22 червня прем’єр-міністр Кір Стармер оголосив про відставку. У емоційній промові Стармер сказав, що «він вислухав свою партію та зрозумів, що він більше не та людина, яка повинна вести її на національні вибори, що мають відбутися у 2029 році».
Політичні позиції Стармера вже довгий час перебували під загрозою. Лейбористи стрімко втратили довіру виборців ще у перші півроку перебування при владі. Популярність очільника уряду теж швидко впала до мінімальних позначок. Опитування YouGov, яке було проведене напередодні заяви про відставку, засвідчило: лише 22% британців позитивно ставляться до Кіра Стармера, тоді як дві третини (67%) сприймають його діяльність негативно.
Економічна стагнація, криза вартості життя, проблема вуличної злочинності і наслідки провальної міграційної політики систематично підточували популярність уряду. У лютому заарештували колишнього посла Великобританії у США, впливового політика Лейбористської партії Пітера Мендельсона. Його підозрюють у зловживанні службовим становищем, а затримання відбулося на тлі скандалу, пов'язаного з Джеффрі Епштейном. Ця подія завдала Стармеру відчутних репутаційних втрат. А у травні лейбористи зазнали поразки на місцевих виборах і втратили понад 1200 місць.Останні удари стали особливо болісними для Стармера і похитнули його позиції як лідера партії. Серед лейбористів набуло поширення переконання: якщо нічого не міняти, їх очікує розгромна поразка на наступних парламентських виборах. Проте була інша проблема: де знайти нового харизматичного партійного лідера? Та доля несподівано змилостивилася над британськими лейбористами.
18 червня популярний в середовищі партії місцевий політик Енді Бернем переміг на довиборах у парламент в окрузі Мейкерфілд. Він випередив конкурента з Reform UK, яка лідирує в опитуваннях громадської думки вже понад рік, на 20%. Ця перемога воскресила надію серед лейбористів, які довгий час перебували в похмурому настрої. Вони вхопилися за думку, що Бернем, відомий своїми сильними комунікативними навичками, зможе змінити долю партії, яка втратила підтримку за Стармера. Певні підстави так вважати справді є.
Згідно того ж опитування YouGov, Барнем – найпопулярніший політик у Лейбористській партії. На загальнонаціональному рівні йому довіряє 34% британців, не довіряє – 38%. У Стармера негативний баланс довіри становить 45%. Крім того, у ексмера Манчестера зберігається потенціал для завоювання прихильності людей, оскільки 29% британців досі не впевнені, що вони думають про ймовірного наступного прем'єр-міністра.
Енді Бернем не став розчаровувати своїх прихильників і зберігати загадкову мовчанку. Він зреагував миттєво. Після оголошення прем’єр-міністра про відставку він подякував Стармеру за лідерство і роботу. Та заявив, що висуне свою кандидатуру на посаду лідера лейбористів. «Країна очікує стабільності, серйозності та продовження концентрації на питаннях, які мають найбільше значення. Люди хочуть бачити прогрес в економічному зростанні, зниження вартості життя, покращення державних послугах, будівництва житла та створення можливостей для наступного покоління. Політичні зміни ніколи не повинні відволікати від відповідальності за покращення життя людей», – заявив політик. Бернем також пообіцяв спільну роботу і оновлення партії та країни.
Британська парламентська система дозволяє партії, що сформувала уряд, змінювати свого лідера (і прем’єра) без проведення національних виборів. Оскільки у лейбористів є більшість у Палаті громад, Бернем може очолити уряд вже у середині липня. Для цього потрібно, щоб до 16 липня жоден інший кандидат від лейбористів не зміг залучитися необхідним мінімумом підписів для висування на посаду лідера партії. Або щоб усі конкуренти зняли свої кандидатури на користь Бернема. В іншому випадку партії доведеться проводити повноцінну виборчу кампанію серед рядових членів по всій країні. В такому разі ім’я нового прем’єр-міністра Сполученого Королівства стане відомо пізніше – до 1 вересня.
Читайте такожПолітична криза як стабільність: відставка Кіра Стармера
Енді Бернем сприймається в Лейбористській партії як компромісна фігура. Він достатньо лівий за своєю програмою націоналізації та соціального захисту, щоб задовольнити прогресивне крило лейбористів, але при цьому достатньо патріотичний, жорсткий та прагматичний у питаннях армії, бізнесу та міграції, щоб не відлякати центристів та поміркованих виборців.
Бернем має популярність як сильний регіональний лідер, який зумів знайти підхід до робітничого класу, котрий все більше розчаровується лейбористами. Політик володіє непоганими комунікаційними навичками і доволі адаптивний. Результати його роботи на посаді мера Манчестера теж переважно сприймаються як позитивні (переважно хвалять його реформу міського громадського транспорту і відкритість перед людьми). Та все ж у Бернема немає серйозного національного досвіду. А виклики, які стоять перед Великобританією, вимагають жорстких і непопулярних рішень. Критики відзначають, що Бернем не та людина, яка схильна вдаватися до необхідних, але непопулярних кроків. Дехто закидає йому надмірну адаптивність і відсутність чіткої стратегії. Є питання до його компетенцій у сфері оборони та зовнішньої політики.
Попри свою популярність всередині партії, Енді Бернему у випадку його затвердження на посаді лідера, доведеться знаходити непростий компроміс між бажанням сподобатися виборцям, балансуванням між різними групами всередині політичної сили і жорсткими реаліями. Економіка Великобританії зростає повільно. Після приросту у 2025 році на 1,4% ВВП знову сповільнюється. Безробіття становить майже 5%. Державний борг досяг 94% ВВП. Реальні доходи домогосподарств стагнують вже кілька десятиліть поспіль. Міграція і її наслідки, проблеми з інтеграцією прибулих, дефіцит доступного житла, вулична злочинність, хронічне недофінсування охорони здоров'я і великі черги до лікарів, – все це виклики національного масштабу. Вони накопичувалися десятиліттями і мають структурний характер. І наразі незрозуміло, чи вдасться Бернему знайти спосіб їх вирішення.
Претендент на крісло прем’єра обіцяє перезапуск країни і сповідує принцип: економічний розвиток неможливий без гарантій соціальної захищеності громадян. Бернем є прихильником посилення ролі держави у сферах, які впливають на вартість життя, зокрема на комунальні послуги і громадський транспорт. Також він агітує за децентралізацію влади і перенесення частини апарату уряду з Лондона до Манчестера, щоб влада не перебувала у «лондонській бульбашці». Серед інших ідей політика – знизити податки для малого бізнесу і підвищити податки для власників нерухомості і великого капіталу. А також ліквідація Палати лордів. Гасла Енді Бернема виглядають привабливо для виборців. Але їх практична реалізація, особливо у частині податкової системи, може спричинити бюджетний хаос.
Логіка лейбористів врятувати своє політичне майбутнє, коли до чергових парламентських виборів 2029 року залишається ще чимало часу, зрозуміла. Не так давно Консервативна партія теж сподівалася після відставки з посади прем'єр-міністра Бориса Джонсона відновити суспільну довіру з допомогою нових кадрових рішень. Але уряди Ліз Трасс та Ріші Сунака не змогли зламати негативний тренд і врятувати торі від поразки у 2024 році. Виклики, які постали перед наступниками Джонсона, були надто системними і серйозними, щоб успішно справитися з ними за короткий термін. Не виключено, що Енді Бернем повторить цей шлях політичних конкурентів.