Наприкінці вересня медіа Словаччини повідомили, що голова селища Смільно (Smilno) Владімір Баран (Vladimír Baran) оголосив збір грошей для росіян у Курській області.
На той момент у Смільні, розташованому за 140 км від кордону з Україною, збір уже тривав майже місяць. В оголошенні про збір для росіян Баран писав: «Уже 10 років відтоді, як бандерівські нащадки стали тероризувати російських мешканців Донбасу та Луганська. Тиждень тому їхня підла тактика, підтримувана західними нахлібниками розпалювання війн у всьому світі, дозволила безпрецедентно тероризувати і російських цивільних мешканців у Курській області Російської Федерації... Нам російські воїни допомогли приголомшливо, допоможемо й ми зараз хоча б малою мірою для того, щоб у визначальному місті Курськ, де настав злам до перемоги над фашизмом, зараз настала нарешті й перемога над бандеризмом».
Назва Української держави в первісному тексті Барана на офіційній сторінці селища не вказана, але в контексті цієї брудної агітки цілком зрозуміло, що мова про Україну. За словами Барана, «...в країні, народженій тими членами кримінальної хунти й спадкоємцями підлого масового вбивці Бандери, згідно зі словами Бжезінського, “зрада — це норма громадської моралі”».
Також у тексті Барана про допомогу росіянам сказано, що його збір протилежний тому, який оголосив «чеський Фіала» (прем’єр Чехії Петр Фіала) «для продовження вбивства слов’ян». Через деякий час Баран прибрав з оголошення все про хунту й бандерівців, залишивши тільки протиставлення Фіалі. І про Фіалу, звісно, Баран збрехав, як і про цитату Бжезінського, який нічого подібного про Україну ніколи не говорив. Ініціатива зібрати кошти на закупівлю снарядів для України належала не чеському прем’єрові Фіалі, а президентові Петру Павлу. Можливо Баран «переплутав» чеського прем’єра з чеським президентом свідомо, через природне побоювання генералів. У минулому президент Петр Павел — військовий, натовський генерал. А Баран раніше служив прапорщиком у Збройних силах Словаччини, у часи НАТО теж. На військовій пенсії він підробляє сільським головою.
Описаний випадок з Бараном — лише один, хоч і красномовний епізод масового русофільства словацької політичної еліти.
Ось інші приклади.
29 лютого 2024 року тодішній заступник голови словацького парламенту Любош Блага (Ľuboš Blaha) дав інтерв'ю телеканалу «Россия 1». Як офіційний представник словацької влади він зазначив, що «Росія не є нашим ворогом і я зроблю все задля миру». Решту — майже годину кидання грязюкою на адресу України, ЄС і США — немає сенсу цитувати. Цей політик був третім номером у списку партії влади Smer (Smer — socialna demokracia; Курс — соціальна демократія) на виборах 2023 року до парламенту. А 2024-го став другим номером у списку цієї ж партії на виборах до Європарламенту. Нині Блага — євродепутат, працює в Брюсселі.
Цьогоріч на початку березня міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар (Juraj Blanár) брав участь у форумі «Розвиток дипломатії в період криз» у Туреччині, де провів перемовини з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Домовилися про відновлення міжпарламентських, культурних, гуманітарних зв'язків між країнами, а також «про співпрацю в галузі військових пам'яток». Бланар на камери з посмішкою тиснув руку Лаврову 2 березня — того самого дня російська ракета поцілила в дев’ятиповерховий житловий будинок в Одесі, убивши 12 осіб, у тому числі п’ятьох діточок.
4 квітня у Словаччині святкували 79-ту річницю визволення від нацистської Німеччини. На покладанні вінків до пам'ятника полеглим воїнам-визволителям були прем'єр Словаччини Роберт Фіцо (Robert Fico), Любош Блага і посол РФ у Словаччині Ігор Братчиков. Фіцо дав коментар телеканалу «Россия 1», у якому, зокрема, сказав: «Ми не дозволимо, щоб хтось ставив під сумнів вирішальну роль колишнього СРСР у розгромі фашизму. Ці жертви не можна ставити під сумнів, я зроблю все, щоб ця історія ніколи не перекрутилася». Його доповнив Блага: «Є тренди, які можна назвати словом "американізація", коли стирають історичну пам'ять, кажуть дітям, що все добре йде із Заходу, а все погане — зі Сходу. Це історичне безглуздя, ми хочемо цьому запобігти».
