Одна країна, два світи
Угорська революція 1956 року займає в історичній пам’яті угорців особливе місце, адже це була боротьба за свободу проти комуністичних репресій, водночас героїчна і трагічна сторінка історії країни. Саме в ці осінні дні 66 років тому десятки тисяч громадян тодішньої Угорської Народної Республіки, серед яких студенти і представники інтелігенції, виступили проти комуністичного режиму, контрольованого Радянським Союзом, вимагаючи проведення політичних і економічних реформ. Однак протести жорстоко придушили радянські війська та угорські органи держбезпеки, багатьох учасників революції фізично знищили.
З тих пір багато чого змінилося. СРСР припинив своє існування, а Угорщина вже багато років як член ОБСЄ, ЄС, НАТО й інших престижних організацій.
Проте у 2010 році до влади в країні прийшла націонал-консервативна та євроскептична партія «Фідес», яку очолює одіозний Віктор Орбан. За понад десять років рівень демократичних свобод у країні досяг найнижчих показників, офіційний Будапешт усе частіше в унісон говорить з Москвою, а відносини із Заходом, включаючи європейські інституції, охолоджуються.
Не змінила ситуацію й широкомасштабна агресія Росії проти України. Прем’єр Орбан відкрито потурає кремлівській пропаганді, а Угорщина стала єдиною серед західних держав-сусідок України, хто відмовив надати свою територію для постачання зброї. Ба більше, з початку війни уряд Угорщини робить усе можливе, щоб і надалі отримувати російські газ і нафту.
Паралельно сильно загострилася риторика Будапешта щодо Брюсселя. Орбан за першої ліпшої нагоди звинувачує Євросоюз у всіх смертних гріхах, говорить про оркестрування негараздів у самій Угорщині, зокрема, через санкції ЄС, що мають згубний вплив на економіку країни. А також пророкує розпад Євросоюзу.
Щось схоже відбувалося під час цьогорічного відзначення роковин Угорської революції, коли 23 жовтня очільник уряду в західноугорському місті Залаегерсег виголосив промову, в якій звинуватив Захід у «зраді» революціонерів, а Брюссель – у «стрілянині», натякаючи на те, що ЄС відмовив Угорщині у виділенні коштів з єврофондів.
«Не переживаймо за тих, хто стріляє по Угорщині, залишаючись у тіні, десь із сторожових веж Брюсселя», – заявив Орбан.
Утім попри чималу підтримку серед населення орбанівської політики, не вся країна з нею погоджується. І масові вуличні протести, які відбулися того самого дня, – наочний доказ.
Як і 66 років тому, тисячі угорських викладачів і студентів вийшли на вулиці Будапешта. Однак із суттєвою відмінністю – замість транспарантів з антирадянськими гаслами демонстранти несли плакати з написами «Орбане, забирайся геть».
Причиною протестів стало недофінансування шкіл і залякування вчителів, які вимагають кращих умов, зокрема, шляхом обмеження права на страйк.
Після багатьох років марного наполягання на підвищенні заробітної плати освітяни вирішили посилити тиск на чинну владу. Власне тому недільний марш був найбільшим за останній період. Організатори ж пообіцяли продовжувати акції.
Прикметно, що й тут не обійшлося без орбанівської мантри про Брюссель. Так, уряд пов’язує підвищення зарплати з довгоочікуваним фінансуванням ЄС, яке той затримує через занепокоєння корупцією та порушенням демократичних стандартів в Угорщині.
Можна припустити, що угорські демонстрації мають у своїй основі не лише вимоги покращення освітянських засад, а й обурення політикою уряду в цілому, зокрема, його антиєвропейською та проросійською складовою.
Недарма під час протесту 23 жовтня серед мітингувальників можна було помітити унійні та українські прапори, а також написи «Росіяни, йдіть додому!». І хоча такі гасла все ж слід розуміти здебільшого в контексті революційних подій 1956 року, не виключається й актуальний геополітичний підтекст.
Одноразовість чи тенденція?
Дійсно, недільна демонстрація була не першою антиурядовою в Угорщині цього року.
Одна з таких відбулася в липні у Будапешті після ухвалення парламентом урядового законопроєкту, що обмежує використання пільгової податкової ставки для малого бізнесу (KATA tax). Це були перші серйозні соціальні протести після чергової перемоги «Фідес» на цьогорічних парламентських виборах.
Річ у тім, що, згідно з ухваленою нормою, не менш ніж 300 тис. з 400 тис. людей, які сплачували податок для малого бізнесу, повинні вибрати інший, менш сприятливий режим оподаткування, що призведе до зменшення доходів або відмови від бізнесу.
Акція протесту, у якій узяли участь близько тисячі осіб, розпочалася на площі перед парламентом ще під час обговорень, а потім перейшла до сусіднього Дунайського мосту. Протестувальники близько години блокували рух мостом в обох напрямках, поки їх не відтіснила поліція.
Та це не зупинило демонстрантів, і вони зібралися знову. На початку жовтня щонайменше 10 тис. угорських учителів розпочали акцію «Я хочу навчати» і закликали до громадянської непокори. Мітингарі створили живий ланцюг, що простягнувся на кілометри через увесь Будапешт, а міст біля парламенту був перекритий для автомобільного руху.
Ситуація повторилася в середині місяця, коли тисячі угорських студентів і їхніх батьків протестували, щоб підтримати вчителів і викладачів, які боролися за підвищення зарплати на попередній акції.
Влада визнає проблему. Так, спікер парламенту Угорщини Ласло Ковер заявив, що зарплати вчителів є нижчими за середні, проте, за його словами, «страйки – це не вихід». Уряд же, за класичним для нього сценарієм, наголошує, що підвищить зарплати вчителям тоді, коли Євросоюз виділить кошти з Фонду реконструкції.
Щоправда, раніше уряд Орбана оголосив про підвищення зарплати вчителям на 10% у 2022 році, а також у наступні два роки, однак профспілки вважають їх недостатніми. А значить, акції триватимуть.
Таким чином, партія «Фідес», хоч і здобула на цьогорічних парламентських виборах впевнену перемогу, має всі шанси зіткнутися з найважчими випробуваннями за весь час перебування при владі, такими як інфляція, низький обмінний курс форинта та можлива відсутність виплат із фондів ЄС.
Такий стан речей, вочевидь, ставатиме каталізатором усе нових і нових акцій народної непокори. І якщо уряд не перегляне внутрішню та зовнішню політику, він усе більше нагадуватиме колоса на глиняних ногах. І момент його падіння буде лише питанням часу.
