Анастасія Платонова
Журналістка, незалежна культурна критикиня, редакторка
Журналістка, незалежна культурна критикиня, редакторка
Публікації автора
-
Президентка Французького інституту Ева Нгуєн Бінь розповіла про культурні політики Франції, проєкт сезону України у Франції, як змінився рівень інтересу до України і чи є у французькому
суспільстві Ukraine fatigue.
-
За останні роки неймовірно зросла цікавість аудиторії прифронтових територій до культурних подій. Водночас розквітло відверто погане плакатне «провладне» мистецтво.
-
Реформування розраховане щонайменше на 15 років, адже роботу культурних інституцій неможливо змінювати фрагментарно.
-
«На рівні держави зараз немає команди, яка розуміла б, що робити зі сферою освіти в тривалій перспективі. Усі просто гасять пожежі».
-
Багато культурних інституцій уже переросли систему, в якій існують. Часом її правила більшою мірою стримують нас, ніж допомагають розвиватися.
-
Гасіння пожеж — наш національний вид спорту. Ми орієнтовані на швидкий результат, на зміни, які можна побачити і потримати в руках. А культурна стратегія — це завжди гра в довгу.
-
На початку 2022 року евакуювали близько пів мільйона одиниць зберігання. Нині МКСК називає цифру 540 тис. Що ми робили останні три роки?
-
За спадщину відповідальні ми всі разом — кожен громадянин України. Якщо вона наша, нам дбати про неї і захищати її. І під час таких випробувань, як війна, що нині триває в Україні, це стає ще
важливішим завданням.
-
Маємо позбутися медійного підходу до пам'яток і говорити про спадщину як про персонально важливе, знайти ключі, які дозволять умовному британцю відчути, коли він слухає про зруйновану українську
церкву, ніби то церква в його рідному містечку…
-
Кураторки розповідають про виставку в Jam Factory й тренд на дослідження української історії мистецтва.
-
Кураторки українського павільйону на Мальтійській бієнале розповідають про спільні проблеми України й Мальти і тактичну й стратегічну меморіалізацію.
-
Спільноти, мова, міграція, розвиток і майбутнє: про що говорили на Третьому Конгресі культури.
-
Дослідниця Центру міської історії розповідає про культурну спадщину індустріальних міст і можливості роботи з нею під час війни.
-
Директорка Харківського літмузею розповідає про музеєфікацію сучасної історії, про місто-мур і місто-браму, про виставки без музейних предметів.
-
«Раніше для нас була в пріоритеті євроатлантична спільнота; тепер до неї додалися ще три континенти».
-
«З одного боку, в Дніпрі не дуже велика аудиторія для культурних ініціатив, але з іншого – тут фактично нема конкуренції».
-
Держава ніколи не була ані надійним партнером, ані ефективним менеджером для культури. Тож після вторгнення керівники культурних інституцій не чекали від держави результативності і діяли самі.
-
“Війна в Україні оприявнила політиканство міжнародного культурного світу. Скажімо відверто: головні глобальні культурні інституції не змогли дати раду українському виклику”.
-
За офіційною статистикою, ми маємо 14 млн українців, які змінили місце постійного проживання. І ми не знаємо, скільки з них повернеться, якщо це станеться взагалі. Громади втрачають людський
капітал.
-
«Ми багато років дивилися на власну історію через нав’язану нам чужу оптику. Почасти відсутність інтересу до культурної спадщини є наслідком цього».
-
«Ми мусимо думати, як покарати росіян за вчинену шкоду, а також як самим не нашкодити своїм містам ще більше».
-
У Малій галереї Мистецького арсеналу триває імерсивна виставка «Dreamscape» – простір для охочих поринути у психоделічно-психологічну подорож у власні та чужі рефлексії, спогади та враження.
-
«На відміну від Одеси, у Львові та Ужгороді пам’ятники монархам не конфліктують з героями українського національного наративу. Вони їх доповнюють».
-
«У свідомості іноземного глядача російські культурні продукти досі посідають значно більше місця, ніж українські. І це треба змінювати».
-
«Через війну в Україні люди в усьому світі замисляться про новий світовий порядок і нову систему глобальної безпеки».