Противник як і раніше має перевагу в авіації, яку виробляє, виробляє балістику, може дотягнутися до більшості українських великих міст високоточною зброєю, здатен перехоплювати «довгі Нептуни» і «Фламінго», так само як ми перехоплюємо «Калібри» та Х-101.
І ми не виробляємо не тільки засоби доставки до ПРО, а й витратні матеріали до IRIS-T чи NASAMS — просто у кремлівських не вистачає потужностей перевантажити західні запаси, які й створювалися з розрахунком на використання компонентів ракет «повітря-повітря».
Але це один ланцюг. Саме тому США зараз ведуть переговори з європейцями про налагодження спільного виробництва AMRAAM в Європі — щоб розвантажити американські заводи й не «красти» ракети в авіації заради потреб ППО.
Багато хто дивується, що в результаті останніх обстрілів столиці пройшла балістика. А те, що велику частину зими світло було по пару годин і тепло не всюди (а значить проходили удари по ТЕЦ та підстанціях у Києві) нікого не дивує?
Наявність перехоплювачів, які продавалися в країни Затоки по 6-7 млн за штуку, — це питання не тільки виробництва в США або налагодження паліативу в Німеччині, а й бюджетів, держгарантій, обслуговування тих, що передаються зі зберігання.
Іноді партія ракет до «Патріотів» приходить за пару днів до удару, а іноді не встигає. Навіть якщо США наростять згідно з планами, це кілька сотень штук на все НАТО і вільний ринок на рік — у нас не буде весь 2026 і частину 2027 року ракет-перехоплювачів на кожну балістику.
Тому на перший план виходить розосередження, перенесення виробництв під землю, дублювання, укриття, розподілена генерація. Не повинно бути так, що десятки агрегаторів пишуть про зліт стратегів, кілька годин триває ракетна війна над десятком областей, а в кожному знесеному під'їзді десятки вбитих і поранених.
Впевнений, що запитай тих, кому не пощастило, чи готові ви виходити в підвал кожну ніч до кінця війни, відповідь була б — так. От тільки так це не працює.
Проте в цю гру можна грати вдвох. І завдяки величезним просторам, і те, що розтягнуті пару стрільбових дивізіонів бригади С-300 захищають простори між Ростовом і Волгоградом, а суцільного РЛС-поля немає, ми можемо будувати маршрути так, щоб дотягуватися до НПЗ або підприємств ВПК. Але це не гарантія 100% попадання — КР перехоплюють і літаками, і мобільними групами, як і ми.
Те, що дістали Омськ — чудово, бо це посилить і поширить кризу на Сибір. ЕЛОУ-АВТ-11 найбільшого НПЗ в РФ уражені — це пів року ремонту. Судячи з усього, намагалися підняти Су-57, а йому підсвічував ДРЛО борт — з ППО в секторі було туго. Те, що дістали на відстані в 2000 км означає, що триває модернізація, зʼявились підвісні баки, ми використовуємо вдалі напрацювання, щоб збільшувати радіус «довгої руки» і поліпшити машинний зір.
Триває повноцінна кампанія з обрушення Криму в блекаут — не тільки обидві ТЕС, а й підстанції, щоб не можна було здійснювати маневрування з континенту.
ПС 220 кВ «Бахчисарай» і ПС 10/35/10 кВ «Зимине» (в ніч на 5 липня): великі енергетичні вузли. Окупанти спробували списати це на «технологічний збій», але за фактом почалися масові перебої зі світлом у Севастополі, Качі, Андріївці та Роздольненському районі.
ПС 110/35/10 кВ «Старий Крим» і ПС 110 кВ «Саки» (в ніч на 3 і на 7 липня): ключові вузли електромереж регіону. Після точних прильотів Старий Крим і навколишні села повністю пішли в блекаут.
ПП-2 «Крим» (в ніч на 8 липня): основна точкою прийому електроенергії енергомостом «Кубань – Крим».
