«Наш проєкт почався з перевидання «Філософії театру» Леся Курбаса. Працюючи над книгою разом з дизайнеркою Діною Чмуж, яка створювала обкладинку, ми прийшли до того, що цікаво було б зробити виставку, що базувалася б на цитатах. Книга власне складається з текстів Курбаса – його щоденникових записів, лекцій, листів. Концептуальна ідея виставки «Курбас. Майстерні» полягає в тому, що ми висвітлюємо роботу майстерень і станцій, які були в театрі «Березіль» у перші роки його існування. Тоді цей театр існував не стільки репертуарно, скільки як лабораторія експериментів і пошуків. Виставка вийшла дуже текстуальна: ми фактично даємо голос Лесю Курбасу, щоб він сам розповів про «Березіль», – каже Микола Набока, один з організаторів події, член команди резиденції «Слово».
Виставка «Курбас. Майстерні» нагадує щось середнє між конспектом і традиційною музейною експозицією, що не тільки розповідає глядачу історичні факти, а й дозволяє зазирнути у внутрішню кухню «Березоля». Наріжну роль тут відведено висловам самого Курбаса, що зчитуються як заповіді театрального всесвіту. «Танець – це хода, яка відчувається», – каже Курбас – і ти крокуєш від однієї майстерні до іншої, мимоволі звертаючи всі свої відчуття на власну ходу.
Візуальне оформлення виставки своїми супрематичними композиціями відсилає до художнього авангарду 1920-х років. Серед них можна розпізнати і референси на Анатоля Петрицького, який безпосередньо співпрацював з театром «Березіль», і шрифти Олександра Родченка, використані скоріше як прикмета візуального коду тих часів.
Яскраві та насичені інформацією «Майстерні» працюють із трансформацією матеріалів: схоже, головне, що цікавить творців заходу – це експерименти з формами репрезентації «Філософії театру» Курбаса. Аби передати аудиторії її меседж, вони ладні використовувати для цього всі доступні способи. Однією з таких спроб, що може здивувати нетрадиційністю, було читання фрагментів щоденника Курбаса під реп-біти.
Втілення цієї частини взяв на себе журналіст і музикант Міша Правильний. «Коли мені запропонували покласти вижимки з щоденників Леся Курбаса на сучасну музику, це здалося дуже дивним. Але згодом я зрозумів, що ці тексти дуже актуальні і їх не треба змінювати, щоб підганяти під якийсь ритм. Він уже там є, Курбас подбав про ритм. Тому я просто брав тексти і накладав на музику, яку ми писали. І вийшло все добре. До цього мені була невідома філософія Курбаса і те, що він пропагував. Але попрацювавши зі щоденниковими записами Курбаса, я думаю, що він є одним з найвизначніших митців України взагалі. Він боровся за індивідуальність і за українськість мистецтва. Те, що він казав про театр тоді, можна сьогодні нанизати на будь-яку творчу сферу. Він топив за новаторство, прагнув, щоб мистецтво не ставало забронзовілим. Те саме актуальне й сьогодні, зараз маємо ті самі проблеми», – каже виконавець.
Театральна за змістом, виставка отримує через постать Курбаса куди ширший контекст. Як сам Курбас – не лише театральний діяч, а ще й символ боротьби за національну ідентичність, так і «Майстерні» – це не лише про театр і не лише про паралелі між минулим і сьогоденням.
