ГоловнаБлогиБлог Петра Андрющенка

Забронзовіла меншовартість. Що нам треба подолати в собі, аби перемогти росію назавжди нова країна

Нова Країна від LB – гарний формат почути та подивитись, іноді навіть на себе, збоку. На себе не особисто, а в широкому сенсі. Вчора говорили про те, що ми будемо робити з росією після перемоги. Отже, скажу своє враження.

Фото: EPA/UPG

Найбільший ризик – забронзовіла меншовартість еліти. Як би сумно та боляче це не звучало. Під гаслом «нам свою країну будувати» відверто сумно бачити «хто нас буде питати». І це шлях в нікуди. Ні, це не означає, що «великі Укри викопали Чорне море». Це про наш вплив на світову політику, на регіонально-європейську політику. На роботу з викликами та ризиками, з загрозою реваншизму росії після нашої перемоги. Неможливо? Ми занадто малі та слабкі? Чому? Ще десять років тому ніхто не міг подумати, що Польща буде відігравати таку роль в ЄС, як зараз. Буде мати реальний вплив більший, ніж ціла низка країн-засновників. Проте, бачимо результат сьогодні. Чи ми гірші за поляків? Навряд. І це лише очевидний приклад на поверхні.

Проте, наш колоніальний спадок меншовартості лізе та лізе. Ми старанно ховаємо його під гаслами «своє робити», але це він. Давайте нарешті визнаємо це, витягнемо його на світло та спалимо раз і назавжди. Немає нездоланного – є не правильна стратегія або страх розпочати шлях. Світ змінився та змінюється. Ці зміни відкривають нові можливості та інструменти. В першу чергу – нам. В нас мільйони співгромадян у країнах ЄС. Мільйони. І кожен з них – амбасадор українських інтересів та політики. Скажіть, чи давно держава консолідує там наш національний рух? Організовує акції підтримки? Просуває наші антиросійські наративи на низовому рівні? Відповідь очевидна. Мабуть, знову не на часі. На жаль.

Однак не без гарних новин. Більшість, інтелектуальна більшість за зміни та за нові підходи. У культурі. Освіті. Промоції. За використання шансу, який відверто є. За новий суспільний договір. Чи цього замало? Для перших кроків точно ні. Чи вдасться? Тут питання відкрите, але надія точно є.

До речі, дуже цікаво оцінити досвід окупації. Що робить росія з нашою культурно-освітньою спадщиною. Чим та як замінює. Що з цього має результат, а що – ні. Такий аналіз ми робимо системно для прогнозів та обрання шляху протидії. Мабуть, настав час потроху почати ділитись публічно нашими викладками. Бо це точно допоможе подолати забронзовілу меншовартість. Якщо не елітам, то нам – пересічним громадянам – заради майбутнього країни.

Петро Андрющенко Петро Андрющенко , керівник Центру вивчення окупації
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram