І ось тут приходять на допомогу онлайн технології. Для вчителів та викладачів закладів вищої освіти прийшли на допомогу різні платформи: від Microsoft Team, Zoom до якихось невеликих локальних утворів. А що ж робити, якщо ти не викладач, а просто член освітянської спільноти, займаєшся науковою працею чи хочеш підвищити свою конкурентоздатність на ринку праці?
Якщо знання іноземної мови не настільки досконале, щоб вивчати щось на відкритих доступах до лекцій та матеріалів – можна скористатися українським Prometheus, на базі якого зібрано чимало корисних лекцій з багатьох дисциплін. (В основу його було покладено передусім відкритий онлайн-курс, який проводився восени 2013 р. на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.).
Звісно, певна частина пропонованих Prometheus курсів поступово об’єктивно морально застаріває (особливо в сфері бухгалтерії та податків – адже за останні пів року законодавство в сфері податків та бухгалтерії змінювалося ледь не щодня). Частина курсів – вже стають(ли) класикою, – зокрема курс «Соціологія та соціальні дослідження: що, як, навіщо» українських соціологинь О. Богдан і покійної вже І. Бекешкіної. Для тих, хто займається соціальними дослідженнями, пише проєктні заявки на профільні гранти, та й просто цікавиться соціологією – дуже раджу пройти цей курс.
На жаль, Prometheus має обмежену кількість курсів з суспільствознавчих та, зокрема, суто соціологічних дисциплін. І тут на допомогу приходить передусім Coursera – масштабна платформа з курсами на будь-який смак і вибором мов навчання чи, принаймні, субтитрів – до українських включно. Так, наприклад, перші курси з українськими субтитрами («Model Thinking» та «Introduction to Finance», від Мічиганського університету) з’явилися ще у жовтні 2013 р.
Єдине, що може зупинити – частина курсів (передусім завдань і сертифікатів) аж ніяк не безкоштовна. Проте, зважаючи на пандемію коронавірусу, платформа Coursera надає університетам різних країн право на безкоштовний доступ на більшість платних курсів – для студентів, викладачів та співробітників. Тож для отримання доступу через свою рідну альма-матер – зверніться до її адміністрації. В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка це питання курує проректор В. Бугров. Він перспективно вважає, що «бувших студентів не буває» – і тому навіть у давніх випускників вишу теж є шанси на отримання доступу до цього джерела знань. Процедуру отримання доступу описувати не буду, оскільки вона була розміщена на офіційній сторінці університету в фейсбуці і перепощена факультетами.
Такі платформи як Prometheus або Coursera, а також подібні до них Udacity, Udemy та ін. – побудовані таким чином, щоб присвячувати стільки часу для навчання, скільки людина може виділити. Лекційні тижні розділені переважно на невеликі (по 10-15 хвилин) фрагменти, в кінці кожного тижня пропонується навчальний тест, результати якого зараховуються в підсумковий бал. Також можливий підсумковий тест з усього курсу – але то залежить від курсу. Можливі й обмеження в спробах здати тест (зазвичай 3 спроби на 8 годин, якщо не вдалося отримати прохідний бал – наступні спроби через вказаний вище проміжок часу). Зазвичай, після отримання балів за тест, можна побачити правильні і неправильні відповіді, повторити незасвоєний матеріал – і перескласти тест. Але така опція присутня не на всіх курсах, на жаль. Є такі, де просто бачиш результат без можливості проаналізувати свої сильні та слабкі сторони знання матеріалу. Як на мою думку, це зменшує ефективність від вивчення подібного курсу.
