Тест-громовідвід
Якщо пригадати цьогорічні пропозиції, то вони вилилися в кілька речей. Зокрема, це був законопроєкт про зменшення кількості обов'язкових предметів НМТ коштом математики. Спілка ректорів офіційно звернулася до Міносвіти, аби знизити прохідний бал зі 150 до 130 на низку популярних спеціальностей, зокрема: «Міжнародні відносини», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Міжнародне право», «Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія», «Медична психологія».
З підтримкою цієї позиції озвався і омбудсман Дмитро Лубінець. Мовляв, необхідно врахувати умови підготовки та складання НМТ, які негативно впливають на результати.
Тетяну Вакуленко навіть викликали до Верховної Ради пояснювати ситуацію в Одеській області, де через тривалі повітряні тривоги учасники тестування провели в екзаменаційному центрі понад 13 годин.
— З одного боку, тривалість війни, життя в стані хронічного стресу, з воєнними ризиками, звісно, негативно впливають на все — і на реакції, і на здатність дітей вчитися в усіх сенсах цього слова. Про це треба пам’ятати. З іншого боку, той, хто гучно кричить, не завжди представляє мейнстрим. І тут варто звернутися до цифр, — пропонує Іванна Коберник.
Показова історія з петицією про скасування математики як обов'язкової компоненти тестування з 2027 року, яку зареєстрували в березні. За три місяці вона так і не здолала поріг 25 тисяч голосів — зібрала трохи більше від половини необхідного. Тож суспільного консенсусу в цьому питанні немає.
Водночас довіра до НМТ як механізму доступу до вищої освіти тримається на доволі високому рівні. За результатами опитування учнів, студентів і вчителів, яке провела Київська школа економіки в травні 2026-го, понад 70 % респондентів погоджуються, що НМТ забезпечує рівні права під час вступу, і майже стільки само, що цей механізм зменшує корупційні ризики під час вступу.
— Але правда і в тому, що це суспільно значуща тема, до якої залучено багато людей. Тож дискусії були й будуть. Щороку приходить нове покоління вступників, хтось лишається незадоволеним, хтось хоче зробити щось інакше. Це все іде в комплекті, — каже Тетяна Вакуленко.
Тим паче в ситуації, коли є тільки термометр.
За міжнародною термінологією, НМТ — іспит високих ставок. Його результати визначальні для подальшого освітнього руху випускника, а отже, на нього покладають багато надій. Тому не дивно, що за відсутності інших атестаційних інструментів НМТ став фактично громовідводом.
— Коли в межах загальної середньої освіти немає взагалі жодних іспитів, навіть якихось напівстандартизованих тестів, учень, навчаючись у школі, уявляє рівень своїх однокласників як середній по поколінню, — каже Тетяна Вакуленко. — І якщо він топ у класі, то йому здається, що проблем зі вступом не мало б бути. Для вчителя така сама картинка зі своїм класом: якщо він найкращий у кар’єрі або на паралелі, складається враження, що немає жодних проблем. Управлінці хочуть отримати також відповіді на питання, яка школа краща, і починають працювати з рейтингами за результатами НМТ. Зрештою, інструмент, який призначений тільки ранжувати абітурієнтів для подальшого вступу, раптом стає відповіддю на всі питання. Суспільство теж намагається покласти на НМТ відповідальність за все, що відбувається.
І його ж коштом намагаються розв'язати всі проблеми.
Читайте також«Випускник не знає, як підійти до завдання з математики, яке відповідає рівню сьомого класу, і ситуація тільки погіршується»
Змістити фокус
Наприклад, заклики ректорів зменшити вхідний бар’єр на деякі спеціальності. Їхня логіка очевидна: університети побоюються не набрати студентів. Ксенія Семенова називає це сезонною панікою. Можливо, цей крок тимчасово спрацював би для когось. Але через демографічну ситуацію конкуренція за студентів буде тільки загострюватися — самим зниженням вимог не обійтися.
