Працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, факультет соціології. Займається суспільною та аналітичною діяльністю.
Офіційний статус і стосунки з місцевою владою є каменями спотикання для майже всіх ініціатив від бійців Територіальної оборони.
З початком епідемії більшість освітян зіткнулися з проблемою не лише викладання своїх дисциплін, а й вдосконаленням професійних навичок.
Це такий собі відносно «закритий клуб», де переконані, що «добрим словом і автоматом» можна досягти набагато більше, аніж просто «добрим словом».
Навіть в умовах «гібридної війни» вміння поводити себе в зоні бойових дій чи в місцях, звідки очікується навала ворога, є вже нашою перевагою.
Всі аналітики зосередилися на самому законі, не звернувши уваги на те, що він зачіпає ще низку законів, зміни до яких пропонують автори столичного закону.
Чи не було б варто замовникам соціологічних досліджень переглянути деякі вимоги до учасників?
Громадський бюджет - це лакмусовий папірець для проблем містян. І я хочу поділитися враженнями і порадами командам та організаторам на майбутнє.
Автори проектів та їхні команди намагаються використати останні шанси залучити киян до активності, віддати свої голоси за проекти, які покращать наше місто.
Поки що доступні для всіх проекти, такі як: безпечні переходи, освітлення, озеленення територій залишаються знову в теоріях і мріях активістів.
Я є автором одного з проектів і хочу розібратися у ситуації, подивившись на неї з обох боків – і з точки зору виборця, і з точки зору лідера певного проекту.
15 травня починається голосування за проекти, подані на «Громадський бюджет-2020». Для киян це не лише можливість проконтролювати використання частину податків, сплачених до бюджету…
