Одним з освітніх напрямків у вашій бізнес-школі є артменеджмент. Розкажіть про цю програму.
Наша бізнес-школа афілійована до Університету Бокконі. Якщо університет здебільшого сфокусований на теоретичних знаннях, то ми робимо акцент на практиці, фокусуючись на менеджменті та управлінських практиках. Орієнтуючись на ринок праці, ми намагаємось поєднати теоретичні напрацювання університету з власною практичною експертизою. Саме так з’явилась навчальна програма МАМА (Master in Art Management and Administration).
Зазвичай такі програми в університетах для бакалаврів займають три роки, для магістрів – два. У нас цю програму викладають протягом одного навчального року. Основна цільова аудиторія – люди, що вже працюють в артсфері і прагнуть зробити кар’єрний перехід у бік менеджменту. Це також люди з іншим бекграундом і базовою освітою (до прикладу, юристи чи спеціалісти з комунікацій), що прагнуть заглибитись у мистецьке поле.
Оскільки ми базуємося в Італії, це дозволяє нам під час навчання взаємодіяти з місцевою культурною спадщиною – і я кажу не лише про чудові італійські музеї, але й про місцевих крафтових майстрів і творчих професіоналів. Це дозволяє будувати мости між дуже різними людьми, що хочуть бути дотичними до мистецтва, а також між студентами різних спеціальностей (передовсім артменеджменту, менеджменту у сфері моди та дизайну).
Як саме ви будуєте ці зв'язки?
Ці три напрямки: артменеджмент, менеджмент моди та дизайну – разом складають програму, яку ми називаємо Italian Excellence Platform. Вони мають спільні цілі та сфокусовані на розумінні напрямків, у яких італійцям вдалося досягти справжньої досконалості.
Студентам цих спеціальностей читають спільний освітній курс, що має назву Italian Excellence. Це дозволяє краще зрозуміти перетини між індустріями, які вони обрали. До того ж це чудовий нетворкінг, що може вилитись у спільні проєкти та цікаві можливості.
Кожна з трьох спеціальностей має своїх індустріальних партнерів. Це музеї, театри, артгалереї, що допомагають нам у різний спосіб, не конче фінансово. Здебільшого вони діляться зі студентами знаннями та сприяють створенню професійних можливостей. Виступають гостьовими лекторами або ж спільно з нами створюють робочі місця для студентів.
В Університеті Бокконі також є бакалаврські програми, дотичні до мистецтва?
Відмінність у тому, що у бакалаврських програм трохи молодша цільова аудиторія. Це молодь, що прагне здобувати базову освіту. У нашій бізнес-школі артменеджмент вивчають усього рік, бакалаври ж навчаються три роки. Перші два вивчають фундаментальні дисципліни на кшталт економіки та фінансів, третій – дисципліни за обраною спеціальністю, аби зрозуміти, як працює конкретна індустрія.
Хто обирає курс з артменеджменту у вашій бізнес-школі? Які ключові компетенції її випускників?
Важливо те, що випускники можуть поєднувати власний бекграунд (наші студенти вже є спеціалістами-практиками) з тим, чого навчились у нас. І все це з глибоким зануренням у культурний контекст. Це може бути митець чи музикант, що спершу здобув базову освіту, а далі прийшов до нас по знання саме в культурному менеджменті. Таким чином наші випускники мають експертизу як у мистецтві, так і в менеджменті – це рідкісне поєднання в культурному секторі.
Ми намагаємося максимально залучати студентів до практичної роботи під час навчання. Наприклад, у рамках курсу з CRM (Customer Relationship Management) та маркетингу ми співпрацюємо з національним італійським трастом FAI (Fondo Ambiente Italiano), що охороняє об’єкти історичної та культурної спадщини – такі як замки, палаццо тощо. Наші студенти створили маркетинговий план для одного з сайтів цієї інституції.
Тобто йдеться здебільшого про проєкти з маркетингу та менеджменту в мистецькій сфері?
Саме так. Усі наші освітні програми сфокусовані на менеджменті, оскільки ми – бізнес-школа. Але ми намагаємося максимально занурити студентів в обрану індустрію.
Звідки до вас приходять учитися: з мистецької сфери, менеджменту чи інших сфер?
Близько 70% студентів приходить до нас із мистецької сфери. Це і музеї, і перформативні мистецтва (передовсім це танці, музика та опера). Більшість із них вивчала історію мистецтв або суміжні дисципліни: музику, археологію тощо. Також є 15% людей, що вивчали бізнес-дисципліни (фінанси, міжнародний менеджмент, комунікації, маркетинг).
Ще 15% не потрапляють до жодної з цих груп (наприклад, юристи за базовою освітою).
В останні роки спостерігаємо зростання інтересу саме з боку співробітників артринку – мистецьких галерей тощо.
Що, на ваш погляд, впливає на зміну цих трендів?
Можу припустити, що річ у зміні стилю управління мистецькими інституціями. Артринок стає більш структурованим і бізнес-орієнтованим, тож люди бачать там більше можливостей для професійного розвитку. З іншого боку, музеї та інституції в секторі перформативних мистецтв здебільшого належать до публічного сектору (хоч це і залежить від країни). Це призводить до певної жорсткості стандартів і процедур їхньої роботи, зокрема у фінансуванні (оскільки йдеться про публічні кошти). Тож важливість якості управлінських рішень, що ухвалюються в цих інституціях, зростає. Це впливає на попит на знання в галузі артменеджменту.