— Фактично це відтягування загибелі, — каже вона. — Ми мали б фокусуватися на якісних змінах у вищій освіті: на покращенні якості освітніх програм, самого формату навчання. Ми ж хочемо бути в цьому глобальному просторі, європейському, і ми дійсно конкуруємо за майбутніх студентів з університетами Європи. І те, що міністерство, приміром, не продовжує політики, спрямованої на закриття вишів, які в принципі ні до чого не прагнуть і нічого не дають, крім інформаційного шуму під час НМТ, — це проблема.
Інший приклад — умови, в яких навчаються студенти. Замість знижувати вступні вимоги можна було б збільшити фінансування університетів, зокрема, аби модернізувати студентську інфраструктуру, зауважує Ксенія Семенова:
— Ректори могли б використати свій вплив і сказати: «Діти масово виїжджають з України не через НМТ, а через те, що в гуртожитку немає гарячої води. То хоча б в основних університетах, які працюють офлайн, зробімо так, щоб було комфортно». Але чесно озвучити проблему, що в нас немає грошей на інвестиції, — це табу. Нікому не хочеться показати, що ти неефективний ректор, бо не маєш грошей. Ця кругова брехня в усьому і затягує в цей офіс простих рішень.
Водночас прихильники зниження прохідного бала часто посилаються на європейські університети, де вступити легше. Однак у цих системах працює все ж інший механізм: відкритий вступ — жорсткий відсів за результатами навчання. Вони справді дають шанс багатьом, але після першої сесії значна частина студентів, іноді до половини потоку, не складає іспитів і їх відраховують. Вимоги не знижують лише для того, щоб зберегти контингент. Цей нюанс у нас якраз оминають.
— Можна всіх брати, — погоджується Іванна Коберник. — Але натомість покажіть, дорогі ректори, скільки тих, хто не вчився, ви відрахували цього року після першого курсу. Цього не роблять, боячись втратити фінансування, і цим дискредитують освіту загалом. І, відповідно, не дають скористатися аргументом, що це ж дитина через стрес забула відповідь на одне питання НМТ.
Саме тому, на її думку, дискусія про НМТ неминуче впирається в університетську культуру, а сам тест не може вичерпати себе, поки не зміниться позиція ректорського лобі.
— Варто розуміти, що тест — це лише інструмент, — пояснює вона. — А справжня проблема чи виклик — чесний вступ і чесне подальше навчання в університеті. Поки ті дорослі, які несуть за це відповідальність, не продемонструють суспільству, що так, є чесне відрахування, що ніхто не заплющує очей на хабарі чи інші недоброчесні практики, ми не зможемо говорити про зміну інструментів оцінювання. Тобто, на жаль, зараз діти в заручниках не НМТ, а недоброчесних дорослих і університетів.
Або повернімося до ситуації, що виникла на Одещині, де через тривоги діти до ночі пробули в тимчасовому екзаменаційному центрі.
Регламент передбачає, що після двох з половиною годин тривог учасники можуть припинити оцінювання і взяти участь у додатковій сесії. Водночас, як кажуть в УЦОЯО, самі вступники і вступниці та їхні батьки часто звертаються з проханням дочекатися завершення тривоги й відновити роботу над тестом. Так сталося і тоді. Тільки сто учасників обрали додаткову сесію, інші наполягли закінчити тест того самого дня.
Виникнення такої ситуації спровокувало жорстку критику самої системи тестування. Організатори тесту при цьому наголошують: УЦОЯО відповідає за проведення оцінювання, але не за облаштування тимчасових екзаменаційних центрів. Укриття, техніка, інтернет — це зона відповідальності місцевої влади й засновників закладів освіти. Тоді, 8 червня, на Одещині оцінювання проходили 1349 учасників, не в укриттях працювали 1022 з них.
