Вторгнення у повітряний простір та інші провокації
У з 9 на 10 вересня під час комбінованої атаки по Україні (із застосуванням понад 400 дронів і 40 ракет) два десятки російських безпілотних літальних апаратів вторглися у повітряний простір Польщі. Частина з них летіла через територію Білорусі. До захисту польського неба були залучені як національні військово-повітряні сили, так і авіація швидкого реагування НАТО у складі винищувачів F-16 і F-35, літаків-розвідників і заправників з Нідерландів та Італії.
У відповідь на атаку Польща заблокувала кордон з Білоруссю і задіяла четверту статтю Північноатлантичного договору. 12 вересня розпочалася операція НАТО «Східний вартовий» (Eastern Sentry) з посиленого захисту повітряного простору країн на східному фланзі Альянсу.
Саме під час проведення цієї операції росіяни демонстративно порушили повітряний простір Румунії та Естонії. 13 вересня російський дрон, що атакував Україну, перетнув румунський кордон, а 20 вересня три МіГ-31 Військово-космічних сил ЗС РФ протягом 12 хвилини перебували в естонському небі. Наступного дня у міжнародному повітряному просторі над Балтикою перехоплювачі НАТО супроводили російський літак-розвідник Іл-20М, що рухався без плану польоту і радіозв’язку.
Варто зазначити, що подібні інциденти аж ніяк не можна назвати випадковістю: маршрути російських БПЛА під час атак по Україні неодноразово прокладалися через територію Румунії та Молдови, а повітряний простір країн Балтії російська авіація порушує регулярно щонайменше з 2014 року. Лише у 2025-му військові літаки і вертольоти РФ уже чотири рази перетинали естонський кордон.
Крім того, у вересні цивільна авіація країн ЄС зіштовхнулася з проблемами в роботі навігаційних систем GPS і GNSS через їх глушіння та підміну координат (спуфінг). Ці проблеми пов’язують з активністю російських військових у Балтійському регіоні та Білорусі у зв’язку навчаннями «Запад-2025». Найгучнішим інцидентом стала вимушена посадка літака з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн у Болгарії через відмову навігаційних систем 31 серпня.
Інформаційний супровід навчань: маніпуляції, фейки та погрози
Кремль вдався до гібридної тактики інформаційного супроводу навчань, що включала:
● формальне дотримання Віденського документу ОБСЄ із запрошенням іноземних спостерігачів з метою демонстрації «прозорості» навчань;
● заповнення інформаційного простору суперечливими повідомленнями щодо кількості задіяних у навчаннях російських і білоруських військових, підрозділів, формату участі іноземних держав і їх кількості;
● наповнення інформаційного простору РФ, Білорусі та інших країн фейками, маніпуляціями та антизахідною псевдоаналітикою з метою просування наративів про «агресивний блок НАТО», «викриття» польських, естонських, литовських, українських «провокацій»;
● генерування інфоприводів, спрямованих на провокування обговорення російських озброєнь, у т.ч. ядерних, спроможності РФ створювати загрозу для країн НАТО і ЄС, посилення стратегічних наративів про «непереможну армію» РФ та «слабкість» і «нерішучість» ЄС і НАТО;
● втручання в інформаційний простір іноземних держав.
Офіційні білоруські та російські заяви щодо кількості задіяних у навчаннях військовослужбовців, іноземних країн на рівня їхньої залученості суттєво різнилися. Від початку року Міноборони Білорусі декілька разів анонсувало участь у навчаннях то 13 тисяч, то 6850 російських і білоруських військових. Натомість Міноборони РФ називало іншу цифру ‒ 50 тисяч. Згодом Путін збільшив її удвічі ‒ до 100 тисяч ‒, а його заяву некритично поширювали як російські ЗМІ, так і світові медіа. Паралельно міжнародний інформаційний простір наповнився оцінками аналітичних центрів, які здебільшого оперувалися цифрами в межах 20-30 тисяч учасників навчань.
Схожа ситуація була з інформуванням про залучення іноземних держав: Мінськ заявляв про 23, Москва ‒ про 25 делегацій.
Підвищену увагу прогнозовано отримали факти участі у навчаннях іноземних військових контингентів (насамперед, з Індії) та присутність у Білорусі спостерігачів з країн НАТО: США, Туреччини, Угорщини. Компліментарні заяви про залученість Індії, спрямовані також на провокування конфронтації цієї держави зі США і «колективним Заходом» в цілому, зробили Путін і речниця МЗС РФ Захарова.
