Сергію Жадану – 45 років, на його рахунку – п’ять романів, 11 поетичних збірок, оповідання, переклади поезії Пауля Целана та музика гуртів “Жадан і Собаки” і “Лінія Маннергейма”. Сергій – виключення із правил: він – усюди, але він не нав’язує своєї позиції, не пропагує і не проповідує. Він просто залишається людиною і громадянином – і при тому талановитим і важливим для української культури автором.
Народився у Старобільську, де знімали екранізацію його культового роману “Ворошиловград”. “Дике поле”, дебютна стрічка Ярослав Лодигіна, яка вийшла в прокат минулого року, з-поміж безлічі акцентів роману обрала своєю головною темою “Захищай своє”, що стало свого роду лозунгом для України після Майдану. Лодигін, до речі, став режисером дійства, яке відбудеться 23 серпня у Жовтневому.
Наразі в нетрях української кіноіндустрії готується екранізація роману “Інтернат”, який вийшов друком 2017 року.
На вечорі у Жовтневому читатимуть поезії Жадана: не лише сам автор, але й запрошені гості – акторки Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Лариса Руснак, Катерина Степанкова та Тетяна Міхіна.
Музику до творчого вечора написав Олег Каданов, учасник культового гурту “Оркестр Че”, а також “Мантри Керуака” та “Лінія Маннергейма”.
Загалом у програмі – більше 50 віршів Сергія, написаних в різні роки.
В очікуванні концерту пропонуємо послухати музику, створену українськими музикантами за віршами Жадана.
Один із найвідоміших віршів Сергія – “Візьми все найважливіше”, написаний в 2014-му році – поклав на музику кабаре-гурт Dakh Daughters.
На вірш “Переваги окупаційного режиму”, написаний в 1998-му, поклав музику культовий “Мертвий півень”:
“Цей вірш народився, як це дивно не звучить, із любові до Вінграновського. Микола Степанович загалом для мене загалом багато важить. Хоч його нібито й немає в текстах, він там усе одно незримо присутній. Своєю алогічністю й аномальністю, вмінням робити предметною саму мову, себто писати ні про що так, щоби сенс проступав із самого звучання, щоби поезія робилася з простого несподіваного переставляння слів місцями”, – пише сам Жадан.
Вірш “Пластунка N” 1997 року написання на музику поклав Тарас Чубай:
Олег Каданов, який, як ми вже писали, пише музику до концерту, зробив пісню із вірша Жадана 1992 року “Будда”:
“Оркестр Че” також має пісні на вірш Сергія – “Жити значить померти” 2003 року:
Жити значить помертиВлітку, коли нагріваються обручки й нігті
на пальцях чоловіків у привокзальних готелях,
і в сутінках діти з новобудов
до сердець притискають чорні футбольні м’ячі;
в темряві, коли видихається у винарнях рожеве вино,
повільний, ніби слимак, потяг на Будапешт,
запилений і ламкий проїжджає під місяцем.
Померши одного разу, ти продовжуєш шлях
через нічні двори і помічаєш як
смерть тримає в руках м’ятні цукерки
і роздає їх дітям на привокзальних пустищах.
Влітку, коли вивертається тепла підкладка життя,
коли розбиваються малолітражки кольору твоєї губної помади,
з дому виходить старий аптекар, котрий лікує всіх аспірином,
щодня граючи зі смертю в якусь невідому гру;
життя не почнеться без тебе — сміються жінки на площі,
жити значить померти — скажуть тобі одинокі кур’єри,
які переносять в наплeчниках сухі небеса.
Померши одного разу, ти відступаєш у тінь
і дивишся як твоє тіло безпорадно шукає
тебе самого між стебел густої трави;
померши посеред літа,
обірвавшись на линвах, натягнутих листоношами,
душі померлих, наче чіпкий деревій,
прорізають в повітрі свої вертикалі.
Спробуй, коли вже знатимеш як,
спробуй, вирви мене з нічного нутра країни,
вирви з невидимих витяжок в небі,
якими до нас проходить любов.
Хто перешкодить, хто вижене, дівчинко,
комах і духів із твого тіла?
Під літнім небом наша з тобою земля
так щемко пахне щоліта місяцем і бинтами.
...По смерті ступивши півкроку вбік,
бачиш крізь шви у повітрі
як таємні кіномеханіки спроектовують
на твоє тіло
великий небесний кінематограф,
щоби на світло його летіли
душі покійників
і смарагдові тіні жуків...
2002
Як LB.ua недавно писав, зараз триває ще один проект, пов’язаний із текстами Сергія та музикою: монтується фільм-концерт проекту “Розділові”, де участь також беруть Ольга Михайлюк, Олексій Ворсоба (Білорусь), Томека Сікора (Польща) та Сергій Пілявець.
Фільм знімали 11 українських операторів, а сам проект, який триває вже більше п’яти років, завершиться виходом цього фільму – якщо його організатори не вирішать переродити його в іншу форму.
Про “Розділові” в Алчевську можна подивитись документальний фільм Вадима Ількова:
І послухати:
PS. Інтерв'ю Сергія Жадана шеф-редакторці LB.ua Соні Кошкіній:
Початок творчого вечора Сергія Жадана "Цитатник" – о 19:00, буде тривати зйомка для завтрашньої трансляції концерту на телеканалі UA: Культура. Квитки і деталі – за посиланням.