Зрозуміло, що безпекова ситуація в регіонах дуже різна, тому вимагати однакових умов НМТ від прифронтової області і, наприклад, західної області навряд чи можливо. Відповідно ОВА мають самі зважати на обставини й розставляти пріоритети. Так, в Одеській області лише третина вступників мала змогу проходити НМТ в укритті.
— Я переконана, що ОВА добре знають кількість повітряних тривог і ті труднощі, які можуть виникнути в регіоні під час тестування, — каже Тетяна Вакуленко. — Але коли це область, у якій тривога триває по 17 годин на добу, то в мене виникає інше питання, не про НМТ. А як так, що ми десять місяців навчаємо дітей, не маючи цих укриттів? І що це за навчання? Утім саме це, на жаль, нікого чомусь не турбує. Дійсно, велика кількість дітей на Одещині стикнулася з труднощами під час тестування. Але ж, напевно, якісь такі речі відбувалися в шкільному травні чи квітні. Бо якщо в нас немає достатньої кількості центрів для безперервного оцінювання, то так само й немає змоги навчати якнайбільше дітей очно.
Читайте такожОбрізати і поливати. Як це реформувати кафедру в університеті, який реформується
Простір для вдосконалення
Звісно, є й інший бік медалі.
— Тест не ідеальний, і я вважаю, що навіть у цих важких умовах є потреба і простір покращити його, — каже Іванна Коберник.
Претензії до самих завдань справді виникають постійно: непропорційно представлені теми, завдання поза межами програми, надто багато дат, неоднозначні формулювання, багато мовознавчих винятків, різна складність комплектів завдань у різні дні здачі тощо.
— Візьмімо для прикладу задачі на параметр у НМТ з математики. Треба сказати правду — їх не вчать у звичайних школах. Центр і МОН пояснюють: ми маємо виявити найсильніших дітей, тому такі завдання є. Але, звісно, психологічно це дуже тисне, коли ти бачиш велику кількість питань, яких не розумієш, — зауважує Іванна Коберник. — Тому я, приміром, за те, щоб у нас було ДПА з математики для всіх, відповідно воно було б простішим і чітко відповідало б програмі. Тоді на НМТ математика могла б бути вибірковою. Або, приміром, питання тесту з української мови, яке вимагало знання роду слів «нецке», «графіті», «оригамі». Це якраз чітко ілюструє обґрунтованість звинувачень у тому, що НМТ великою мірою заточене на зубріння.
На це в УЦОЯО так само свої аргументи: тестування відображає програму. Змінюватиметься програма — змінюватиметься зміст оцінювання. Наразі НМТ базується на Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, затвердженому 2011 року. А він справді великою мірою передбачав зубріння, визнає Іванна Коберник. І чіпати його немає сенсу — останніми за ним випустяться нинішні десятикласники і одинадцятикласники.
Далі підуть перші випускники НУШ, які вчаться вже за іншим, компетентнісним Державним стандартом. Тож питання в тому, чи осучаснять зміст тесту з 2030-го. Нагадаємо, 2029 року у зв’язку з переходом на 12-річну освіту класичного масового випуску не буде, крім дітей, які завершать навчання в пілотних академічних ліцеях.
А це по ланцюжку зачіпає давню тему якості й перевантаженості шкільної програми.
— Поки що всі спроби розвантажити, осучаснити і привести її до здорового глузду закінчуються дуже часто ускладненням, — продовжує експертка. — Як наслідок, у нас програма не відповідає кількості годин, закладених на неї. Навіть у рамках НУШ програма з української літератури для сьомого, восьмого класів містить по сорок творів на рік. Ця нездатність домовитися про ядро знань — величезна проблема, яка стосується і математики, і природничих предметів. Коли один урок — одна тема, а на наступний вже самостійна робота, то в такому режимі неможливо нормально навчатися навіть без повітряних тривог і відключень світла. Уявіть, що в нас є трилітрова банка годин, в яку намагаються налити пʼять літрів змісту. З репетитором або в школі, де є додаткові години математики, це можна опанувати. Інакше ні. Тому й треба врешті-решт на якийсь варіант пристати: або додавайте навчальний час, умовний червень чи серпень, або приведіть у відповідність кількість годин і програмового матеріалу, бо див не буває.
