На найближчій сесії Шевченківської районної ради міста Чернівці буде розглядатися питання про усунення з посади голови райради, представника ВО «Батьківщина» Михайла Пазюка. З такою вимогою виступила «братня» до «Батьківщини» опозиційна фракція «Фронту змін». Колишні соратники звинувачують голову райради у співпраці з Партією регіонів. Очевидно, однією з причин конфлікту став розгромний програш «єдиного узгодженого» кандидата від опозиції на довиборах до Чернівецької облради, які відбулися у Шевченківському районі Чернівців 3 лютого.
Поразка дійсно помітна. За кандидатку у депутати обласної ради від «Фронту змін» проголосувало трохи більше 3,2 тисяч виборців, що дозволило їх посісти третє місце. На другому місці – кандидат від Партії регіонів з результатом у 3,8 тисячі голосів. А переміг кандидат від «третьої сили»: Андрій Білогорка з партії «Рідне місто», за якого віддали свої голоси 5,5 тисяч виборців з міста Чернівці.
Щоправда, звинувачувати у програші виключно місцеву владу опозиції не варто. Такий самий прикрий результат «єдиний опозиційний» кандидат отримав і на окрузі №21 (Кіцманський район Чернівецької області). Щоправда, там переміг Василь Залявський від Партії регіонів, а кандидат від ВО «Батьківщина» опинився на другому місці.
Чернівецькі виборці – не єдині, хто показав “жовту картку” опозиції. 27 січня така сама ситуація відбулася на окрузі №25 Надвірнянського району Івано-Франківської області. Там кандидат у депутати від Об’єднаної опозиції (“Фронт змін”) Юрій Голіней програв з розгромним рахунком іншому опозиційному кандидату від Української народної партії Левка Лук’яненка – Володимиру Грабовецькому (64,9% проти 17,4%).
Такі результати демонструють невтішну для опозиції тенденцію: виборці втомилися голосувати за партійний бренд, і чекають на реальні справи.
На парламентських виборах 2012 року на багатьох округах майже не знайомі виборцям кандидати отримали перемогу лише завдяки бренду Об’єднаної опозиції. І відразу після виборів практично припинили роботу на місцях.
Ще одним чинником недовіри виборців до опозиції став прикрий факт з батьком та сином Табаловими, які вже в перший день роботи Верховної Ради перебігли на сторону влади.
Той факт, что “тушки” Табалови потрапили до парламенту за підтримки ВО “Батьківщина” (за квотою партії “Фронт Змін” Арсенія Яценюка), ще більше понизив рейтинг Об’єднаної опозиції у очах людей. Під час передвиборчої кампанії лідери опозиції публічно заявляли, що несуть персональну відповідальність за кожного депутата, який йде до парламенту під їхніми прапорами – а після появи “тушок” виборці не почули від Арсенія Яценюка жодного слова у своє виправдання, жодного вибачення, окрім заяви про те, що Табалови не платили йому гроші за підтримку партії.
Доводиться констатувати, що основні зусилля парламентської опозиції нині спрямовані на піар-акції у межах сесійної зали та київських прес-центрів. А у регіонах прихильники партій “Батьківщина”, “Фронт Змін” та “УДАР” залишились сам на сам зі своїми проблемами. Партія “Свобода” продовжує працювати у рамках своїх традиційних “територій впливу” на Заході, але цього замало.
Опозиційним лідерам варто звернути увагу на тривожні тенденції, які розкривають місцеві вибори. І змістити акценти з пустих балачок на реальну роботу з виборцями на місцях. Інакше розчарування у опозиції з боку людей буде й надалі зростати, а це загрожує не лише втратою впливу в обласних радах, але й може призвести до повного переформатування українського політикуму під час наступних парламентських виборів.