Перш за все, потрібно усвідомлювати, що Трамп – це вибір громадян США. З такого вибору ми можемо зробити висновок, що це найбільш гучний за останні десятиліття сигнал як західній ліберальній демократії, так і Демократичній партії Америки. Нова парадигма демонструє, що американці прагнуть змін і саме тут виникають запитання до Барака Обами як уособлення партії «віслюків» у період з 2008 по 2016 рр.
По-друге, вибори чітко демонструють, що Гілларі Клінтон користується меншою симпатією, аніж Дональд Трамп. Така ситуація спричинена її приналежністю до політичної еліти США, певного «клубу аристократів», куди немає дороги для простих людей. При цьому, імідж Трампа як просто американця, хлопця, якому не байдужі проблеми та турботи чесних трудівників, пенсіонерів, дітей, одним словом, усіх тих американців, котрі «відчувають несправедливість політики уряду стосовно них за рахунок привілеїв для емігрантів», зіграв свою роль. Тут повна заслуга стратегів трампівського штабу.
Трамп говорив простими, різкими, часом доволі епатажними словами, що мали ознаки відвертого, радикального популізму. Проте, як виявилося насправді, саме таким словам і вірить сьогоднішня Америка. Саме цього вона потребує.
Якщо ж говорити про Україну, потрібно розуміти, що Трамп-кандидат і Трамп-президент – це дві великі різниці. Важливо і те, що уся влада тепер буде належати республіканцям, котрі завжди були більш послідовними у своїй підтримці України, аніж демократи. Давно такого не було в американській політичній історії, щоб і Президент, і більшість у Палаті Представників, і у Сенаті були під контролем однієї політичної сили. Хочеться вірити, що американці скористаються цим шансом, щоби змінити як і США, так і глобальну політику в цілому.
Не менш важливими є і те, що з високою ймовірністю зовнішня політика, особливо Україна, перетвориться на прерогативу нового віце-президента США Майкла Пенса, який з січня 2013 року займає посаду губернатора штату Індіана. Дебати Пенса та кандидата у віце-президенти від демократів Тімоті Кейна, які мали місце від час виборчих перегонів, дали розуміння, що саме Пенс може стати тією людиною, яка не дасть Трампу впасти у радикалізм, захопитися популізмом, визначити своїм другом Путіна та розпочати справжню війну з Китаєм. Майкл Пенс дотримується доволі чіткої позиції щодо України і, переконаний, після інавгурації президента Трампа, вона тільки посилюватиметься.
Українці мають розуміти, що не варто робити якоїсь особливої трагедії з перемоги Дональда Трампа. Успіх нашої держави залежить виключно від нас. Як би це парадоксально не звучало, але президентство Трампа потрібно використати, аби Україна стала геополітичним суб’єктом, а не продовжувала бути об’єктом. В інакшому випадку, усі наші емоції, сподівання та мрії – пусте.
Перемога Трампа – це також важливий урок для Європи. Враховуючи те, що наступного року мають відбутися вибори президента Франції, а у Німеччині будуть обирають нові загальні збори, можемо говорити і про те, що особи, схожі своє риторикою та політикою на Трампа, мають усі шанси взяти владу у найбільших країнах ЄС.
Для українців Трамп важливий і тим, аби побачити, як в демократичній країні проходять дійсно демократичні вибори. Усім нам варто задати собі одне питання. Або ми дійсно робимо справжні зміни в країні і стаємо внутрішньо сильними, або так і залишимося клепто-олігархічною державою, яка буде й надалі слабкою внутрішньо, і простим пішаком, котрим гратимуть інші держави на глобальній шахівниці нашого світу.