Як бачимо, мережа органів РАЦС представлена не лише виконавчою владою, а й місцевим самоврядуванням. Не дивлячись на це, останнім часом значна частина громадян зіштовхується із складнощами в отриманні таких адмінпослуг. Проблема полягає в тому, що в законодавстві закріплено різний обсяг повноважень у сфері РАЦС між різними громадами. Зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (крім колишніх міст обласного значення) проводять державну реєстрацію народження, шлюбу, смерті. Натомість укрупнені територіальні громади, що утворені на базі міст обласного значення, не мають таких повноважень.
«Заручниками» цього є мешканці колишніх сільських, селищних і міських (міст районного значення) рад, що мали у своїх громадах посадових осіб чи виконавчі органи, які здійснювали повноваження РАЦС. З моменту входження у нову укрупнену територіальну громаду на базі міста обласного значення органи місцевого самоврядування (ОМС) втрачали такі повноваження. Серед негативних наслідків цієї ситуації є те, що часто мешканцям відповідних населених пунктів доводиться їхати у відділ РАЦС Мін’юсту за 30-40 км. Враховуючи не завжди належне транспортне сполучення між населеними пунктами, а нині ще й карантинні обмеження, цих витрат та ризиків можна і потрібно уникати.
Отже, ключове завдання, яке потребує вирішення у сфері реєстрації актів цивільного стану, – це забезпечення рівної можливості для всіх громадян отримувати адміністративні послуги у цій сфері. Яким чином можна виконати це завдання та вирішити описану проблему? Надати усім територіальним громадам принаймні базові повноваження у сфері РАЦС: реєстрацію народження, шлюбу, смерті. І перший крок для цього зроблено парламентом 29 квітня цього року – прийнято в цілому законопроєкт № 4382. Після підписання закону Президентом України з’являться можливості для вирішення цієї проблеми, і всі територіальні громади зможуть надавати принаймні ці базові послуги у сфері РАЦС.
Але якщо поглянути на систему виконання цієї групи адміністративних повноважень комплексно, то доводиться констатувати, що вирішення проблеми потребує додаткових рішень. За ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, необхідно закріпити контрольні повноваження за діяльністю ОМС. Зараз відповідно до закону їх здійснює Мін’юст. Також він забезпечуватиме створення, ведення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Однак, це не мають бути його повноваження. Його головною функцією має бути формування державної політики та забезпечення її реалізації іншим ЦОВВ.
Те, що міністерства в Україні повинні формувати державну політику, а реалізувати її мають інші ЦОВВ (крім міністерств), на сьогодні є предметом реформи державного управління. Цю вимогу вже можна вважати постулатом організації та діяльності системи ЦОВВ.
Доцільно повернутися до питання необхідності створення нового ЦОВВ в системі Мін’юсту, який і буде займатися вище зазначеними адміністративними функціями. А ще він буде розглядати скарги на порушення законодавства у реєстраційній сфері, що робить зараз Мін’юст, суттєво «відволікаючись» від свого безпосереднього призначення – формування державної політики у сфері своєї відповідальності.
Новим ЦОВВ може бути орган на кшталт ліквідованої в 2015 р. Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстру). Свого часу діяльність Укрдержреєстру спрямовувалася та координувалася КМУ через Міністра юстиції. Укрдержреєстр реалізував державну політику з питань державної реєстрації актів цивільного стану, а також реєстрації нерухомості та бізнесу. Він проіснував з грудня 2010 року по січень 2015 року.
Різниця між Укрдрежреєстром 2010-2015 років і новим ЦОВВ, який пропонуємо утворити, полягає у тому, що він має на вищому адміністративному рівні організовувати роботу ОМС в частині надання ними адмінпослуг у сфері РАЦС, реєстрації нерухомості та бізнесу: забезпечувати функціонування державних реєстрів, здійснювати відомчий контроль за законністю дій ОМС у названих сферах, надавати ОМС методичну допомогу.
Натомість Мін’юст повинен розробляти документи державної політики, готувати нормативно-правові акти з питань надання адміністративних послуг у сфері РАЦС, здійснювати контроль за реалізацією державної політики новоствореним ЦОВВ, визначати порядок ведення державних реєстрів, моніторити та аналізувати стан справ у сфері надання адмінпослуг з метою формування найбільш ефективної державної політики.
Позитивним моментом цієї моделі буде те, що при здійсненні контролю не виникатиме конфлікту функцій, адже виконуватиме повноваження один суб’єкт – ОМС, а контролюватиме його той суб’єкт, що належить до виконавчої влади. Не буде так званої відомчої залежності між тим, хто контролює, і тим, кого контролюють. Як відомо, за умови належності до однієї владної вертикалі не виключені випадки «корпоративної солідарності» під час контролю.
При цьому ЦОВВ (на кшталт Укрдержреєстру) може навіть не мати своїх територіальних органів. Або ж можна утворити лише кілька таких органів міжобласного рівня, насамперед для наближення до громадян інституцій з розгляду скарг в адміністративному порядку. Це зекономить бюджетні кошти та не збільшуватиме кількісний склад державного апарату. Також це запобігатиме «спокусі» відібрати в ОМС наявні реєстраційні повноваження. В такі територіальні органи можна реорганізувати існуючі зараз територіальні органи Мін’юсту, адже останній в силу своєї політичної природи їх не потребуватиме.
На тому, що ОМС мотивовані якісно надавати адмінпослуги, вкотре наголосимо на прикладі децентралізації повноважень Мін’юсту в частині реєстрації нерухомості та бізнесу. Відповідні закони було ухвалено в листопаді 2015 року. Тодішні міста обласного значення отримали такі повноваження як обов’язкові. Інші територіальні громади могли отримувати ці повноваження за власним бажанням.
Експерти з цих питань звертають увагу на те, що позитивними результатами було зникнення черг до державних реєстраторів та істотне зниження випадків побутової корупції. Державні реєстратори ОМС добросовісно та відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків. Кількість державних реєстраторів ОМС зросла в п’ять разів, що й дозволило вирішити проблему черг.
Тобто, ОМС може самостійно вирішувати всі питання надання цих адмінпослуг. А держава визначає вимоги, яким має відповідати державний реєстратор, та здійснює фаховий контроль за їх дотриманням і за роботою державних реєстраторів ОМС. Те, що контроль за ініціативою держави та за скаргами громадян має бути саме відомчим, пояснюється специфікою роботи державного реєстратора. При цьому важливо, щоб система тестування не ставала перешкодою у доступі до професії та виконанні ОМС своїх повноважень. Також держава веде централізовані державні реєстри (речових прав на нерухоме майно; юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців).
Підсумовуючи, ще раз наголосимо на тому, що, на нашу думку, доцільно передати усі повноваження з надання адміністративних послуг у сфері реєстрації актів цивільного стану від виконавчої влади місцевому самоврядуванню. Це потребуватиме внесення змін у законодавство, а також створення ЦОВВ, який буде наділений повноваженнями з реалізації державної політики у цій сфері.
Окремо зазначимо, що варто прискорити реформу міністерств в Україні, в межах якої позбавити їх виконання невластивих повноважень та довести до результативного завершення зміну організаційної структури кожного з них, включаючи Міністерство юстиції України. Це дозволить зосередити діяльність Мін’юсту на формуванні державної політики та звільнити це важливе міністерство від виконання другорядних адміністративних функцій.