На перший погляд може видаватися, що не так уже й важливо, як була ухвалена Конституція і яким чином вона досі змінюється. Зрештою, її приймали депутати, яких обрав народ. Та найбільша проблема якраз в тому, що український народ жодного разу (!) не уповноважував парламент на ухвалення та зміни Конституції. У цьому і є корінь, першопричина скептичного сприйняття суспільством норм Основного закону.
Спершу, у 1996-му році, депутати, під тиском президента Леоніда Кучми, самі себе уповноважили приймати Конституцію, зазначивши «Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, ... приймає цю Конституцію – Основний Закон України». А далі, прикриваючись іменем народу, політики «туди-сюди» змінювали Конституцію, задовольняючи власні владні амбіції.
І уже в 2014-му році, після втечі «легітимного», відновлюючи дію конституційних норм 2010-го року парламентарі зазначили у Постанові ВР «Виходячи з того, що Конституція України є актом установчої влади Українського народу, враховуючи наявні у парламенту виключні повноваження вносити зміни до Конституції України як елемент установчої влади…». Тобто знову закріпили за собою «виключні повноваження».
Зараз дещо поза увагою залишається Рішення Конституційного суду від 2008-го року, в якому чітко зазначено, що «установча влада є виключним правом народу». Притому формою здійснення установчої влади зазначений Всеукраїнський референдум, що проголошується за народною ініціативою. А прийняття нової Конституції (нової редакції) може бути здійснене установчою владою у спосіб і формах, встановлених Конституцією та законами України.
Суспільство зараз уже дозріло до важливості ухвалення нової народної Конституції. Громадські організації домоглися реєстрації у парламенті законопроекту, який регулює процес зміни Конституції, шляхом створення Конституційних зборів. І якщо Рада «завалить» документ, то ми візьмемося за організацію відповідного референдуму, яким змусимо депутатів прийняти закон. Усе це, підкреслюємо, відповідно до чинного законодавства.
Політики все ще намагаються зберегти за собою закріплену монополію на конституційний процес. Окрім, небезпечних президентських змін Конституції, про необхідність прийняття нового Закону днями заговорили у «Батьківщині», «Опозиційному блоці». Бачення наче у всіх різняться та мета одна – переписати Конституцію під свої потреби. Годі уже, наприймалися!
Документ, який на власний розсуд приймають політики завжди виконуватиме роль урегулювання конфлікту між політичними силами. Тому українському суспільству зараз вкрай важливо зламати цю порочну практику. Саме Нова Конституція, розроблена Конституційними зборами (всенародно обраним органом), буде актом установчої влади Українського народу, справжнім суспільним договором. Уся роль державних органів має зводитися до сприяння утворенню Конституційних зборів. А парламент має лише затвердити Конституцію, ухвалену народом на референдумі після тривалого обговорення. Тоді такий документ відповідати сучасним реаліям та матиме практичне застосування.