«ЄС нового покоління»
Для всіх держав-членів Європейська комісія у липні 2020 року підготувала безпрецедентний пакет допомоги в розмірі 750 мільярдів євро, щоб подолати найглибший економічний спад в історії ЄС.
«Ми провели 4 дні і ночі, 90 годин у переговорах і досягли успіху», – висловилася тоді президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Формальне ухвалення багаторічного бюджету ЄС на 2021-2027 відбулося лише 14 грудня 2020 року. Багатостраждальний документ має безліч ініціатив, і необхідно, щоб кожна з 27 держав-членів ЄС ухвалила власним рішенням парламенту.
Отже, ЄС затвердив низку інструментів відновлення після кризи, спричиненої коронавірусом. Йдеться, зокрема, про створення Фонду відновлення ЄС Next Generation EU («ЄС нового покоління»). Це інструмент тимчасового відновлення економіки держав-членів ЄС на суму 750 млрд євро, який допомагає відшкодувати негайну економічну та соціальну шкоду, заподіяну пандемією.
Фонд відновлення ЄС складається із 390 мільярдів євро у вигляді грантів і 360 мільярдів євро кредитів. Доступ до такої значної суми надається виключно на умовах підготовки кожною країною свого національного плану відновлення. І тут обов’язково кожна держава має зорієнтувати до 37% бюджету на «зелені» та соціально-орієнтовані проєкти для підтримки національної економіки, молоді, охорони здоров'я, а також диджиталізації (20% бюджету).
Проте такі заходи ЄС ще й означали, що після ратифікації цих документів буде збільшено максимальний обсяг ресурсів, які можуть бути мобілізовані країнами-членами для наповнення бюджетної казни ЄС. Якщо говорити зовсім просто, то схема виглядає так: спочатку Євросоюз забирає гроші в кожної країни, а потім, перерозподіливши їх, скеровує назад до держави-члена. При цьому як ви вже зрозуміли, розподіл буде нерівномірним, а от навантаження на національні бюджети – серйозним. І найголовніше: за це кожна держава бере на себе зобов’язання провести реформи.
«Стеля» у вигляді боргу
«Нам потрібно збільшити вогневу міць, щоб мати можливість генерувати необхідні інвестиції по всьому Європейському Союзу», – прокоментувала це рішення Урсула фон дер Ляєн у квітні минулого року. Вона також зауважила, що згідно з оцінкою потреб, ЄС упродовж перших двох-трьох років знадобиться «стеля» власних ресурсів у розмірі близько 2% ВНП замість 1,2%. Вона мала на увазі бюджетні гроші, якими оперує Єврокомісія.
Плани національного використання коштів, а також мобілізація ресурсів і збільшення з 1,20 до 1,40 відсотка від дохідної частини ВНП усіх 27 країн-членів викликали жваве обговорення. Дехто за це поплатився кріслами в парламентах та урядах. Саме розбіжності з приводу стратегії відновлення економіки і стали однією з основних причин урядової кризи в Італії та відставки Джузеппе Конте. Підготовкою нового плану довелося зайнятися вже новому прем’єр-міністру Італії Маріо Драгі.
Доволі амбітна ініціатива ЄС подолати наслідки коронавірусної хвороби додала «головного болю» не тільки Італії, а й Іспанії та низці інших країн, оскільки ЄС тепер вимагає ще й впровадження відповідних інституційних реформ. А тут у багатьох проблеми. Крім того, інституційні реформи завжди політично неприваблива річ для виборців.
Інший бік історії, що таких амбітних фінансових ініціатив ЄС уже давно не мав, отож тепер має поповнювати і власні фінансові запаси. Для цього Єврокомісія планує брати на ринку капіталу у борг близько 150 млрд євро щорічно для фінансування того ж таки Фонду відновлення економіки ЄС. Своїм рішенням від 14 грудня 2020 року Рада ЄС дає формальний дозвіл Європейській комісії здійснити тимчасові запозичення на ринках капіталу у цінах 2018 року для реагування на наслідки коронакризи. Через це «стеля власних ресурсів» буде тимчасово збільшена ще на 0,6 відсотка від європейського ВНП.
Зокрема, Єврокомісія планує до 2026 року розміщувати на ринку капіталу облігації і цінні папери, виплати за якими відбуватимуться з бюджету Євросоюзу.
Гроші і «національний голос»
Збір коштів на ринку капіталу зможе розпочатися після того, як відповідний закон ратифікують усі 27 країн Євросоюзу та нададуть відповідні плани застосування коштів ЄС з Фонду відновлення. А тут епопея з національними голосуваннями розвивається по-різному, адже крім нагальної необхідності залучення грошей, успіх самого Фонду матиме величезні наслідки для подальших переговорів про фіскальну інтеграцію держав-членів ЄС.
