“Українці розривають зв'язки з російською мовою”, - саме під такою назвою вийшла стаття в одній з найвпливовіших американських газет Washingtonpost. Вона починається репортажем з Харкова, міста, який автори називають “історично російськомовним містом”. Та зараз все змінюється. Переважна більшість харків’ян усвідомила, що українська мова - це наш захист. “Курси української мови користуються великим попитом. Офіціанти, перукарі та продавці перестали послуговуватись російською. Книжки українською мовою розлітаються з полиць, а місцеві видавництва насилу встигають за замовленнями”, - йдеться у статті.
Журналісти констатують, що одне з головних - і хибних - виправдань кремлівського диктатора для вторгнення в Україну є те, що він начебто захищав російськомовних людей. Саме це, за словами авторів, і дало драматичний результат. Російська стала маркером болю і трагедії. Говорити мовою окупантів та вбивць для багатьох тепер є неможливим. Американське видання розповідає, що в Україні прискореними темпами відбувається декомунізація громадського простору; з українських радіостанцій зникли пісні російських виконавців; у містах по всій Україні люди почали приносити свою російську літературу до місцевих пунктів переробки.
Washingtonpost пише про те, що неприйняття російської мови різко зросло в 2014 році після того, коло росія вторглася в Крим і розпалила війну на сході України. Журналісти наголошують, що однією з головних невдач вторгнення путіна 2022 року - прискорена відмова українців від язика.
Видавець журналу Business Ukraine та редактор UkraineAlert Atlantic Council Пітер Дікінсон у своїй публікації зазначає, що замість будь-яких спроб торгуватися з путіним тепер має бути очевидним, що єдиний спосіб забезпечити тривалий мир - перемога України та рішуча поразка російського імперіалізму.
Автор стверджує, що все ще є багато міжнародних голосів, які виступають за певний компроміс із кремлем. Пітер Дікінсон говорить про те, що війна, розв’язана путіним у лютому 2022 року, - це не просто прикордонна суперечка, яку можна вирішити за допомогою територіальних поступок; це давня війна за імперське захоплення, яка прагне знищити українську державність і викорінити всі сліди української національної ідентичності. Автор наголошує на тому, що в кожному окремому звільненому регіоні України були виявлені вражаюче схожі докази катувань українців, серед яких - “насильницька русифікація та систематичне придушення української національної ідентичності”.
Все це результат того, що ненависть росіян до української мови культивувалася і підживлювалася століттями. Їм було дозволено принижувати та зневажати нашу рідну мову, забороняти українцям нею послуговуватись.
Одна з найпопулярніших газет Британії The guardian у статті про дитячого письменника Володимира Вакуленка, жорстоко вбитого росіянами під час окупації Харківщини, говорить про те, що “його україномовних книг було б достатньо, щоб викликати підозру”.
Дійсно, українська мова як важливий чинник національної ідентичності і державотворення стала однією з головних цілей путіна у війні проти України. Та, неочікувано для російського диктатора, за роки війни він має зворотній результат: “вєлікій і могучій” йде за кораблем. Експерти прогнозують, що російська мова буде втрачати свої позиції і в світі. Горіти їм у пеклі, вузьколобим катам і злодіям.