Що цікаво, як показує свіже опитування КШЕ, лише половина вчителів вірить, що школа може забезпечити підготовку учнів до НМТ на рівні 180+ балів без репетиторів. Схожої думки й учні 11 класів: лише 47 % вважають, що школа достатньо готує їх, щоб скласти НМТ.
Читайте також(Не)стати космонавтом. «Уявлення дітей про ринок праці дуже фрагментарне»
Додати прозорості
Що можна було б зробити вже зараз? Принаймні почати оприлюднювати завдання тестів, вважає Іванна Коберник. Це додало б прозорості й підвищило ступінь довіри до НМТ.
Адже зняло хоча б частину звинувачень щодо змісту завдань Національного мультипредметного тесту.
— Зараз людина відтворює завдання з пам’яті і, звісно ж, може щось переплутати, — каже вона. — З іншого боку, триває абсолютно ганебна історія зі зливами. Люди реєструються на НМТ не для того, щоб скласти тест, а для того, щоб сфотографувати питання. А потім вони продають доступ до цих варіантів. Тому краще опублікуйте все.
В УЦОЯО кажуть, що були б найпершими бенефіціарами цього. Але виклик у тому, як гарантувати, що наступного року вони зможуть отримати ту саму кількість тестових завдань і забезпечити оцінювання. Як пояснює Тетяна Вакуленко, останніми роками завдання не публікували насамперед через ту кількість матеріалів, які необхідні, щоб проводити іспит. У класичному ЗНО центр готував до чотирьох добірок тестів на рік, у межах НМТ уже мова про двадцять добірок для кожного предмета на рік. А підготовка добірок — це доволі складний процес, який охоплює розробку завдань авторами, рецензування, апробацію. Тож природно, що УЦОЯО прагнуло мати певну кількість цих завдань, які не були оприлюднені і які можна перевикористовувати. Щороку готувати їх з нуля — великі ресурси в усіх сенсах і так само ризик не встигнути вчасно і якісно відпрацювати весь ланцюг їх створення.
Тому глобально оприлюднення завдань залежить від двох основних умов. Перша — це стабільність самої моделі оцінювання. Адже будь-яка зміна в ній автоматично трансформує десятки інших параметрів: кількість завдань, розрахунок конкурсного бала, таймінг, банк тестових завдань, логістику.
— Приміром, робимо не чотири предмети на НМТ, а три, — каже Тетяна Вакуленко. — Тоді треба розуміти, що вже зовсім інакше рахуємо конкурсний бал, що це вже тригодинний іспит. І тут питання: чи ми робимо його у форматі відкритого таймінгу, тобто даємо на все про все три години, а як учасник чи учасниця розподілять цей час між предметами, то їхня справа. Або ми чітко закладаємо по годині на кожен предмет. І тоді вже цієї гнучкості комусь може не вистачити. І так далі.
Друга умова — фінансування, яке дасть змогу опублікувати тестові зошити й забезпечити весь логістичний процес створення нових завдань.
Утім, наприклад, цього року дефіцит бюджету УЦОЯО становить 10 %. А організація НМТ, попри те, що не включає багатьох елементів з класичного ЗНО, як, наприклад, друк і доставка матеріалів до шкіл, перевірка відповідей на відкриті завдання, охоплює чимало інших дороговартісних процесів. Зокрема тих, що пов’язані з безпекою тестового середовища або з тим, наскільки якісно воно працює для всіх учасників і учасниць. Загалом його проведення обходиться в понад тисячу гривень на людину. Цього року в НМТ узяли участь понад 320 тисяч осіб.
