У Росії за підсумками 2022 року спостерігалося зростання в електроенергетиці, нафтовій та вугільній галузях. Видобуток нафти в Росії досяг 535 млн т на рік, це на 10 млн т більше, ніж у 2021 році. При цьому експорт нафти зріс на 7%, а нафтогазові доходи бюджету – на 28%, або на 2,5 трлн російських рублів ($36 млрд). Здавалося, незважаючи на розв'язану війну, країна потрапила до «вуглеводневої казки», і жодні санкції нічого з цим зробити не зможуть.
Справді, з початку 2022 року доходи РФ від продажу нафти та газу за кордон швидко зростали. Навіть скандальна для всього світу агресія Росії проти України спочатку не змусила країни Заходу припинити купівлю енергоносіїв у Росії.
За підсумками серпня 2022-го додаткові нафтогазові доходи РФ склали 489,3 млрд. рублів, що перевищило прогноз на 85,9 млрд. рублів. Справа в тому, що додаткові нафтогазові доходи формувалися при перевищенні нафтових цін над базовою ціною сорту Urals, яка на 2022 рік була встановлена на рівні $44,2 за барель. Ціна на нафту ж більшу частину 2022 року становила близько $100 за барель, тож і нафтогазові доходи були високими.
Для порівняння, у серпні 2020-го обсяг додаткових нафтогазових доходів федерального бюджету прогнозувався у розмірі 27,5 млрд руб., тобто майже в 18 разів менше, ніж у 2022 році. Виходить, бюджет РФ у 2022 році щонайменше до вересня щомісяця отримував майже на 0,5 трлн рублів на місяць більше, ніж у 2020 році. За перші 8 місяців 2022-го федеральний бюджет отримав від нафтогазу РФ 7,818 трлн рублів проти 5,466 трлн руб. за 2021 р. Це рекордні темпи приросту надходжень.
Однак Кремль потрапив у відому когнітивну пастку: коли справи йдуть добре, людина починає думати, що так буде завжди. Однак європейці (і не лише вони) продовжували купувати вуглеводні з РФ не тому, що змирилися з новою ситуацією, а просто тому, що робили запаси. Коли запаси було зроблено, а нових постачальників – знайдено і законтрактовано, – тут і «включилися» санкції проти російського нафтогазу.
Експорт російської нафти став знижуватись у грудні після введення стелі цін на неї країнами G7. Нагадаємо, стеля цін на російську нафту запрацювала 5 грудня, вона встановлена на рівні $60 за барель. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), загальний обсяг нафтового експорту з РФ у грудні 2022 року знизився на 2,5% до листопада, до 7,8 млн барелів на добу.
А це означає, що у січні обсяги продажів російської нафти та доходи федерального бюджету від її продажу продовжили зниження.
За даними Міністерства фінансів РФ за обсягом експортного мита, у період з 1 по 15 січня російська нафта відвантажувалася за середньою ціною $43 за барель. Причому це з урахуванням ціни нафти, що відвантажується магістральним нафтопроводом Східний Сибір – Тихий Океан. Тобто за всіма іншими напрямками середня ціна відвантаження була нижчою за 40 доларів (близько $38). Для порівняння: нафта Brent на світовому ринку 20 січня торгувалася за $86,5 за барель, свідчать дані біржі ICE.
При цьому, за даними Bloomberg, ближче до кінця січня експорт російської сирої нафти морем за тиждень скоротився на 22% (на 820 тис. барелів на добу), до 2,98 млн барелів. Найбільший спад припав на постачання з тихоокеанських портів РФ. Менш значним було зниження у Чорному морі, а постачання через Балтійське море залишилося стабільним.
Незважаючи на падіння експорту за тиждень, середній обсяг поставок за чотири тижні залишився на рівні трохи вище за 3 млн барелів на добу. Цей показник відповідає рівню експорту, який спостерігався більшу частину другої половини 2022 року. Загальний обсяг сирої нафти, яка експортується з Росії морським шляхом, за минулий тиждень скоротився на 22% (820 тис. барелів на добу), до 2,98 млн барелів.
Політологи давно помітили, що Росія вплутується у війни та інші конфлікти лише тоді, коли нафта коштує не менше $100 за барель, тобто коли вона має «зайві» гроші. Ну а собівартість видобутку нафти до коливається від $15 до $45 за барель.
Причому, як зізнаються самі нафтовики, собівартість $15-25 – це скоріше виняток, це старі свердловини. Найчастіше актуальна собівартість – $40-45, але в шельфі північних морів вона виявиться ще вище.
Виходить, Росія вже зараз продає свою нафту на рівні собівартості, а то й нижче за цей рівень. І не продавати не може – у самій РФ зберігати сиру нафту вже особливо й ніде. Здавалося б, логічне рішення – скоротити видобуток, і хай світ посидить без російської нафти. А там і ціни зростуть, і санкції знімуть від безвиході.
От тільки скоротити видобуток Росія також не може! (Хоча і доводиться потроху скорочувати.) Річ у тім, що переважна кількість працюючих нафтових свердловин у РФ – у північних широтах, на вічній мерзлоті. Там якщо припинити качати нафту зі свердловини, від холоду ця свердловина парафінується. (При мінусових температурах багато фракцій нафти перетворюються на тверді речовини – парафіни.) Відновити потім видобуток там неможливо чи настільки дорого, що простіше пробурити нову свердловину.
