На моїй пам'яті це вже, як мінімум, третій інформаційний прилив «великої зради» за рахунок України. Перший, наскільки пам'ятаю, був улітку 2014-го, коли в українській суспільній думці на повному серйозі готувались до нового пакту Молотова-Ріббентропа між Росією та Німеччиною напередодні зустрічі канцлера Меркель з Путіним у символічну історичну дату 23 серпня. Тепер Меркель сприймається ледве не як головний союзник і партнер України, останній бастіон.Щоправда, нинішня велика зрада має свої особливості: українці самі активно пропонують начинку для цієї зради - фактично нав'язують питання, навколо яких може бути торг. Поперед батька в пекло ми пропонуємо закріпити нейтралітет, відмовитись від членства в НАТО і ЄС. Скидається на якийсь, даруйте на слові, геополітичний садомазохізм.
А хто взагалі-то сказав, що Росія насправді хоче саме цих поступок від України? І з чого ми взяли, що американці готові до оборудки саме за такий рахунок? Хіба хтось із нової американської адміністрації хоч натяк зробив на те, що Україна має бути нейтральною, не прагнути вступати в НАТО і ЄС, обміняти визнання анексії Криму на припинення війни на Донбасі чи щось подібне? Завжди треба мати план Б, але не завжди треба його пропонувати, доки в силі залишається план А.