Поділюся трохи своїм досвідом. Оскільки я займаюся питаннями соціогуманітарної сфери, то вирішила обрати ті курси, які б допомогли в подальшій роботі і в якості дослідника-аналітика, і взагалі для кращого розуміння сучасних та класичних теорій та практик в цій галузі. Також, згадавши про те, що оновлення та закріплення знань з іноземних мов ніколи не завадить, я записалася на декілька мовних курсів. Скажу чесно – записалася на багато курсів, але поки закінчила три з них, бо вчитися доводиться ночами, коли діти сплять і не заважають всмоктувати в себе нові знання. Моя порада – намагатися вчитися тоді, коли є можливість пройти за один раз тиждень навчання – і матеріал легше засвоюється, і наприкінці курсу легше дати відповіді на питання з перших лекцій. Також обирайте курси, мову викладання яких ви знаєте чудово чи принаймні на достатньому рівні, щоб розуміти смисл розповіді і дати відповіді на питання тесту. Адже, не зважаючи на наявність субтитрів різними мовами, тести здаються мовою оригіналу.
Перший курс, який я закінчила, був Introduction to Communication Science (Вступ до комунікаційних наук) від University of Amsterdam (Амстердамського університету, Королівство Нідерланди). Тривалість – 4 тижні. Дуже раджу його тим, хто цікавиться питаннями розвитку комунікацій, переважно її історією. Якщо не маєте достатнього знання англійської мови, можна прочитати субтитри українською, але тести, все ж таки, доведеться складати саме англійською. Проте це не так страшно: не розумієте змісту питань – онлайн перекладачі вам в поміч!
Другий мій пройдений курс – «Соціологія медіа» від російського Національного дослідницького університету Вища школа економіки. Тривалість – 10 тижнів. Для соціологів, які бачать себе фахівцями в галузевій соціології і в соціології масових комунікацій зокрема – ледь не must have! Мова курсу – російська, тому мовних непорозумінь не повинно виникати. Цікава особливість курсу в тому, що після теоретичних начиток відбувається розбір реальних кейсів, які наочно показують навіщо і чому проводяться соцдослідження в сфері медіа.
Третій курс був для підтримки і згадки мого знання англійської граматики Perfect Tenses and Modals (часи Perfect і вживання в них модальних дієслів), від University of California, Irvine (Ірвінського університету, Каліфорнія). Тривалість – 4 тижні. Оскільки граматику я вчила дуже-дуже давно – то, як і більшість, не сильно полюбляю вживати perfect конструкти, надаючи перевагу простим часам, подібним до рідних, українських загальновживаних (моє філологічне минуле вперто підсовує мені згадки про наявність в українській мові бíльшої частини часів, аніж минулий, теперішній і майбутній). На моє глибоке здивування, ті знання з граматики, які намагалися вкласти в мою голову шкільні вчителі та на мовних курсах (в університеті у мене іноземна мова була російська), не вивітрилися з неї за часи пасивного споживання (тобто без активної мовленнєвої практики, а це вже понад 10 років!). І цей курс був для мене скоріше повторенням давно пройденого матеріалу.
Наразі я проходжу наступні курси з обраних на Coursera – це і соціологічні, і мовні, і просто для саморозвитку та задоволення цікавості. Намагаюся осягнути неосяжне, вмістити в своїй голові стільки, скільки вона зможе винести без шкоди здоров’ю і моїй сім’ї. Тим більше, що рідний університет надав мені безпрецедентну можливість опанувати багато знань безкоштовно, що в умовах карантину та невідомого післякарантинного майбутнього великий плюс. Так, для довідки – лінки на сертифікати про проходження курсів можна завантажити в LikedIn, що підвищує ваші шанси на престижнішу роботу, якщо надумаєте змінити поточну.
До речі, Національне агентство забезпечення якості освіти (НАЗЯВО) зобов’язує своїх майбутніх експертів пройти спецкурс на Prometheus, не зважаючи на те, що такого ґатунку курси є неформальною освітою і ніяк не регламентовані українським законодавством. Успішний досвід впровадження неформальної освіти є і на моєму рідному факультеті – соціології, де викладачі за сертифікати Prometheus чи Coursera з подібного до їхнього навчального предмету чи спорідненого дають додаткові бали студентам.
Тому закликаю інших освітян і тих, хто себе таким вважає, звертайтеся до своїх альма матер за отриманням доступу до знань! І bon voyage в країну нових знань від провідних університетів світу!