У той час, як Нью-Делі підкреслював, що участь Індії у російсько-білоруських навчаннях не має антизахідної спрямованості.
Складовою інформаційної підготовки та супроводу навчань були звинувачення країн НАТО у намірах зірвати «Запад-2025». Зокрема ще у травні через російські інтернет-ресурси поширювалися вкиди про підготовку польськими військовими і спецслужбами терактів чи навіть «СВО в Білорусі».
Напередодні початку навчань у вересні та безпосередньо під час активної фази інформаційний простір РФ і РБ наповнювався матеріалами, в яких висміювалися безпекові заходи у Польщі та країнах Балтії, а також «спростуваннями» «українських», «польських», «литовських» та інших «фейків».
Тобто потенційний противник ‒ блок НАТО і його учасники ‒ згідно з традиціями військової пропаганди зображувався підступним та небезпечним і водночас слабким та недолугим.
Натомість запевнення організаторів навчань у їх оборонному характері супроводжувалися заходами, спрямованими на залякування громадян держав ЄС і НАТО:
● провокаціями у повітряному просторі Польщі, Естонії, Румунії та в нейтральному небі над Балтикою;
● демонстративне розгортання ударних засобів у Калінінградській області ‒ балтійському ексклаві РФ, що межує з Польщею та Литвою на суходолі;
● відпрацювання наступальних заходів із застосуванням стратегічної авіації, гіперзвукової ракети «Циркон»
● заяви про розгортання «Орєшніка»
● імітація застосування тактичної ядерної зброї.
«Запад-2025», «доктрина Герасимова» і стратегічні завдання Кремля
Навчання «Запад-2025» та супутні провокації, так само як решта маневрів армії РФ, повною мірою відповідають т.зв. «доктрині Герасимова». Начальник російського Генштабу ще у 2013 році презентував концепцію гібридної війни, яка передбачає комбінування військових і невійськових засобів впливу на противника в умовах конфлікту. Навчання на кордоні з країнами НАТО, порушення їхнього повітряного простору, демонстрація озброєнь, що становлять потенційну загрозу для цих країні є прикладом застосування військових засобів в рамках згаданої доктрини. Їх ефективність Кремль намагається посилити з допомогою інформаційних, дипломатичних та інших формально невійськових інструментів.
Застосування цих заходів впливу є частиною стратегії РФ, спрямованої на максимальне послаблення та руйнування єдності НАТО і Європейського Союзу. Кремль прагне:
● переконати світ у неспроможності НАТО і ЄС забезпечити безпеку країн-учасниць, та неготовність захищатів захищати один одного від потенційної військової агресії;
● з допомогою створення загроз безпосередньо для країн НАТО і ЄС шантажувати їх та змусити послабити військову, економічну, дипломатичну підтримку України, не допустити включення її в європейський та євроатлантичний периметр безпеки;
● посилити міжнародні позиції РФ, підтвердити претензії Кремля на геополітичний полюс із власною зоною впливу в Європі та на інших континентах.
Поєднуючі агресивні дії та жонглювання суперечливими заявами путінський режим і його білоруський сателіт намагаються впливати на рівень тривожності у суспільствах європейських країн. Особливо з урахуванням того, Росія вже має досвід використання військових навчань як підготовчого етапу до збройної агресії: продовженням російсько-білоруських навчань «Запад-2021» (вересень 2021-го року) і «Союзная решимость» (лютий 2022-го) стало повномасштабне вторгнення в Україну з території Росії та Білорусі. Так само як і навчання «Кавказ-2008» переросли у російську агресію проти Грузії у серпні 2008-го.
Стратегічною метою Кремля є руйнування системи міжнародного права, євроатлантичних структур колективної безпеки та формування нової геополітичної реальності. У цій реальності силові зміни кордонів і збройні конфлікти є нормою, суверенітет забезпечується виключно військовою силою і немає місця для єдиної Європи.
Путінський режим тестує реакцію та шукає слабкі ланки в системі колективної безпеки, атакуючи інформаційний та кіберпростір країн ЄС і НАТО, порушуючи суверенітет держав на східному фланзі Альянсу.
Лише спільні зусилля європейських країн та їхніх партнерів і союзників, послідовна підтримка України та повноцінна безпекова та економічна інтеграція з ЄС і НАТО, посилення тиску на РФ здатні зупинити поточну агресію РФ, мінімізувати ризики та убезпечити Європу і світ від нових воєн.
