Спершу про серію «Одне з одним. Просторові діалоги». Це процесуальний проєкт Лабораторії сучасного мистецтва Малої галереї, серія виставок, що представляють роботи українських митців про війну – від 2014 року і донині.
Відправною точкою проєкту стало те, що з початком широкомасштабного вторгнення куратори взялися збирати присвячені йому роботи, усвідомлюючи важливість фіксації не лише окремих творів, а й культурних процесів і трансформацій, які часто лишаються невидимими. Відтак довготерміновою метою проєкту стало створення онлайн-архіву «Україна у вогні».
Ще однією особливістю є зв'язок кожної наступної виставки з попередньою: створюючи чергову експозицію, митці лишають у фізичному просторі «Малої галереї» якусь реакцію на попередню. Зокрема, можна помітити перегуки між новою експозицією «Dreamscape» та роботою Тамари Турлюн «Спокійної ночі» з попередньої експозиції.
«Dreamscape» – виставка-рефлексія на події широкомасштабної війни, створена дизайнеркою Дашею Подольцевою, архітекторкою Оленою Орап і композитором Олексієм Шмураком. Спільно митці намагаються дослідити, як всі life-changing experiences цього року насправді змінили українців, їхнє бачення та розуміння себе й світу навколо.
Безумовно, війна і пов’язані з нею індивідуальні та колективні досвіди на сьогодні є головною темою, з якою працює українське мистецьке поле. Концентрованість подій, надзвичайна емоційна напруженість пережитого, а також особиста залученість до цих подій робить неможливим (принаймні поки що) будь-який helicopter view і використання багатьох звичних художніх інструментів. Поки що нам просто бракує емоційної дистанції.
Натомість з’являються інші прийоми. Зокрема, неймовірний і складнодосяжний за інших умов рівень емоційної зарядженості творів і можливість говорити про речі екзистенційного порядку як про повсякденну реальність (бо це нині і є наша повсякденна реальність). Або ж як у випадку «Dreamscape» – пуститися в певний екскапізм чи-то терапевтичне самозаглиблення.
Назва «Dreamscape» – неочевидне поєднання слів «dream», «landscape» та «escape».
За задумом митців, виставка має створити у глядача відчуття перебування в стані сну чи дрімоти-марення та провести його крізь цей досвід. Центром експозиції є аудіовізуальна інсталяція, що складається з об’єкта у вигляді ковдри чи то пак спальника, сконструйованого Дашею Подольцевою та Оленою Орап.
Образ спальника дуже влучний для нинішніх реалій, адже відсилає не лише до базового предмета військово-туристичного спорядження, але й нагадує про щоденну загрозу холоду й темряви, яку нині переживає ледь не кожен українець. За таких умов мікропростір власної ковдри чи спальника – ледь не єдине джерело тепла і водночас safe space, що може дозволити собі людина. Тепле затишне місце – дуже промовистий образ того, чого нам нині так гостро бракує – безпеки. Адже навіть тварина більше цінує безпеку та затишок, аніж їжу.
За музичну частину проєкту відповідає Олексій Шмурак, один з найбільш авангардних українських композиторів нового покоління. Для «Dreamscape» він не просто створив музичний супровід, тут усе значно цікавіше.
Спершу було оголошено open call: аудиторію попросили надсилати лінки на музику та звуки, що супроводжували та підтримували їх протягом місяців широкомасштабного вторгнення, під час обстрілів в укриттях або далеко від дому. Згодом ці треки було перетворено у щось на кшталт аудіодоріжки до сновидіння: звуковий фон із повторами та переходами звучить цілком собі сюрреалістично, як і належить мареву.
Чотири треки, кожен від дев'яти до дванадцяти хвилин, відсилають до геть різних тем і музичних стилів. Наприклад, доріжка «Сирени», попри те, що апелює до міфу про солодкаву небезпечну спокусу сирен для мандрівників чи воїнів (привіт, натяк на війну) – дуже спокійний, протяжний, медитативний трек. «Ностальгія» ж миттєво повертає до спогадів про 1990-ті, музику «Території А», що линула з кожної праски, та часи, коли бубоніння радіо було частиною повсякдення багатьох українських домівок – і нині знову є, під час війни.
Простір «Dreamscape» працює як Платформа 9 ¾ з «Гаррі Поттера» – для охочих поринути у психоделічно-психологічну подорож у власні та чужі рефлексії, спогади та враження. Великі блискучі металічні кулі, спальник-сховок, що наштовхує на асоціацію про шелтер (для себе, близьких, емоцій чи спогадів), який кожен з нас носить у собі. Гра світла та темряви, музичний супровід – усе це створює атмосферу daydreaming, такого собі марева і марення, безпечного місця, де можна вилізти з власної мушлі та просто побути тут і тепер, менше думати і більше відчувати.
Це надзвичайно потрібна сьогодні self-care практика. Бути в стані тут-і-тепер, дбати про себе та оточення, розширювати простір внутрішньої безпеки, розділяти оцей внутрішній шелтер з тими, хто поруч. У цьому сенсі «Dreamscape» якщо і втеча, то до місця найбільш безпечного і бажаного для більшості з нас – до себе самого.
Українське мистецтво, що твориться просто під час війни – так само часто терапевтичне, як і страшне. І глядач, і митець тут дуже часто герої або безпосередні учасники подій. Усе дуже близько, гостро, особисто, будь-який випадковий маленький образ чи об’єкт часом здатен пробити просто наскрізь. Саме тому, коли заходиш до експозиції, що огортає тебе, як велика біла хмара, це працює як акт групової терапії та можливість самозанурення й рефлексії тут-і-тепер.
Плюс не треба забувати, що одні з найбільш атрактивних мистецьких творів – ті, до яких ніби можна зайти всередину. Це миттєво створює відчуття, що ти сам як глядач є частиною експозиції. Те, що треба для daydreaming – сховатися у хмарі.
Чомусь є передчуття, що найближчим часом ми побачимо ще немало імерсивних і партисипативних виставок-терапій. І це точно краще, аніж мати лише експозиції, наповнені зображеннями жахів війни (хоч і цього буде вдосталь). Адже аби пережити і проговорити все, що нам належить у найближчому майбутньому, нам точно буде потрібно глибоко дихати і мати ясну голову. І іноді подорожувати вглиб себе.
Виставка триватиме в Малій галереї Мистецького арсеналу до 29 грудня. Вхід вільний. Розклад роботи тут. За цим лінком також слідкуйте за графіком роботи в разі відімкнень електроенергії. 25 грудня о 13:00 у просторі експозиції відбудуться публічна розмова та музичний перформанс за участю Даші Подольцевої та Олексія Шмурака.
Проєкт «Dreamscape» отримав підтримку за відбором на відкритому конкурсі (re)connection UA, створеному ГО «Музей сучасного мистецтва» у партнерстві з UNESCO та фінансованому через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO.