— Це як у класичному трикутнику з проєктного менеджменту: дешево, швидко, якісно — оберіть будь-які два параметри з трьох. Бо всі три одночасно неможливі, — каже Іванна Коберник. — Це практично універсальне правило. Швидко + якісно = дорого. Дешево + якісно = довго. Дешево + швидко = неякісно. Треба розуміти, що ми постійно перебуваємо в цій розтяжці. І не можемо замовчувати негативні тенденції, які, на жаль, цементуються через те, що Український центр оцінювання якості освіти відчуває себе під постійною атакою, змушений захищатися і поводитися як закрита структура. Тому, якщо ми на цьому економимо, маємо ціну цієї економії.
Питання фінансування невідворотно зачепить і повернення до Державної підсумкової атестації — рішення, яке має ухвалювати парламент.
— Бо якщо хтось справді переживає за якість оцінювання, то треба вимагати відновити її, — каже Іванна Коберник.
Читайте такожМіж «рафінованою» математикою і задачами для життя: розмова з математикинею Катериною Терлецькою
Повернути оцінювання в сім’ю
Від початку ДПА, яку проводили для 4, 9 й 11-х класів, виконувала функцію випускного іспиту й мала відповісти на питання, чи досяг випускник школи мінімально необхідного рівня знань. А ЗНО було вступним тестом, який фактично визначав, хто з абітурієнтів краще підготовлений. Після реформи 2015 року результати ЗНО з окремих предметів почали зараховувати для одинадцятикласників як ДПА.
З 2022-го, коли постало питання, як забезпечити справедливий вступ в умовах повномасштабної війни, цю функцію почав виконувати НМТ, а ДПА скасували до кінця воєнного стану. Саме тому НМТ опинився в ролі єдиного стандартизованого інструмента оцінювання.
Ініціатор і керівник міжнародного дослідження якості освіти PISA Андреас Шляйхер описує це як divorce, фактично розлучення оцінювання і процесу навчання, коли ми довго вчимо чогось без адекватного оцінювання, а потім робимо суперважливий тест, під час якого учні просто не спроможні показати значну частину того, що вони реально знають.
— На своїх семінарах, коли ми пояснюємо модель ДПА, я кажу, що ми створили сім’ю, в якій хтось з батьків не живе в родині, — пояснює Тетяна Вакуленко. — А після одинадцяти років він раптом приходить і починає скаржитися, що ми не так жили. Звісно, сім’ю це бентежить і дратує, адже це неадекватна взаємодія. Так і з оцінюванням. Воно має бути частиною процесу навчання.
Нині УЦОЯО відпрацьовує нову єдину для всіх модель ДПА, яка орієнтована більше на перевірку компетентностей і передусім на зворотний зв’язок про навчальні досягнення школярів. Але є але. У центрі притримуються позиції, що ДПА має бути добровільним, поки триває повномасштабне вторгнення. Пояснюють так: не можна робити обов’язковим те, що неможливо провести для всіх у подібних умовах.
— Якщо йдеться про вступну кампанію, то це особисте бажання людини продовжувати навчання і, відповідно, складати НМТ. Приїхати, приміром, з-за кордону в якусь локацію, аби скласти іспит, або в Запоріжжя з області. Вимагати таких рішень від усіх школярів і їхніх родин точно не можна, — каже Тетяна Вакуленко.
І просто неможливо від дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Водночас в УЦОЯО сподіваються, що навіть якщо повномасштабна війна ще триватиме, то заклади освіти, у яких принаймні більш ніж половина учнів навчається очно, за бажанням зможуть проводити атестацію.
Чи захочуть школи добровільно взяти на себе додаткове навантаження, яке зазвичай викликає втому і роздратування, ще те питання. У цій ситуації, за словами керівниці УЦОЯО, можна зарадити тільки тим, що дати більше, ніж забрати: забираємо якусь частину часу вчителів та учнів, натомість даємо важливий зворотний зв’язок, який складно отримати самостійно, про те, що діти знають, чого не знають, що вміють, над чим варто попрацювати. Водночас учень здобуває корисний досвід оцінювання.