Ставши свідком подій ранку 2 жовтня, довелося споглядати запекле протистояння між представниками громади міста і міліцією, яку використали як гарматне м'ясо. Ті ж самі командири силових підрозділів всього лиш ховалися за спинами підлеглих та весело запускали в натовп димові шашки (на фото нижче прекрасно видно шлейф диму, який вказує на напрямок польоту шашки з боку приміщення КМДА в бік мітингувальників).
Як повідомлялося, депутатів «простроченої» ради збирали на сьому годину ранку. Після того, як вони прибули, всі входи заблокував кордон з працівників міліції, фортифікований металевою огорожею та автобусами, на яких привезли правоохоронців.
До речі, станом на початок акції протесту вдалося нарахувати півтора десятка автобусів, на яких транспортували «блюстителів» порядку. Крім того, вони чималими групами підтягувалися з інших вулиць та провулків.
Не обійшлося і без бабусь із розгорнутими транспарантами на підтримку Попова і звинуваченнями на адресу опозиційних сил. Нормально у повному розмірі встиг сфотографувати лише один. Решта, безумовно є в мережі, завдяки роботі численних кореспондентів та фотографів.
Депутати «свободівці» Сиротюк, Мохник, та інші намагалися потрапити в приміщення КМДА через боковий вхід, так звану, приймальню, проте двері були заблоковані, а люди, які знаходилися всередині лище реготали.
Після того, як «правопохоронці» відмовилися пропускати до КМДА нардепів через центральний вхід, останні спробували прорватися, проте міліціянти застосували силу. Деяких із них почали висмикувати з кордону.
Варто відзначити, що найголовнішою ознакою людяності та цивілізованості виявилося те, що коли активісти висмикували правоохоронців із шеренг, над ними не вчиняли фізичної розправи, люди стримувалися і з усіх боків лунали вигуки: «не бийте, не бийте!». Після того їх просто проводили через натовп і виводили в напрямку, як то кажуть, «своїх». Хоч деякі кияни все ж не приховували бажання вчинити самосуд, проте, здоровий глузд і людяність взяли своє, що дуже приємно.
Дуже знаковим є випадок, коли з одного із них стягнули шолом і він залишився з непокритою головою і затисненими в замку руками, не маючи можливості захистити голову, хтось із активістів зупинив штовханину і почав вигукувати до міліцянтів у ширензі, щоб ті забрали свого колегу, аби тому не було нанесено травм. Досить кумедною виглядала їх початкова реакція – нерозуміння та здивування. Тобто, вони спочатку навіть не зрозуміли, що відбувається, а потім, розібравши вигуки, не приховували здивування такому жесту.
З іншого боку, силовики далеко не завжди проявляли якісь подібні риси.
Особливо ж колоритно виглядала манера спілкування. Вдалося послухати дуже цікавий діалог між активістом, який опинився поруч із одним з правоохоронців.
- Якщо мене хтось зачепить, я відразу розіб’ю ї…ло. – заволав той.
- Як ви розмовляєте!? Ви ж при виконанні службових обов’язків, суб’єкт публічних правовідносин. – відповів активіст, не приховуючи насмішки. Судячи із стилю мовлення, явно юрист або студент юридичного факультету.
- Я тобі ще раз кажу. Ти зрозумів?! Дебіл! – знову відповів лайкою силовик, від якого явно несло трьома класами освіти.
- Що ти собі дозволяєш, як ти зі мною говориш?! – відповів активіст і додав – Ви, як беззахисних жінок журналістів бити, то герої, а коли люди зібралися, то вам уже не так добре і весело. Ви людей газом потравили!
- Х…язом! – не довго думаючи закричав міліціянт.
- Розмовляти навчись. – презирливо кинув активіст.
Побачивши, що діалог фільмує оператор одного з каналів, працівник міліції вирішив припинити демонструвати свої інтелектуальні здібності.
Напруження наростало і люди почали перекривати вулицю Хрещатик. Реакція була майже миттєвою. Як гриби після дощу виросло кілька шеренг «беркутівців», які поспішили брутально відкинути людей з проїжджої частини. Потім їх «підперли» автобусами, відділивши бруківку перед КМДА від проїжджої частини.
Не обійшлося і без «тролінгу» «тіхарів». На двох таких орлів звернув увагу Андрій Дзиндзя. Один з них знімав, а інший ходив за ним. Схоже, підстраховував, і почав перешкоджати спробам зафільмувати того, який знімав. Зрозумівши, що навіть відносно непоміченими вже залишитися не вийде, вони накивали п’ятами.
Ще один, особисто автору візуально знайомий після мітингу проти приїзду Гундяєва на відзначення 2015-річчя хрещення Київської Русі (на фото поряд з Александровим).
Перепало «свободівцю» Юрію Ноєвому, якому розбили ніс, є підозра на перелом.
Ще один конфлікт із застосуванням сили стався через затримання журналістки Тетяни Чорновіл, яку спершу відмовлялися відпускати, проте, таки звільнили.
Не обійшлося без цинічної брехні від правоохоронців, втім, як завжди. Сотні свідків можуть підтвердити, що міліція застосувала проти людей сльогогінний газ, це зафіксували і журналісти. Депутат Ємець стверджує, що саме міліціянти почали кидати в натовп димові шашки. В мережі не важко знати фото та відео, зокрема кореспондента УП.
Керівник київської міліції Коряк змушений був визнати, що твердження про те, що газ не було застосовано, виявилося банальною брехнею і поспішив виправдовуватися.
Ну, а, тим часом, маразм влади продовжує поглиблюватися. Чечетов на ефірі ТВІ розповідає про сотні бойовиків. Ось, власне, і відношення до українців, до киян.
Щирий сміх також викликали твердження головного «музиканта» Верховної Ради про те, що Партія регіонів, мовляв, під час Великої вітчизняної війни воювала б проти фашизму. Як це пов’язано з узурпацією влади в столиці, не зрозуміло. Звідки така бурхлива фантазія – також. Ким би вони були в такому випадку – тим більше, вони були б як раз поліцаями-колаборантами, без сумніву.
Складається враження, що Янукович придумав Чечетову своєрідне покарання за конфуз із висловом про президента кримінальника, і згідно з умов цього покарання, останній має виставляти себе вже повністю хворим, на всезагальний посміх.
А депутат Київради від Партії регіонів Володимир Філіппов в ефірі 5-ого каналу щось розповідає про культуру, закон і т.д.
Автор, до речі, 11 липня, коли вдалося заблокувати сесію нелегітимного органу, сам на власні вуха чув діалог цього моралізатора з іншим депутатом.
Він вирішив «підколоти» одного зі своїх колег, мовляв: «пачему ти сегодня на зельоную кнопачку не жмьош!?» На це інший депутат, прізвища якого, на жаль, не знаю, відповів, що його ніхто не просив. Після цього отримав ще порцію тролінгу, тепер уже ламаною українською: «а як же валевиявлєння вибарців!?».
Що ж, схоже провладні депутати Київради отримують задоволення від того, що відбувається, якщо їм так весело. Хоча, з іншого боку, що їм ще залишається робити, такої «канкрєтної» Київради вже не буде. Треба насолоджуватися останніми днями веселого депутатського життя.
Хтось ще сумнівається у відсутності адекватних аргументів у питанні Києва, питанні відповідальності за свою дизлегітимізованість та бездарність?