На початку травня російського посла не пустили у словацький парламент опозиційні депутати. Проте 15 травня, з другої спроби, голова комітету з держбезпеки і оборони словацького парламенту Тібор Гашпар (Tibor Gašpar) за зачиненими дверима зустрівся з послом РФ Ігорем Братчиковим. Офіційний привід зустрічі — подяка РФ за «поразку фашизму і закінчення Другої світової». Обговорювали і війну в Україні. Гашпар, за повідомленнями опозиційний депутатів, зазначив, що війна в Україні — «наслідок геноциду російськомовного населення в Україні». Гашпар — колишній очільник словацької поліції. Потрапив у парламент за списком Smer з лави підсудних: Гашпара і його родичів, яким належить відома в країні охоронна фірма, звинувачували в корупції. Також їм приписували стеження за опозиційними політиками й журналістами. До речі, віднедавна син Тібора Гашпара Павол (Pavol Gašpar) є директором словацької спецслужби SIS (Словацька інформаційна служба). Це щось на кшталт ЦРУ. Принаймні в уяві словаків.
30 липня посол РФ Братчиков вирушив до Бардейова (Bardejov), де його офіційно прийняв міський голова. Посмішки на камери, рукостискання. Потім Братчиков разом із сільським головою Бараном — це ж треба, який збіг — посадив березу на цвинтарі воїнів Першої світової. Чому так? У Словаччині понад 200 військових кладовищ часів Другої світової. Але їх, вочевидь, вирішили оминути, адже там повно меморіальних дощок українською мовою. Такого точно не треба в російських ЗМІ.
21 серпня, на роковини вторгнення радянських військ у Чехословаччину 1968-го, сільський голова Баран оголосив згаданий грошовий збір для Курська і, за даними словацьких ЗМІ, особисто зробив перший внесок у розмірі 500 євро.
29 серпня посол РФ Братчиков разом з представниками словацької влади взяв участь в офіційних заходах з нагоди 80-ї річниці Словацького народного повстання під час Другої світової. Уперше в історії незалежної Словаччини на захід не приїхали високі представники інших країн ЄС. З урахуванням участі Братчикова обмежилися присутністю працівників посольств.
9 вересня на поминальному заході в Музеї Голокосту в словацькому місті Середь прем’єр Фіцо заявив про те, що в українській армії воюють підрозділи з фашистською символікою. Українська влада, на його думку, мусить приймати якісь рішення з цього приводу.
25 вересня селищний голова Баран дав розгорнуте інтерв’ю словацьким виданням, де наголосив, що його вже давно заарештували б у Польщі чи в іншій країні ЄС, а в Словаччині завдяки нинішній по-справжньому демократичній владі він може абсолютно вільно висловлювати свої думки. Також він сказав, що буде вважати честю, якщо опиниться у санкційному списку ЄС і США разом з Путіним.
У той самий час стало відомо, що деякі словацькі банки заблокували платежі на рахунок збору Барана, оскільки вважають такі транзакції ризиковими з огляду на чинну санкційну політику: мовляв, допомога країні-агресору. Попри це, банківський рахунок збору дотепер функціонує — за допомогою платіжної системи Wise, яка має естонські коріння. Усього зібрали 43 тисячі євро.
Посольство України в Словаччині на ініціативу селищного голови жодним чином не відреагувало.
1 жовтня євродепутат Блага повернувся в Словаччину з Брюсселя і попросив вибачення в посла РФ Братчикова за резолюцію Європарламенту із закликом дозволити Україні бити вглиб території РФ. Блага також заявив, що збирається їхати на якісь переговори в Москву. Цілком очікувано.
Адже з 21 вересня 2024 року Словаччина, згідно із санкційним переліком російської влади, не є країною з деструктивною політикою щодо РФ.