Ось і виходить, що РФ тепер продає свою нафту Urals вже по $38 за барель, тобто вмовляє купити, буквально «Візьміть, заради Христа!», чи не вдвічі нижче за світову ціну. Просто дивно, наскільки швидко Росію Захід поставив туди, звідки вона так довго і з такими зусиллями вставала – навколішки. Більше того, нагадаємо, що стеля ціни на нафту для Росії – $60, а вона вже й «не вище за $38» продає.
Зараз в основному російську нафту женуть до Індії – туди, де РФ має куплені раніше заводи з нафтопереробки, а також до Туреччини. Ну чи продають іншим країнам за «чорними» схемами, з навантаженням у морі, з відключенням навігаційних систем на танкерах і т.д. Ну і, звичайно, постачання до Китаю, – також за дуже низькими цінами.
Це той випадок, коли ринкові закони попиту та пропозиції для Росії перестали працювати. Адже якби РФ просто припинила продавати нафту за кордон, то, за ринковими законами, на ринку істотно зменшилася б пропозиція товару, а отже – зросли б ціни. І тоді той, хто намагався викручувати руки постачальнику, постраждав би – йому довелося б купувати товар за ціною набагато більшою (а не вдвічі меншою, як він мріяв).
Але якщо Росія продовжує гнати нафту в тих же обсягах, але по $38 замість $70 або $80, від цього результат для ринку лише один: сама Росія отримує вдвічі менше грошей за ці свої обсяги. Для ринку ж нічого не змінюється, адже пропозиція така сама, як і була. Говорячи ще простіше – найбільше наживаються ті, хто все ще купує нафту в Росії – це Китай, Індія, Туреччина, та й Болгарія там небагато. (Індія, яка до початку агресії РФ в Україні закуповувала невеликі партії російської нафти, за рік наростила імпорт у 33 рази, до 1,2 млн барелів на добу у грудні 2022 року.)
Усі вони одержують нафту буквально на халяву. Але й західні країни не в накладі – зростання світових цін на нафту також не відбувається. Усі задоволені та щасливі. Окрім Росії.
Тепер питання: що далі? Днями аналітики інвестиційного банку Goldman Sachs оновили прогнози щодо ринків нафти у 2023 році:
- середня ціна WTI = $92 за барель,
- середня ціна BRENT = $97.5 за барель.
Тобто якщо врахувати, що російська нафта продається вдвічі дешевше за середньосвітові ціни, то РФ за барель отримуватиме $46-48. Теж не надто вигідно, м'яко кажучи. У Goldman Sachs також очікують, що видобуток нафти в Росії скоротиться на 0,6 млн барелів на добу до квітня з огляду на брак танкерів для повної переорієнтації нафти після ембарго.
Росія у 2022 році різко наростила постачання енергоресурсів до Китаю: експорт скрапленого природного газу (СПГ) – на 43,9% до 6,5 млн т, нафти – на 8,3% до 86,25 млн т (дані Головного митного управління Китаю за 20 січня). За підсумками 2022 року Росія посіла друге місце з постачання нафти до Китаю і четверте – з постачання СПГ.
Але найбільшим постачальником нафти до Китаю минулого року стала Саудівська Аравія, звідки було ввезено 87,5 млн т сировини на $65 млрд. Також значні обсяги нафти до КНР постачали Ірак (55,5 млн т на $39,1 млрд), Об'єднані Арабські Емірати (42,8 млн т на $32,3 млрд) та Оман (39,4 млн т за $29,2 млрд).
На думку експертів, у 2023 році головним суперником Росії у боротьбі за ринок Китаю буде Іран. Власне, Китай вже зараз «грає», змушуючи Іран та Росію конкурувати через зниження ціни. Обидві країни під міжнародними санкціями, для обох Китай тепер головний покупець нафти. І обидві – відчайдушно потребують грошей. Не випадково ж Іран наростив видобуток нафти на 40% із середини 2020 року, незважаючи на санкції США та ЄС.
При цьому постачання російської нафти до Китаю в грудні впали через відмову великих танкерних операторів від перевезення російського палива на тлі введення ембарго на російську нафту до ЄС та встановлення стелі цін. За оцінками експертів, при використанні менших компаній-перевізників можливе зростання відвантажень нафти з РФ до Китаю 2023 року на 7-15%. Але вартість її все одно буде дуже низькою.
Тепер США, ЄС та їхні союзники погодилися запровадити дві стелі цін на нафтопродукти з Росії. Одна стеля цін для продуктів, які зазвичай торгуються з надбавкою по відношенню до сирої нафти, таких як дизельне паливо або бензин, а інша – для продуктів, які торгуються зі знижкою по відношенню до сирої нафти, таких як мазут. Поки що складно сказати, як це вплине на доходи РФ від експорту палива. Однак згадаймо, з чого починалася ця стаття. З того, що ніхто не очікував на таку високу ефективність стелі цін на російську нафту та обмеження її перевезень морським транспортом.
Автор: Денис Стаджі