг чи стратегію, добре розуміються на артменеджменті.
Тобто більшість викладачів вашої програми – люди з академічним бекграундом, а не успішні практики, вірно?
Я сказав би, що це мікс. У нас є три види навчальних курсів. Перший – це управлінські дисципліни в культурному секторі (сюди належать стратегія, маркетинг, фінанси та право). Ці дисципліни викладають академічні професори.
Другий – дисципліни, прямо пов’язані з культурно-креативними індустріями. Ми намагаємося триматися формули «по одному курсу на індустрію» і викладаємо по одній дисципліні з кіно, фестивального менеджменту, напрямку культурної спадщини, фандрайзингу тощо. Ці курси читають успішні практики з великим досвідом. Але зараз ми трохи переформатовуємо їх, вводячи по два викладачі на кожен курс. Наприклад, ми розробили курс з user experience в культурній індустрії (це дуже важлива і затребувана тема, зокрема в музейному секторі). Його викладають двоє викладачів: практик з музейної сфери та академічний викладач.
Третій – це проєкти. Наші студенти працюють над чотирма видами проєктів – підприємницькими (ми просимо запропонувати бізнес-план для інноваційної компанії в полі креативних індустрій), бізнесовими (студенти виконують завдання для партнерських інституцій), консультаційні (протягом тижня студенти працюють над задачами однієї з культурних інституцій, припустімо, Каннського кінофестивалю чи Лувру, а в кінці тижня діляться власними висновками та рекомендаціями), а також навчальні експедиції.
Як обираєте викладачів?
Є два види процедури відбору. Перший – загальний відбір та оцінка викладачів до HEC Paris (при цьому і теоретиків, і практиків оцінюють одним й тим самим чином). Другий – відбір до нашої бізнес-школи більш прискіпливий, адже наша аудиторія дуже вимоглива. Часом викладачі потребують часу, щоб адаптувати свої курси під наших студентів. Ми завжди намагаємося їм у цьому допомогти.
Відбір саме викладачів-практиків – завжди дуже напружений процес. Дехто з них сам звертається до нас із пропозицією прочитати той чи інший курс, і залежно від того, як він це робить, ми вже знаємо, чи зможемо адаптувати його курс під наші потреби. Дехто пропонує дуже абстрактні теми, і ми розуміємо – це нам нічого не дасть. Проте ми завжди працюємо з викладачами, намагаючись зробити теми та структуру їхніх курсів якомога конкретнішими, поєднати теоретичну та практичну частини. Якщо не виходить, ми змінюємо курс.
Коли справа доходить до оновлень чи нових курсів, як ви дієте? Як знаходите ідеї, що допоможуть оновити програму?
Це дуже хороше запитання. Мій власний профайл і профайли людей, що обіймали цю посаду до мене – найкраща відповідь на нього. Ми є дослідниками в полі креативних індустрій. Відтак добре знаємо, як влаштоване це поле і що в ньому відбувається.
Друге – ми маємо комітет, членами якого є успішні професіонали в креативній індустрії. Вони збираються щороку і обговорюють поточні виклики і важливі зміни у середовищі, які варто враховувати в освітньому процесі. Ми також говоримо про власні успіхи і невдачі – що варто змінити чи покращити, чому приділити більше уваги.
Ми не боїмося змін – навпаки, ініціюємо їх. До прикладу, за останні п‘ять років наша освітня програма змінилася на 80%. Ця гнучкість дозволяє нам адаптуватись до змін.
Це велика робота – так активно оновлюватися!
Так і є, проте мені як досліднику за фахом це дуже подобається. Синергія між навчанням і процесом досліджень дозволяє досягати кращих результатів і рухатися вперед.
Де і ким зазвичай працюють ваші випускники?
Здебільшого вони стають менеджерами в культурній індустрії. Що саме вони роблять? Працюють у дуже різних інституціях – від Паризької національної опери до місцевої служби BBC, а також у приватних компаніях або у професійних федераціях чи асоціаціях. Випускники різних років працюють у таких провідних інституціях, як Лувр, музей Бранлі (Le musée du quai Branly), BBC, France Television, Canal +, Google, Amazon, Apple та інших. Немало з них працює в інших країнах світу: США, Великій Британії, Італії, ОАЕ, навіть Австралії та країнах Африки. Вони займають позиції у відділах маркетингу, стратегії, фандрайзингу, проєктному та загальному менеджменті тощо.
Чи підтримуєте ви зв’язок з випускниками? Можливо, хтось згодом повертається вже як викладач?
Так. Ми підтримуємо зв’язок з великою кількістю випускників. Зокрема, вони допомагають нам залучати нових студентів, а також беруть участь у наших навчальних експедиціях, у рамках яких ми зустрічаємось з представниками різних культурних інституцій у різних країнах світу. Також раз на рік ми влаштовуємо велику зустріч випускників. Обійнявши посаду керуючого директора програми, я колись сказав, що це – як родина, і головним викликом для мене є зберегти її родинний дух. Наші випускники – це справді велика «мережа», це важлива частина нашої ідентичності.
Ми використовуємо всі способи лишатися на зв’язку, адже культурно-креативні індустрії у Франції – досить тісний світ, тому нетворкінг дуже важливий. Такий підхід допомагає нам залучати нових студентів до поля вже добре вибудуваних контактів.
Чи мали ви за останній час успішний досвід колаборації з інституціями з країн, що розвиваються? Можливо, якісь програми обміну абощо?
Однією з найважливіших цінностей роботи у сфері культури є різноманіття. Тож я бачу велику перспективу у співпраці з культурними інституціями країн, що розвиваються. Ми маємо пропонувати нашим студентам ширшу рамку можливостей застосовувати їхні знання та знайомити їх з усім культурним розмаїттям, що існує у світі, давати їм максимально широкий погляд на те, які виклики на сьогодні існують у культурному менеджменті.
Саме тому ми розвиваємо партнерства з інституціями з країн, що розвиваються. Як на мене, це чудовий спосіб для студентів почати мислити відкритіше, знайомлячись з різними культурними контекстами та менеджерськими практиками, притаманними їм. Все це можливо лише завдяки міжнародній співпраці.
Якими є і будуть головні глобальні виклики для культурних менеджерів у найближчі роки?
Я б означив два великі виклики. Перший – це пошук джерел фінансування, оскільки в публічному секторі коштів на культуру з кожним роком ставатиме все менше. Певен, що і в Україні це відбувається, але у Франції усі без винятку культурні інституції вже свідомі того, що їм доведеться шукати нові джерела фінансування.
Другий великий виклик – для індустрій з диджитал-виміром роботи. Економіка цього сектору зазнаватиме величезних змін у найближчі роки. Навіть у Франції, де він вважається дуже важливим, в нас часто не досить компетенцій, аби зрозуміти природу цих фундаментальних змін. А також міру впливу, який зчинять подальша диджиталізація та глобалізація. Що можна сказати точно – зміни ці невідворотні і будуть величезні. Проте можливо, вони також відкриють нові можливості для культурних професіоналів. Але цей тренд точно поставить перед нами нові виклики, включно із загрозою для культурного різноманіття.
Тож на нас усіх чекають тектонічні зміни, які можна порівняти із землетрусом.
Текст створено у співпраці із Dofa Fund в рамках проєкту дослідження поточного стану та перспектив розвитку менеджерів освітньої сфери, що реалізується за підтримки УКФ.