Євросоюз майже вісім місяців уже витратив на ухвалення семирічного бюджету, а з ратифікацією відповідного документа національними парламентами таймер перевалив за 16 місяців. З усіх 27 країн тільки 18 змогли ратифікувати документ і надати власне бачення використання коштів ЄС з Фонду відновлення. Але й тут бюрократична машина ЄС говорить, що лише чверть грошей надійде до держав-членів до кінця 2023 року.
Утім повернемося до процесу ратифікації. Серед аутсайдерів залишаються Німеччина, Нідерланди, Австрія, Ірландія, Фінляндія, Угорщина, Румунія, Естонія, Литва та донедавна Польща.
Фантастичним чином рішення отримати хоч щось із Фонду відновлення ЄС згуртувало партію влади Польщі «Право і справедливість» з лівою опозицією.
«Давайте відкинемо політичні конфлікти, – закликав прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. – Давайте пробачимо тим, хто намагався провести [політичні] розрахунки. Ми не можемо застосовувати стратегії, які шкодять Польщі, не мати можливості отримати кошти з Фонду».
У підсумку закон був ухвалений 4 травня 2021 року 290 голосами, 33 депутати Сейму висловилися проти та 133 утрималися.
Як частину пакету Польща отримає 23 мільярди євро субсидій і 34 мільярди євро позик. Сума еквівалентна майже двом третинам річного бюджету Польщі.
Щодо Німеччини, то тут вийшла ціла судова історія. Раніше німецькі бундестаг (парламент) і бундесрат (представництво федеральних земель) уже дали зелене світло планам Єврокомісії зі збору коштів, але відповідний закон ще не набув чинності, тому що проти нього було подано позови до Федерального конституційного суду.
У Фінляндії п'ятипартійна коаліція майже розвалилася через те, що опозиційна партія «Національна коаліція» не погодилася підтримати це рішення. Лише після численних раундів перемовин наприкінці квітня опозиційні сили погодилися утриматися від голосування щодо цього рішення, щоб не блокувати ініціативи ЄС. Однак парламент й досі не проголосував.
Креативно до розподілу коштів з Фонду відновлення ЄС підійшла Угорщина. Вона також іще не ратифікувала встановлення нової «стелі» у близько 2% від ВНП, але у своїй пропозиції до Єврокомісії хоче витратити значну частину грошей з Фонду відновлення ЄС на модернізацію університетів. Неймовірно благородно виглядає цей крок, але прем’єр-міністр Віктор Орбан поставив університети під контроль фондів, керованих його власними союзниками.
Крім того, Єврокомісія вже має запитання, що стосується проголосованого парламентом Угорщини рішення про створення квазіприватних фондів, куди передається державне майно. Ці фонди, за словами опозиційних партій, допоможуть закріпити владу Орбану незалежно від виборів.
Зі свого боку Естонія та Литва досі не ратифікували збільшення «стелі» та використання коштів з Фонду відновлення ЄС, а використовують його як розмінну монету, щоб забезпечити фінансування проєкту залізничної інфраструктури. Іще в січні 2021 року Литва, Латвія та Естонія погрожували ЄС заблокувати ратифікацію рішення, якщо Фонд відновлення ЄС не забезпечить достатнього фінансування проєкту Rail Baltica – високошвидкісного залізничного сполучення з Центральною Європою. Ця суперечка затягнулася до середини березня. У Латвії та Естонії ратифікація – це урядове рішення, і Латвія вже його ухвалила. У Литві потрібне схвалення парламенту, який ще розглядає це питання під час весняної сесії.
Наразі терміни ратифікації важливого документа для ЄС Австрією, Угорщиною та Нідерландами невідомі.
Цікаво згадати ще раз про Італію. Новому прем'єр-міністру Італії Маріо Драгі довелося в доволі короткий термін удосконалювати та доопрацьовувати проєкт порятунку економіки Італії від пандемії, використовуючи 261,1 млрд євро (315 млрд доларів) переважно коштів Європейського Союзу. Уряд підрахував, що гроші у вигляді грантів і позик ЄС збільшать економічне виробництво приблизно на 3,6% до 2026 року.
Проблеми Італії включають її гігантський державний борг, який збільшиться до майже 160%. Це неймовірний виклик не тільки для цієї країни, але й для ЄС, і багато економістів погоджуються, що єдиним рішенням нині є спроба хоча б частково погасити його. А для економіки, яка минулого року скоротилася майже на 9%, такий крок виглядає просто як mission impossible.
***
Що ж, європейська бюрократична машина вчергове показала: попри амбітні цілі, швидко реагувати на процеси, навіть ті, які спричинені пандемією, їй не вдається. Вимога ж про здійснення структурних реформ, створення механізмів, які повинні перешкоджати нецільовому використанню коштів і корупції, може наштовхнутися на певний супротив всередині Євросоюзу.