Газова компресорна станція — уражена в одній зв'язці з підстанціями, що мультиплікує збиток для генерації. Кримські ТЕС працюють на газі. Ми системно б'ємо по об'єктах «Чорноморнафтогазу». Якщо компресорна станція встає — тиск у трубі падає, турбіни ТЕС починають працювати з перебоями або взагалі встають в «аварійний стоп». Це зараз основна наша тактика: не «вибити ТЕС», а «задушити її відсутністю палива/маневрового вузла». Не тільки тому, що для машинної зали потрібна важка бч, а й тому, що Крим в основному забезпечується все ж не місцевою генерацією.
Севастополь, Керч і Євпаторія сидять без світла і води. Рубильник півострову буквально перевели в режим «Off». Паливна криза не дає широко використовувати мобільну генерацію і підсилює кризу на сферу обслуговування — регіон все більше висмоктує ресурси, замість бути тиловою базою.
Накритий нафтовий термінал «ТЕС-Термінал-1» у Керчі (базова перевалка пального для угруповання РФ на півдні України) — знищені резервуари з нафтопродуктами і насосна станція.
Вдогонку в акваторії Азовського моря дронами уражені два танкери з пальним. Ударили в рубки — ймовірно пілоти не були впевненими, що пожежа прикінчить судна, а от вихід з ладу електроніки і навігації — це місяці ремонту. РЗД та траса «Новоросія» для «непотоплюванного авіаносця» вийшли з чату, залишилося море.
Читайте такожСтратегія виснаження. Чому Крим став головною точкою докладання зусиль літньої кампанії СОУ
Щоб платити по два мільйони рублів за контракт, Кремлю потрібні нафтодолари. У ніч на 6 липня зграя дронів накрила відразу кілька стратегічних об'єктів на відстані понад 1000 км:
Ярославль: удар по НПЗ «Славнефть-ЯНОС» — одному з найбільших нафтопереробних заводів Росії, який жене пальне для потреб армії. 6 атака — не даємо ремонтувати та створювати запаси запчастин.
Ленінградська область: уражені морський термінал «НОВАТЕК-Усть-Луга» і нафтотермінал у Висоцьку. Це прямий удар по інфраструктурі валютного експорту через Балтійське море.
Калуга: підтверджено ураження місцевого НПЗ. Тут ми обробляємо не тільки переробку, а й зберігання.
ТЕЦ «Луч» (в ніч на 4 і 7 липня повторно): Одна з базових теплоелектроцентралей Бєлгорода. Точний удар і потужна пожежа привели до того, що в значній частині Бєлгорода зникло не тільки світло, а й зупинилися насосні станції — місто залишилося без води. Плюс прилетіло по аеропорту, діставши заглиблені бочки з гасом. Для військового і логістичного хабу це означає частковий параліч та додаткові витрати.
Системні удари по розподільчих мережах змушують противника відтягувати ресурс МНС, Росгвардії та інженерних військ від ЛБЗ на порятунок власного тилу.
В цілому ми повинні продовжувати, не відволікаючись на удари помсти за Київ, Суми, Запоріжжя чи Дніпро — не давати ремонтувати колони очистки, таргетувати бочки для зберігання і шукати заводи, які беруть участь у ланцюжку відновлення НПЗ. Само собою, нарощувати атаки по танкерах, які забезпечують Крим, вільне полювання за фурами, ураження мостів, удари по локомотивах і ремонтних поїздах — продовжувати тримати лінзу над мурашником.
Повинні розширювати зону блекауту з Криму на південні регіони РФ, де найважча ситуація з пальним — це буде бити і по перевалці, і по НоРєКа, і по поливу зі збором врожаю. І продовжувати перевіряти Московське ППО на поставку ракет — кожна ракета в мільйон доларів по дрону в 150 тисяч, це гроші, які не дійдуть до ЛБЗ.
Ми не зможемо фізично позбавити палива армію або промисловість РФ, але можемо підштовхнути вежу з кісточок доміно — криза буде посилювати падіння перевезень, туризму, послуг, а все разом бити по ВВП і по дефіциту в регіонах. Те, що противник вийшов в Азовське море вісьмома танкерами без прикриття з повітря і ППО хоча б на катерах — чіткий маркер як їм сильно пече Крим.
Спроби окупантів закрити регіон в інформаційному вакуумі лише підкреслюють глибину колапсу: вони не можуть приховати, що півострів, який мав стати плацдармом, перетворився на тягар, що перерізав власні артерії постачання.