Газ для населення: про що не любить згадувати влада

З першого листопада 2018 року українці змушені купувати 1 кубічний метр газу за 8,55 грн. Рішення про підвищення ціни на 23% ухвалив уряд 19 жовтня. Опісля пообіцяли, що під час опалювального сезону ціну більше не підвищуватимуть. Проте скоро в ЗМІ повідомили, що Міжнародний валютний фонд нібито вимагає підвищити ціну ще на 40%. Тобто, на 1 січня 2020 року газ може коштувати 12,3 грн. Водночас влада намагається апелювати до вимог МВФ, хоча Фонд вимагає в першу чергу балансування бюджету, а як це робити, це вже питання нашої влади.

Фото: Depositphotos/juvelez

Уряд вважає, що українці повинні сплачувати за газ вітчизняного видобутку стільки ж, як, до прикладу, мешканці Німеччини, в якій весь газ імпортують. Все через так званий «імпортний паритет», згідно з яким, споживачі повинні сплачувати за український газ як за імпортний, якою б не була його собівартість. Низка місцевих рад вже звернулася до уряду з вимогою скасувати підняття ціни.

Одна з головних мотивацій влади для такого кроку – це необхідність повертати борги перед МВФ та отримати новий транш у майже 4 млрд доларів США. Отже, підвищується ціна на газ, щоб отримати можливість взяти нові кредити на повернення старих. Нова-стара історія українських державних фінансів.

Невдоволення підвищенням ціни на газ зіштовхнулося зі стандартними звинуваченнями в “популізмі”, хоча критики не витримує навіть економічне підґрунтя. Провладні коментатори на телебаченні люблять нагадувати, що газ в Україні все одно залишається дешевшим, ніж в країнах ЄС. Щоправда, вони забувають додати, що рівень життя і доходів українців є набагато нижчим ніж в цих країнах.

«Україна є найбіднішою країною в Європі і порівнювати ціни для населення в ЄС та Україні є несправедливо ані економічно, ані соціально, – пише в статті для DT.UA Алла Єрьоменко спільно з експертами в енергетичній галузі.

Мінімальна зарплата в Україні є найнижчою в Європі, вона навіть втричі нижча, ніж у Сербії. Тож для кожного українця природний газ виявляється найдорожчим у Європі, адже в співвідношенні до нашого прибутку ця ціна є захмарною.

В Україні у 2017 році мінімальна зарплата за Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", становила 3200 грн на місяць. Тобто мінімальна зарплата в Україні з жовтня по грудень 2017-го за тодішнім курсом НБУ в 31,77 грн була 101 євро. На перший квартал 2018 року мінімальна зарплата складає 111 євро. Тобто підвищення зарплати було мізерне.

Кількість газу, яку можна придбати в Україні за «мінімалку», становить 459 кубометрів і цей об’єм не дотягує навіть до середнього рівня споживання газу населенням в ЄС (525–5250 кубометрів на рік)».

Отже, зарплата в Україні втричі нижча, ніж в Сербії, але газ в Сербії дорожчий в півтора рази, а не в три. Подібні факти влада воліє замовчувати. Так само їй незручно згадувати й про те, що потреби населення можна легко забезпечити лише одним вітчизняним газом, реальна вартість якого нижча не менше ніж в чотири рази за вартість імпортного.

Щороку «Укргазвидобування» та приватні компанії видобувають в Україні понад 20 млрд кубометрів газу. В той же час населення України споживає усього 17 млрд кубометрів. Це дуже цікавий аргумент.

Втім, ні про паритет купівельної спроможності, ні про згадані вище речі влада чомусь говорити не любить.

На кінець липня 2018 року заборгованість населення за газ становила 16,7 мільярдів гривень, за опалення та гарячу воду – ще 10,8, за електроенергію – ще 3,9, за утримання будинків, холодну воду, вивезення сміття тощо – ще плюс 7,3 мільярдів гривень. Здається, та сама купівельна спроможність остаточно вичерпується.

Що ж буде, коли ціни будуть підвищені ще на 40% (такі зобов’язання на себе влада вже взяла)? Чим будуть платити громадяни з новими тарифами, якщо вони вже й так по шию в боргах?

Міністр соціальної політики Андрій Рева заявив, що слідом за газом з 1 грудня варто очікувати підвищення і тарифів на послуги ЖКГ – орієнтовно на 16%. Тобто процес, як завжди, набуває ефекту доміно. Здорожчає все. При цьому доходи українців не встигають за інфляцією, а отже отримуємо подальше зниження купівельної спроможності більшості громадян.

НБУ вже погіршив остаточний прогноз підвищення індексу споживчих цін на 2018 рік з 8,9% до 10,1%.

Не варто також забувати, що в проекті Бюджету на 2019 рік третина витрат піде на погашення боргів, а про дохід до бюджету уряд не турбується. Навіть субсидії, які у їх сьогоднішньому вигляді є черговою схемою збагачення олігархів під виглядом допомоги населенню, і ті скорочуються: людям ускладнили процедуру їх оформлення.

Все це на фоні певно найбруднішої виборчої кампанії в історії незалежної України наштовхує на дуже негативні прогнози щодо соціального стану в країні.

Олександр Солонько Олександр Солонько , Юрист, політичний аналітик, громадський активіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter