Формально зараз Почаївська лавра належить державі (розпорядник – Міністерство культури України, балансоутримувач – Кременецько-Почаївський Державний історико-архітектурний заповідник), але по факту використовується монастирем.
Важливо наголосити: перевірка це була не «майнова», а саме щодо афілійованості. З майном давно все зрозуміло: ще в 2024-2025 роках Міністерство (спільно з заповідником) зафіксувало тут численні порушення. Наприклад, незаконні розписи із «ліками» царської сімʼї (більш докладно про це – нижче), самовільні забудови – в тому числі комерційні і господарські – тощо.
Додаткову перевірку тоді також проводила Тернопільська ОДА. За її результатами зʼясувалося доволі прогнозоване: низка лаврських обʼєктів, які ніби-то досі перебувають в її підпорядкуванні, насправді незаконно приватизована або перебудована ченцями.
Отже, формальностей дотримано. І що тепер, московські попи заберуться з Почаєва?
Далі за процедурою ДЕСС надає монастирю припис про необхідність усунення виявлених зв’язків з РПЦ та час на їхнє усунення. Ясна річ, ніхто нічого «не усуне». Й тоді ДЕСС через суд домагатиметься припинення діяльності монастиря МП.
Хіба цей сценарій спрацював в Києво-Печерській Лаврі?
Не до кінця. Суди тривають досі – три різних провадження. За три роки 15 суддів взяли самовідводи у справі лаври. Ще раз: 15 самовідводів за 3 роки.
Є всі підстави говорити про те, що з Почаєвом буде ще складніше.
«Уже три релігійні організації – Київська митрополія УПЦ МП, Корецький жіночий монастир і «Голосіївська пустинь» – визнані афілійованими. Але це нічого не змінило в їхній фактичній діяльності», – говорить професор НУ «Острозька академія», доктор історичних наук Андрій Смирнов.
Зокрема, суд по Київській митрополії є ключовим і він досі триває – засідання постійно переносяться, відкладаються тощо.
Що собою нині являє Почаївська Лавра?
Свято-Успенська Почаївська лавра – одна з найбільших православних святинь України і найбільша в західній Україні, монастир УПЦ МП, що знаходиться в місті Почаїв Тернопільської області.
«Для заходу України Почаїв – це як Свята Софія для всієї України». Так вважає митрополит Тернопільський та Кременецький ПЦУ Нестор (Писик). Він каже, що Почаївська лавра має тут більше значення, ніж навіть Києво-Печерська лавра в столиці.
Комплекс споруд розташований на декількох земельних ділянках, найбільша – на 12 га, була незаконно передана в постійне користування лаврі Почаївською міською радою (тут знаходяться пам’ятки архітектури: Успенський та Троїцький собори, келії, дзвінниця тощо). Сталося це, як легко здогадатися, в часи Віктора Януковича – ще влітку 2003-го, в період його премʼєрства (безкоштовне користування на 49 років, тобто до 2052-го).
Монастир великий? Скільки там насельників?
Так, великий. Офіційно – понад двісті насельників. Реально проживаючих – понад триста. І це не враховуючи «трудників» (людей, які перебувають в монастирі тимчасово – моляться, виконують різні роботи – «послушання») та паломників.
Саме цих людей керівництво лаври найбільш активно залучає для «оборони», коли на територію приходять правоохоронці.
Так, восени минулого року після обшуку було відкрито кримінальне провадження за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах). Здійснення слідчих дій супроводжувалося «карнавалом»: жінки і діти з хоругвами кидалися на правоохоронців, за їхніми спинами – православні тітушки.
Важливо наголосити: для невеличкого Почаєва лавра є фактично «містотвірним» підприємством, де працевлаштовано більшість місцевих. Відтак, вони зацікавлені відстоювати систему, що склалася, навіть не з релігійних, а передовсім з економічних мотивів.
«Це держава в державі. І місцева влада, і правоохоронні органи тут повністю залежні від Почаївської лаври», – зазначає Смирнов.
Цікаво також, що після повернення державі Києво-Печерської лаври, потік паломників до Почаєва не збільшився, як можна було б подумати. А саме «православні туристи» формують чималу частину лаврського бюджету.
Проти них тільки одна справа?
Паралельно розслідується справа про зникнення старовинних ікон, зафіксоване під час інвентаризацій заповідника. Водночас Служба безпеки України спільно з іншими правоохоронними органами веде проти керівництва та представників Почаївської лаври кілька кримінальних проваджень, які стосуються економічних злочинів і антиукраїнської діяльності.
Так а що по «руському міру» – що там цікавого всередині?
Наприклад, розписи всередині Успенського собору: зображення на стінах «родини мучеників» царя Миколи другого, питомо російських святих, що не мають до Почаєва жодного стосунку: Матрони Московської, Ксенії Петербурзької, Олександра Невського (значна частина мощей якого нещодавно була втрачена в ДНР під час транспортування для здійснення молебну за подолання паливної кризи в Росії. – Ред.).
Читайте такожНесвяті на фресках. Чому портрети гетьманів і князів у храмах — це ок, а політиків і бізнесменів — не ок?
Примітно, що розписи зʼявилися між 2010-м і 2018-м роками, значна частина – вже після подій Майдану і початку АТО, розповідає очільник ДІАЗу Василь Ільчишин. Звісно, музейники на них дозволу не давали, а нині вдіяти вже нічого не можуть. Їхні реальні спроможності взагалі значно обмежені. Причина: на відміну від Києва і Святогірська, в Почаєві заповідник фізично знаходиться в Кременці – доступ на територію лаври для його співробітників суттєво обмежений.
До речі, до повномасштабного вторгнення охорону Почаєва здійснювали особи з шевронами «донських казаків». Ну, а про наявність великої кількості пропагандистської літератури, присвяченій «руському міру», яка масово видавалася в місцевій друкарні і розповсюджувалась через церковні лавки, говорити взагалі не доводиться.
Як взагалі сталося, що на Західній Україні функціонує Лавра, яка є «оплотом» «русского міра»?
Перший ключовий етап — XIX століття після поділів Речі Посполитої: територія Волині відійшла до Російської імперії, а після поразки Листопадового повстання 1831 року католицькі ордени були звідси примусово виселені. Монастир спустів, і насельників завозили «з глибин Росії». Другий етап — радянський: коли лавра перетворилася фактично на «філію КДБ». На початках Незалежності, в 1990-1991му, ігумен був проукраїнським, але його змістили й запроторили до божевільні. За іронією, тут же, на території обителі.
«Москва розуміла: хто володіє Почаєвом – той володіє західною частиною України. І починаючи з XIX століття, Москва пильнувала, щоби тут не переважали українські ченці – їх переселяли в інші монастирі, а сюди заселяли росіян, молдаван і представників інших національностей», – розповідає митрополит ПЦУ Нестор.
І нагадує історію преподобного Амфілохія (відомого ще як лікаря УПА), котрого «спровадили» з лаври за його відверто проукраїнські погляди.
Чому і закон вже є, і Служба Божа активно працює, і окремі «високопосадовці» УПЦ МП вже отримали вироки, а держава досі не може розвʼязати проблему раз і назавжди?
Дійсно, кримінальних справ проти «генералітету УПЦ МП» порушено чимало. Дехто з них, як от митрополит Тульчинський Іонафан (Єлецьких) навіть поїхав на болота в рамках обміну – до свого близького друга патріарха Кирила (Гундяєва), який відзначив його орденом і тричі (!) подякував «за вірність РПЦ» (дослівна цитата).
Настоятель Святогірської лаври Арсеній (Яковенко), вже давно під судом – в 2014-му в лаврі накопичувалися бойовики Гіркіна, тут вони зберігали зброю, вже в 2022-му Арсеній на проповідях закликав сюди «руській мір» та «здавав» місце розташування сил ЗСУ поблизу міста. Але суд цей затягується. Як і над Павлом (Лебідем) (він же – «Паша Мерседес»), якому значно помʼякшили домашній арешт – дозволили пересуватися Україною (з обмеженнями, але ж) і навіть час від часу служити.
«А ректор Почаївської семінарії архієпископ Іов (Смакоуз) 2023-го року отримав вирок за розпалювання міжрелігійної ворожнечі – заплатив штраф. І все, більше нічого», – каже Смирнов.
Вже промовчимо про санкції і позбавлення українського громадянства на підставі наявності російського. Зокрема в голови УПЦ МП владики Онуфрія.
Але на фізичне повернення святинь всі ці справи ніяк не впливають.
«Досі багато парафіян і монахів Московського патріархату вірять, що Москва переможе. Вони цього чекають», – пояснює владика Нестор.
Звісно, коли їхній духовний центр впаде, частина з них може «прозріти», але це не точно.
Читайте такожХрами УПЦ МП, які зруйнувала Росія – рахунок на сотні (ФОТО)
Рано чи пізно, перемога буде, а московитів все ж виженуть з Почаєва. Що тоді? Якою буде подальша доля лаври?
Святе місце довго не пустуватиме. Відомо, що ПЦУ претендує на Почаївську лавру. І рішення Синоду про заснування Почаївського монастиря ПЦУ є своєрідною декларацією про наміри.
Однак наразі йдеться тільки про юридичне оформлення релігійної організації. «Ми не хочемо ділити шкуру невбитого ведмедя», – коментує митрополит Нестор, якого Синод призначив настоятелем Почаївського монастиря ПЦУ.
Але, за його словами, як тільки церква побачить перспективи, мобілізує всі сили для оновлення святині.
«Це не означає, що наступного дня, як тільки нам передадуть якісь корпуси лаври, ми там зможемо заселити стільки ж монахів, як це було в Московському патріархаті. І цинічно вимагати від нас цього. Та кількість насельників, які є сьогодні в монастирях Московського патріархату, не виникла за один день. Вони це набували сотні років. Але я вірю, що коли ці святині перейдуть до Української церкви, цей процес пройде в десятки разів швидше і вже невдовзі ми будемо мати повноцінно діючі монастирі», – зазначає владика.
Що буде з братією, священниками, послушниками нинішнього монастиря МП?
В ПЦУ кажуть, що монахів, які будуть готові перейти в ПЦУ, залишать у складі братії. Але будьмо відвертими: навряд чи бажаючих буде багато – це зовсім не те саме, що окремі парафіяльні священники, які з громадами переходили до ПЦУ.
«Хтось скаже, що в нас багато подібного – ми православна церква, вони православна. Але ми цивілізаційно абсолютно різні. В нас різний світогляд, зовсім інші погляди на світ, на життя, на церкву, можливо, навіть на Бога. Хоча формально догматика однакова, але в Московському патріархаті вона настільки перекручена ідеологією «русского міра», що вони очікують спасіння тільки від Москви. Думаю, вони були б раді, якби Україна в цій війні програла», – каже митрополит.
Греко-католики теж заявляли свої права на Почаїв, хіба ні?
Саме так. В УГКЦ говорять про історичну справедливість – у XVIII-XІХ столітті (з 1712 по 1831 роки) лавра належала греко-католицькому чину василіян. Саме тоді було збудовано величний Успенський собор та інші будівлі, що сформували архітектурний ансамбль. Монастир став найбільшим осередком книгодрукування та інтелектуального життя на Волині. У лаврі працювала потужна друкарня, яка видавала не лише богослужбову, а й світську літературу. А коронація Папою Римським Климентом XIV Почаївської ікони 1773 року стала епохальною й ще більше прославила монастир.
Нині УГКЦ не висуває жодних вимог, але говорить, що претендує на право здійснювати богослужіння у Почаєві.
«Нам не йдеться про майно, нам йдеться про можливість молитися», – пояснював глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук і закликав зробити Почаївську лавру доступною для всіх конфесій.
«Вигнання наших монахів із Почаєва було імперським актом, коли Москва хотіла перетворити Почаїв на форпост «русского міра». І так воно, на жаль, лишається і по сьогодні», – додавав архієпископ.
Він вважає, що в Україні мають бути загальнонаціональні святині, які б не належали якійсь одній конфесії чи помісній церкві, а були б доступні для загальної молитви.
Святослав Шевчук порівняв таке явище із ситуацією на Святій Землі, де у певних храмах можуть почергово молитися та проводити богослужіння представники різних конфесій. «Я думаю, Свята Софія чи навіть Почаївська лавра мали б мати статус загальнонаціональних святинь», – сказав глава УГКЦ.
При цьому, за словами Василя Ільчишина, жодних офіційних звернень щодо можливої присутності в лаврі від УГКЦ не надходило.
Коли все ж лавра стане українською, церкви зіткнуться зі ще однією проблемою, про яку зараз воліли б не думати. Це плата за оренду.
Нині МП має все в безоплатному користуванні. Наступникам, очевидно, доведеться сплачувати державі за користування пам’ятками чималі суми.
