22 червня прем’єр-міністр Кір Стармер оголосив про відставку. У емоційній промові Стармер сказав, що «вислухав свою партію і зрозумів, що він більше не та людина, яка повинна вести її на національні вибори, що мають відбутися у 2029 році».
Політичні позиції Стармера вже довгий час перебували під загрозою. Лейбористи стрімко втратили довіру виборців ще в перші пів року перебування при владі. Популярність очільника уряду теж швидко впала до мінімальних позначок. Опитування YouGov напередодні заяви про відставку засвідчило: лише 22 % британців позитивно ставляться до Кіра Стармера, тоді як дві третини (67 %) сприймають його діяльність негативно.
Економічна стагнація, криза вартості життя, проблема вуличної злочинності й наслідки провальної міграційної політики систематично підточували популярність уряду. У лютому заарештували колишнього посла Великобританії у США, впливового політика Лейбористської партії Пітера Мендельсона. Його підозрюють у зловживанні службовим становищем, а затримували на тлі скандалу, пов'язаного з Джеффрі Епштейном. Ця подія завдала Стармеру неабияких репутаційних втрат. А у травні лейбористи зазнали поразки на місцевих виборах і позбулися понад 1200 місць. Останні удари стали особливо болісними й похитнули позиції Стармера як лідера партії. Серед лейбористів поширилося переконання: якщо нічого не міняти, на наступних парламентських виборах очікує розгромна поразка. Проте була інша проблема: де знайти нового харизматичного партійного лідера? Однак доля несподівано змилостивилася над британськими лейбористами.
18 червня популярний у партії місцевий політик Енді Бернем переміг на довиборах у парламент в окрузі Мейкерфілд. Він на 20 % випередив конкурента з Reform UK, яка лідирує в опитуваннях громадської думки вже понад рік. Ця перемога воскресила надію серед лейбористів, які довго перебували в похмурому настрої. Вони вхопилися за думку, що Бернем, відомий сильними комунікативними навичками, зможе змінити долю партії, яка втратила підтримку за Стармера. Певні підстави так вважати справді є.
Згідно з тим самим опитуванням YouGov, Барнем — найпопулярніший політик у Лейбористській партії. На загальнонаціональному рівні йому довіряють 34 % британців, не довіряють 38 %. У Стармера негативний баланс довіри становить 45 %. Крім того, ексмер Манчестера потенційно може завоювати прихильність людей, оскільки 29 % британців досі не впевнені, що вони думають про ймовірного наступного прем'єр-міністра.
Енді Бернем не став розчаровувати своїх прихильників і загадково мовчати. Він зреагував миттєво. Коли прем’єр-міністр оголосив про відставку, він подякував Стармеру за лідерство й роботу. І заявив, що висуне свою кандидатуру на посаду лідера лейбористів. «Країна очікує стабільності, серйозності й концентрації на питаннях, які мають найбільше значення. Люди хочуть бачити прогрес в економічному зростанні, зниження вартості життя, покращення державних послугах, будівництва житла та створення можливостей для наступного покоління. Політичні зміни ніколи не повинні відволікати від відповідальності за покращення життя людей», — заявив політик. Бернем також пообіцяв працювати спільно й оновити партію та країну.
Британська парламентська система дозволяє партії, що сформувала уряд, змінювати свого лідера (і прем’єра) без національних виборів. Оскільки лейбористи мають більшість у Палаті громад, Бернем може очолити уряд уже в середині липня. Для цього потрібно, щоб до 16 липня жоден інший кандидат від лейбористів не залучився необхідним мінімумом підписів, аби висунутися на посаду лідера партії. Або щоб усі конкуренти зняли кандидатури на користь Бернема. В іншому разі партії доведеться проводити повноцінну виборчу кампанію серед рядових членів по всій країні. Тоді ім’я нового прем’єр-міністра Сполученого Королівства стане відомо пізніше — до 1 вересня.
Читайте такожПолітична криза як стабільність: відставка Кіра Стармера
Енді Бернема сприймають у Лейбористській партії як компромісну фігуру. Він достатньо лівий за своєю програмою націоналізації та соціального захисту, щоб задовольнити прогресивне крило лейбористів, але при цьому достатньо патріотичний, жорсткий і прагматичний у питаннях армії, бізнесу та міграції, щоб не відлякати центристів і поміркованих виборців.
Бернем популярний як сильний регіональний лідер, який зумів знайти підхід до робітничого класу, котрий все більше розчарований у лейбористах. Результати його роботи на посаді мера Манчестера сприймають теж переважно як позитивні (здебільшого хвалять його реформу міського громадського транспорту і відкритість до людей). Та все ж Бернем не має серйозного національного досвіду. А виклики, які стоять перед Великобританією, вимагають жорстких і непопулярних рішень. Критики відзначають, що Бернем не схильний до необхідних, але непопулярних кроків. Дехто закидає йому надмірну адаптивність і відсутність чіткої стратегії. Є питання до його компетенцій у сфері оборони й зовнішньої політики.
Попри популярність у партії, Енді Бернему у випадку його затвердження на посаді лідера, доведеться знаходити непростий компроміс між бажанням сподобатися виборцям, балансувати між різними групами всередині політичної сили і жорсткими реаліями. Економіка Великобританії зростає повільно. Після приросту у 2025 році на 1,4 % ВВП знову сповільнюється. Безробіття становить майже 5 %. Державний борг сягнув 94 % ВВП. Реальні доходи домогосподарств стагнують уже кілька десятиліть поспіль. Міграція і її наслідки, проблеми з інтеграцією прибулих, дефіцит доступного житла, вулична злочинність, хронічне недофінсування охорони здоров'я і великі черги до лікарів — усе це виклики національного масштабу. Їх накопичували десятиліттями, і вони мають структурний характер. Поки незрозуміло, чи вдасться Бернему знайти спосіб вирішити їх.
Претендент на крісло прем’єра обіцяє перезапустити країну і сповідує принцип, що економічний розвиток неможливий без гарантій соціальної захищеності громадян. Бернем є прихильником посилення ролі держави у сферах, які впливають на вартість життя, зокрема на комунальні послуги і громадський транспорт. Також він агітує децентралізувати владу й перенести частину апарату уряду з Лондона до Манчестера, щоб той не перебував у лондонській бульбашці. Серед інших ідей політика — знизити податки для малого бізнесу і підвищити для власників нерухомості й великого капіталу. А також ліквідувати Палату лордів. Гасла Енді Бернема виглядають привабливо для виборців. Але їх практична реалізація, особливо в частині податкової системи, може спричинити бюджетний хаос.
Логіка лейбористів урятувати своє політичне майбутнє, коли до чергових парламентських виборів 2029 року залишається ще чимало часу, зрозуміла. Не так давно Консервативна партія теж сподівалася відновити суспільну довіру після відставки з посади прем'єр-міністра Бориса Джонсона. Але уряди Ліз Трасс і Ріші Сунака не зламали негативного тренду й не запобігли поразці у 2024 році. Виклики, які постали перед наступниками Джонсона, були надто системними і серйозними, щоб успішно справитися з ними за короткий термін. Не виключено, що Енді Бернем повторить шлях політичних конкурентів.