Український коуч навіть устиг установити клубний антирекорд чемпіонату Італії. Під керівництвом Шевченка команда не зуміла вибороти жодної перемоги у стартових шести матчах. Цей антирекорд тренер пізніше декілька разів оновив, досягнувши позначки в дев’ять поєдинків без жодної вікторії.
Останньою краплею стала домашня поразка від прямого конкурента в боротьбі за виживання - «Спеції» - та виліт з Кубка Італії через декілька днів.
Генеральний директор «Дженоа» Йоганнес Шпорс прокоментував відставку Андрія Шевченка так: «У нас не було проблем з комунікацією. Ми багато спілкувалися з Шевченком. Але, на жаль, позитивних зрушень у нашій грі не відбулося, а результати, які зараз дуже важливі для нас, не з'явилися. Ми зрозуміли, що в нас немає достатньої енергії для наступного матчу з «Фіорентіною». Тому нам довелося приймати швидке рішення. Ми хотіли бути чесними з Шевченком. У цій ситуації таке рішення нам здалося оптимальним».
Досить дивна та нелогічна заява, враховуючи, що після звільнення українця «Дженоа» програла «Фіорентіні» з навіть не хокейним рахунком 6:0.
Для порятунку команди Шевченку обіцяли підсилення у вигляді зимових трансферів. Та бажаних ним підписань на момент звільнення українця так і не відбулося.
За інформацією деяких італійських ЗМІ, це і стало справжньою причиною розриву контракту. Адже за кілька годин до звільнення у Шевченка з босами «Дженоа» виникла гаряча суперечка щодо трансферної політики клубу.
Повідомляють, що тренер хотів, щоб «Дженоа» якомога швидше підписала потрібних йому гравців, проте генуезці не могли виконати ці вимоги, попри обіцянки, через що й виник конфлікт.
Не слід забувати й про невдалий календар ігор. З перших матчів Шевченко відразу потрапив під коток таких грандів, як «Рома», «Мілан», «Ювентус», «Лаціо» та «Аталанта». Проти таких суперників у «Дженоа» з їхніми кадровими можливостями не було б шансів навіть із Клоппом чи Гвардіолою, не кажучи вже про Шевченка, для якого, нагадаємо, це був перший досвід тренерської роботи в клубному футболі.
Саме тому цілком логічно поставити питання: «Навіщо взагалі Шевченка покликали працювати в «Дженоа?» Але більш влучне запитання: «Чому Шевченко погодився?» І якщо розібратися, то важко навіть сказати, хто сильніше винен у такому фіналі цієї історії.
Очевидно, що тренер-новачок Шевченко – не найкращий варіант для «Дженоа». У команді проблеми майже по всіх фронтах: низький рівень гравців, слабка інфраструктура, погане фінансування та не надто грамотний менеджмент. У такій плачевній ситуації команді міг допомогти лише досвідчений антикризовий тренер. Найкращим прикладом може слугувати британець Сем Еллардайс, який не перший рік починає сезон без клубу і чекає на пропозицію від проблемних команд, після чого за кілька місяців рятує такий колектив від вильоту, отримує гонорар і чекає на наступного «пацієнта».
Власники «Дженоа» не врахували, що для Андрія Шевченка це перший клуб у тренерській кар’єрі і він не мав жодного досвіду, тим паче в таких жорстких умовах. У керівництві клубу над цим чомусь не задумалися, і, напевно, головним аргументом для підписання контракту з Шевченком став піар, адже він справжня футбольна легенда в Італії. Але куди ж дивився сам Шевченко?
З таким підбором виконавців Шевченко банально не міг побудувати той футбол, який планував. Він навіть заявив, що вимушений пожертвувати атакувальним футболом заради більш надійної гри в захисті. У результаті не вийшло ні атаки, ні оборони, натомість ганебна статистика – 5 забитих і 18 пропущених.
«Начебто відставка і заслужена – програти стільки матчів. Але я не розумію, чому він туди пішов. Я дивився перші два матчі і думав, там же немає гравців, що він хоче зробити? Навіщо він пішов туди? Заради грошей, заробітної плати? Так у нього ж є гроші! Команди в нього не було, – заявив екснаставник Шевченка та колишній тренер збірної України Йожеф Сабо. – Можливо, він мав домовленість із керівництвом, що він йде туди за умови посилення команди. Гри ніякої не було, не могли забити гол. Він абсолютно нічого не зміг зробити. Мені шкода Андрія, але він сам винен у цьому. Навіть якби дали час, то з цією командою нічого не вийшло б. Невже він цього не розумів? Не перший день у футболі».
Для Андрія Шевченка зараз важливо зробити висновки і забути цей етап у своєму футбольному житті, як страшний сон. Зараз у нього є шанси, щоправда, невеликі, очолити збірну Польщі. Але краще, напевно, взяти паузу, щоб добре підготуватися до нового виклику. Проте найбільш неприємним наслідком цієї історії є «оновлена» репутація його як тренера. І у свій наступний клуб він прийде вже не як тренер, що вивів свою збірну у чвертьфінал Євро-2020, а як наставник, що не зміг витягти команду з кризи і з тріском провалився в італійському чемпіонаті. І якщо Шевченко хоче виправити таку несправедливість, то має ретельніше поставитися до вибору наступного місця роботи.
