Оскільки чимало доводиться виступати там, де більшість моїх колег представляють країни члени EU, то завжди наголошую на тому, що сприймати мій виступ треба власне як представника місцевого самоврядування з країни, що лише підписала угоду про Асоціацію. Відтак, ми розраховуємо, що незабаром на нас поширюватимуться і інші інструменти ЄС, такі як Європейський фонд регіонального розвитку (ERDF) та Європейський соціальний фонд (European Social Fund), а не лише ТКС програми. Бо власне їм та ситуацією навколо них присвячений цей блог.
На сьогодні програми транскордонного співробітництва – таке собі вікно у майбутнє для активних громад, представників місцевого самоврядування та їх об’єднань. І, звісно, – всього недержавного сектору, який має бути достатньо інституційно міцним і мати відповідних партнерів.
Щодо географії ТКС програм, що поширюються на Україну. У фінансовій перспективі 2014-2020 їх всього 4: Польща – Білорусь – Україна, Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна, Румунія – Україна, «Басейн Чорного моря», загальним ресурсом 365,991 мільйонів EUR на 13 країн-учасників, що насправді не є вже такою великою сумою. Сюди ж слід додати й інструменти з іншого кошика, Дунайська транснаціональна програма (Interreg) на загальну суму 274,578 мільйонів EUR ще на 8 країн, у якій Україна, на жаль, має частку всього на рівні 5 мільйонів EUR.
Щодо Львівщини, яку я маю честь представляти, на жаль, на нас поширюється дія лише однієї програми, це Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 (то ж далі мова буде про кейси, пов’язані власне з нею). Але – це мотивує нас бути кращими від регіонів сусідів у командному заліку. Ось Вам трішки мови цифр. За даними першого набору, Асоціація “Єврорегіон Карпати Україна”, об’єднання самоврядних органів 4 регіонів України, яку я також маю честь представляти, є лідером серед бенефіціарів програми в цілому. Проекти зі Львівщини складають(проекти за участі партнерів з Львівщини) 37 % (24 із 65), частка грантів для області 15 % (16,22 мільйонів EUR) від ваги усіх, що будуть реалізовуватися в межах програми.
Але я повернуся до ключових можливостей, які ми, органи місцевого самоврядування та їх об’єднання, отримуємо за рахунок ТКС програм.
Перша можливість – навчитися працювати за правилами ЄС, визначених для реалізації проектів коштом EU. Насправді, саме це вважаю ключовим, реалізовуючи положення угоди про Асоціацію, у нас, звісно, відбувається адаптація законодавства та нормативних актів. Але не такими швидкими темпами як хотілося, і не всього об’єму. Тому бенефіціари проектів отримують безцінний досвід роботи у сфері публічних фінансів за регламентами EU. А поруч нас – вчаться цієї роботи і відповідні міністерства та відомства. Тому сам процес адаптації законодавства отримує додаткове прискорення.
І друга можливість. За рахунок програм транскордонного співробітництва ми спільно з партнерами – учасниками програм творимо нові мережі співпраці. Нові зв’язки між людьми, які поки-що розділені кордонами. Ці громадяни України та їх об’єднання, інституції, що виступають від імені держави та місцевого самоврядування прагнуть бути ближчими і робити разом спільний продукт разом з колегами з EU. Повторюся – це дуже і дуже важливо для України, що стоїть з одного боку на порозі до великого Європейського дому, а з іншого боку боронить безпеку усього континенту від російської агресії.
Ну і дві тези власне про важливість складової власне фінансів.
Теза перша. Фінанси EU, що приходять для українських бенефіціарів на реалізацію транскордонних проектів, йдуть за призначенням на вирішення проблем, котрі раніше не вдавалося зрушити коштом державного чи місцевого бюджетів. Значна частина виграних проектів в рамках EU програм мають дуже важливе значення для регіону в цілому.
Але тут же і теза друга. Європейська перспектива 2014-2020 збіглася в часі з ключовою реформою в Україні - децентралізацією. Реально ресурси на місцях органів місцевого самоврядування різко зросли. І тому проекти, котрі фінансуються через CBCprogram стають не лише пілотними. Вони стають ще і прикладом для швидкого наслідування. Ну, приміром, – маємо три проекти в рамках програми Польща – Білорусь – Україна з очистки стоків міст Добромиля, Червонограда та Східниці. І тепер європейські фінанси реально штовхатимуть владу, приміром, Львова закладати власний бюджет на вирішення аналогічних питань з реконструкцією очисних споруд. Бо важко буде пояснити громадянам міста Лева, чому Червоноград з Добромилем та Східницею знайшли можливості вирішувати це питання, а галицька столиця ні.
В Україні є приказка: “Кожен кулик хвалить свій Куликів”. Це я до того, що статистика конкурсів у програмі транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна каже, що на один грант є від 12 до 34 заявок. І це переконливий аргумент, що при виділенні фінансування у новій європейській перспективі 2021-2027 на власне цю програму слід враховувати бажання людей творити нову якість по обидва боки кордону ЄС. А, відтак, – закладати більше грошей на цей інструмент транскордонного співробітництва і напевно на інші програми за принципом кількості заявників у попередньому періоді.
І на завершення. В дискусії на V Європейському конгресі місцевого самоврядування цієї важливої теми виникла ідея виправити помилку, закладену ще урядом часів Миколи Азарова, коли було вирішено, що Львівщині досить і участі лише в одній програмі транскордонного співробітництва. Її висловив власне керівник спільного технічного секретаріату Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2014-2020 Арон Сокач(AronSzakacs), і суть її в тому, що з європейського боку немає перешкод цьому. Тому переконаний, що теперішній український уряд займе позицію, щоб запропонувати Єврокомісії включити Львівщину до тих регіонів, на котрі поширюватиметься дія Hu-Sk-Ro-Ua у наступній європейській перспективі. Йдемо вперед, пані і панове! Разом зробимо більше!
