Правда про «Мінськ» Кадирову не завада
У четвер, 16 лютого, колишня «права рука» Володимира Путіна Владислав Сурков, який свого часу займався складенням «Мінських угод», визнав – у Москві точно знали їхню справжню ціну. За словами Суркова, він сам «виходив із того, що вони не будуть виконуватися».
Вельми смішним водночас виглядає той факт, що тільки на початку грудня Путін обурювався через слова Ангели Меркель, котра визнала «Мінськ» спробою України виграти трохи часу. Російський лідер тоді обурювався тим, що Росію обманули, а, отже, мабуть, «раніше все це треба було розпочинати».
«Все це» — себто повномасштабне вторгнення, яке нині обернулося для Москви значними людськими, технічними і економічними втратами. Утім щодо перших у Росії не надто переживають, силкуючись максимально приховувати кількість вбитих на війні солдатів. Хоча цього видається недостатньо: лише на днях глава Чечні Рамзан Кадиров закликав «не коментувати втрати».
За словами головного тік-токера російської політики, наразі з’являється багато «маніпуляцій» щодо загиблих російських військових, тому краще цю статистику максимально закрити. Вочевидь, така поведінка Кадирова не має дивувати, адже Росія несе величезні втрати – особливо на Донбасі, де вже кілька місяців безуспішно намагається «взяти» Бахмут і Вугледар.
«Втрати Росії під Вугледаром, де полягли дві елітні бригади морської піхоти, сягнули 1000 осіб за два дні. Президент Путін і Генштаб РФ заперечують реальність або ігнорують її, і їм все одно скільки власних людей вони вбивають», — так прокоментував ситуацію очільник міноборони Британії Бен Воллес.
Кадиров теж відноситься до російських політиків, які живуть у власній реальності, лише поширюючи брехню та ненависть до українців. Вочевидь, так він намагається закликати росіян більш охоче йти вмирати за примхи бункерного діда.
Лукашенко шукає вихід?
А от білоруси, судячи з усього, прагнуть залишитися в живих. І хоча самопроголошений президент РБ Олександр Лукашенко і намагається продовжувати принцип сидіння на двох стільцях, окремі його заяви є вельми цікавими.
«Я разом із росіянами воювати зі своєї території, але лише у разі, якщо хоч один солдат з України прийде до нас вбивати моїх людей», — підкреслив білоруський диктатор під час пресконференції 16 лютого у Мінську.
Також він закликав Захід розпочати мирні переговори, зокрема запросив президента США Джо Байдена завітати до Білорусі саме для цього. Таким чином Лукашенко намагається вбити одразу двох зайців: і свою прихильність до Кремля за допомогою транслювання пропаганди показати, і нагадати іноземним партнерам про готовність співпрацювати. Цікаво, що «домовлятися про мир» Лукашенко пропонує українським військовим, викреслюючи з цього рівняння і владу, і народ. Насправді ж ЗСУ непогані у «домовленостях», як демонструє статистика втрат російської армії за майже рік повномасштабної війни.
А от у росіян із перевагами все досить сумно. За останні 12 місяців усе, чого вдалося досягти Путіну – це перемогти здоровий ґлузд і ще більше вкорінити пропаганду у мізках більшості жителів РФ. Зазначимо, що брехню і перекручені факти пропаганда почала сіяти в інформпросторі багато років тому, але апогею лукавства вони сягнули напередодні самого вторгнення минулорічного лютого.
Як відомо, західні розвідки повідомляли, що Росія може ввести війська або 15, або 16 числа. І всі кремлівські політики, включаючи Путіна, запевняли, що це – вигадки і спроби очорнити Москву. Речниця МЗС рф Марія Захарова навіть озвучувала «прохання до засобів масової дезінформації США та Британії – Bloomberg, The New York Times, The Sun тощо – оголосити графік наших «вторгнень» на наступний рік. Хотілося б спланувати відпустку».
Що сталося за тиждень, 24 лютого, добре відоме усім українцям. Тепер же диктатор готується святкувати річницю з початку повномасштабної війни. От тільки результатів – нуль.