Ким зазвичай стають ті з ваших випускників, що мають культурний бекграунд: перемикаються на менеджмент чи лишаються в культурі?
45% наших випускників лишаються в мистецькій сфері, проте починають виконувати більш менеджерські ролі. Оскільки середній вік наших студентів – 26-27 років, то вони перебувають ще на тому кар’єрному етапі, коли не йдеться про топуправлінські позиції. Дуже часто вони працюють у комунікаціях або маркетингу в музеях та інших артінституціях. Наприклад, один з наших випускників працює у Рейксмузеї в Амстердамі, ще один – у Національному оперному театрі Майнгейма в Німеччині.
Ще одне поле, де наші випускники застосовують свої знання – це проєктний менеджмент, оскільки навчаються вони саме на практичних мистецьких проєктах. Іще 10% випускників працюють в медіа. Невеликий відсоток людей після завершення навчання змінює фокус: люди знаходять себе в моді, дизайні, НГО-секторі, артконсалтингу тощо.
Деякі наші випускники розпочинають підприємницьку діяльність. Так, одна випускниця започаткувала стартап, пов’язаний з просуванням преміальних вин. Інша – фірму з PR у культурі.
З яких країн ваші студенти?
Можливо, вас здивує той факт, що 75-80% наших студентів не з Італії. Оскільки наші курси викладаються англійською, то ми відкриті для іноземних студентів. Достатньо великий відсоток з них походять з країн Європи, зокрема: Франції, Німеччини, Великої Британії та навіть Ісландії. Приїздять і з Латинської Америки (Бразилії, Аргентини, Колумбії, Мексики), а також США, Китаю, Японії та Індії.
Після навчання вони здебільшого працюють в Італії чи повертаються до своїх країн?
Десь 50:50. Усе дуже індивідуально. Хтось, обираючи навчатись у нас, планує згодом залишитися в Італії. Хтось має інші плани.
Як організоване та структуроване навчання у вашій бізнес-школі?
Головна ідея в тому, що протягом навчального року ми рухаємося від базових знань до більш спеціальних. Перші чотири місяці з річного курсу забирає викладання фундаментальних бізнес-дисциплін. Другу половину навчального року присвячено спеціальним дисциплінам (наприклад, фандрайзингу, маркетингу і CRM, digital media, комунікаціям і артфінансам).
Наприкінці навчального року викладаються курси, пов’язані з майбутнім фахом студентів: менеджмент культурної спадщини, перформативних мистецтв, аукціонна справа (тут викладають люди, що раніше працювали в аукціонному дому Christies, які добре знають, як працює артринок).
Після звершення навчання студенти роблять тур італійськими культурними інституціями. Це не просто приємна подорож чудовими музеями та театрами. Ми фокусуємося на зустрічах з очільниками та ключовими співробітниками цих інституцій, аби випускники могли зрозуміти, як усе насправді працює.
Останній етап – практика. Ми заохочуємо студентів проходити її протягом трьох місяців або започатковувати власний стартап і провадити підприємницьку діяльність.
Хто у вас викладає? Де шукаєте викладачів?
Значна частина наших викладачів – професори Університету Бокконі, чия спеціалізація так чи інакше пов’язана з культурою. Також маємо невеликий відсоток викладачів з інших навчальних закладів. Та в нас викладають не лише професори та дослідники, а й успішні практики. Це дозволяє нам тримати баланс між академічними дослідженнями та практичними навичками.
Тобто щоб викладати у вас, не обов’язково мати науковий ступінь?
Ні, не обов’язково. Цілком достатньо магістерського диплома. Обираючи викладачів, ми звертаємо увагу перш за все не на рівень їхньої академічної освіти, а на їхню цінність як професіоналів і на досвід.
Чи контролюєте, як і чого саме вони навчають студентів?
Звісно. Викладачі перебувають у постійному обміні думками та досвідом із професором, що очолює програму. Це допомагає триматися основних цілей і завдань.
Також ми збираємо фідбек від студентів: двічі на рік проводимо опитування. Це дозволяє проаналізувати, як працює кожен викладач, вчасно побачити можливу проблему та внести необхідні корективи.
Що робить вас найкращими? Чому студенти обирають вашу бізнес-школу?
Перше – це те, що ми маємо добрі стосунки з культурними інституціями та партнерами, тож наші студенти мають чудовий нетворкінг. Можливість познайомитися з професіоналами в індустрії створює додану вартість навчання в нас. Важливо, що наша мережа контактів включає й культурні інституції з інших країн.
Друге – це експертиза наших викладачів. Більшість із них – не просто експерти в маркетингу чи фінансах, вони знаються саме на артмаркетингу чи артфінансах.
Третє – це те, що ми базуємося в країні, де культура і мистецтво є дуже важливими складовими життя, тож маємо чудовий матеріал для практики.
Чи розглядаєте ви Україну як цікаве поле для розбудови мережі професійних контактів, партнерств тощо?
Україна може похизуватися сильною історичною та культурною спадщиною. Певен, що і для нас, і для українських культурних інституцій (музеїв, галерей тощо) було б корисно розвивати такі контакти. Це могло б вилитися й у нові корисні дослідження і професійні можливості для українських спеціалістів. А нашим студентів могло б бути цікаво познайомитися з українським культурним контекстом.
Текст створено у співпраці із Dofa Fund в рамках аналітичного дослідження поточного стану та перспектив розвитку освіти для менеджерів культури, що реалізується за підтримки УКФ.