Боявся заснути й не дочекатися допомоги
Сергій потрапив до лікарні за 20 днів до смерті з осколковими пораненнями ніг, живота і спини. Він був мінометником і отримав їх, коли їхав виконувати бойове завдання поблизу Краматорська, розповіла начальниця секції цивільно-військового співробітництва 3 мотопіхотного батальйону 56 бригади Юлія Кондратюк. Бійці їхали двома автомобілями, щоб замінити побратимів. В обидві машини влучили ворожі FPV-дрони. Сергій із побратимом Дмитром були у кузові і постраждали найбільше.
«До нього підбігли хлопці, легше поранені, і він ще інструктував їх, що за чим робити, — розповідає Юлія. — Потім медики розповідали, що під час евакуації просили його не засинати. І сам він пригадував, як старався будь-що не заснути, бо розумів: може не прокинутися».
Чоловіка евакуювали до харківського військового шпиталю. Там зазвичай стабілізують вивезених із поля бою поранених бійців, а далі відправляють на лікування глибше в тил. Так сталось і з Сергієм. Поранення було складним, тож його відправили до Києва, щойно змогли. Представники цивільно-військового співробітництва бригади навідали його на початку травня.
«Там він стабілізувався. Було ще не зрозуміло, чи зможе ходити, — пригадує Юлія Кондратюк. — Коли ми приїжджали, ще не ходив: йому робили операції і чомусь у нього все погано гоїлось». Коли Юлія з Колегою спілкувалися з ним, Сергій уже зрозумів, що не зможе служити далі. Розповідав, що заощадив трохи грошей, очікував компенсацію за поранення і планував відкрити власну справу, купити житло.
Читайте такожУламок у самому серці. Історія про незламних людей, які символізують Україну
«Хороший хлопець. Добре воював, і не один рік. Колектив відгукується про нього дуже добре, — розповідає Юлія. — Для мене стало шоком, коли я отримала документи про його смерть: вважала, що він стабілізований і з ним усе буде вже відносно добре».
Попри складні поранення, що гоїлись повільно, Сергій був досить позитивно налаштований і ні на що не скаржився, пригадує начальниця служби ЦВС. З ним постійно була мама. «Ми з нею спілкувались окремо. Вона дуже раділа, що сина приїхали навідати з підрозділу, — каже Юлія Кондратюк. — Думаю, якби були претензії, вони б нам розказали». Лікарі ж і не зобов’язані надавати ЦВС якусь інформацію.
«Коли мине трохи часу, вже після поховання, треба буде поговорити з його мамою», — каже Юлія.
Раптово почав задихатись
Отже, евакуйований за двісті кілометрів з Краматорська до Харкова, а потім до Києва мінометник опинився в лікарні швидкої допомоги. Військові госпіталі скеровують пацієнтів у цивільні лікарні, з якими мають домовленості, коли не дають ради навантаженню.
«Був при свідомості, йшов на поправку. Рани, які одразу почали лікувати, майже загоїлися. Натомість на поранення спини, за словами рідних, уваги так і не звернули. Хоча і сам боєць, і його мама постійно просили лікарів почати лікувати спину», — розповідала раніше волонтерка Оксана Корчинська.
Стан Сергія поступово погіршувався. Коли мама намагалась звернути на це увагу лікарів, ті відповідали: «А що ви хотіли? Це поранення». За словами Оксани Корчинської, якщо боліло нестерпно, Сергія переводили до реанімації і вводили в медикаментозний сон, а в причинах погіршення його стану не розібралися.
У суботу на світанку він подзвонив матері й сказав, що почувається дуже погано. Розповідав про тривожні передчуття і жахливі сни.
Врешті Сергія вирішили перевести до військового шпиталю.
Зі слів матері Оксана Корчинська розповіла, що 8 червня йому зробили кардіограму; медики залишились задоволені роботою серця. «У суботу, неділю я була з ним, він був хороший: добре дихав, усі параметри задовільні», — розповідає мама Сергія Галина Кузнєцова. Частково перебував на штучному диханні: лікарі припускали, що «нібито тромб був в артерії», намагається пояснити вона. Але чи був він насправді, сумнівається.
«Ми ж ледве добилися, щоб уранці його у госпіталь перевели. І коли постало питання, що заберуть і розберуться, що насправді в нього, то його до ранку й не стало, — плачучи, розповідає мама померлого. — Так, ніби навмисне, щоб не віддавати і не побачили у госпіталі, як вони лікували».
Оксана Корчинська розповідає, що ускладнення в Сергія Кузнєцова почались на минулому тижні якраз після того, як у лікарні робили обхід члени комісії — волонтери й ветерани-активісти: розпитували, чи просять лікарі пацієнтів купувати ліки. Мама Сергія зізналась, що за час, проведений у лікарні швидкої допомоги, витратила близько тридцяти тисяч гривень. Для пенсіонерки це суттєва сума. Сам Сергій компенсаційних виплат від частини на той час ще не отримав і мав лише двадцять тисяч гривень грошового забезпечення на місяць.
Читайте такожРеформа екстреної медичної допомоги: перехід на європейські стандарти
«З цього все й почалося. Адміністрація намагалася доводити, що це неправда, але з 38 опитаних мною поранених 36 підтвердили, що ліки таки купують», — говорить Оксана Корчинська. Вона попросила маму повідомити, якщо її примушуватимуть купувати якісь ліки або користуватись послугами саме лікарняної аптеки. Каже, чоловік був у свідомості, розмовляв і добре почувався — казав, що йде на поправку. А невдовзі пані Галина повідомила, що сину різко погіршало.
«Почав задихатися з п’ятниці на суботу якраз після обходу нашої комісії. Йому щось ввели, каже мама, і він тиждень мучився», — розповідає волонтерка. Перестав їсти, багато спав і ледве дихав. Але в реанімацію попри прохання матері чоловіка не брали. За словами Оксани Корчинської, тільки коли вона здійняла скандал, Сергія перевели в реанімацію. Але відмовлялись переводити в іншу лікарню: мовляв, не транспортабельний.
«Лише коли я додзвонилась Казмірчуку (Анатолій Казмірчук — командувач Медичних сил ЗСУ, — Ред.), обіцяли у вівторок прислати по Сергія анестезіолога й торакального хірурга», — говорить вона.
Вівторка Сергій Кузнєцов не дочекався.
Оксана Корчинська каже, що адміністрація лікарні намагалась шантажувати Галину Кузнєцову: мовляв, якщо наполягатиме на розтині, то він триватиме дуже довго. «Ми знов звернулись до командування Медичних сил, щоб провели незалежну експертизу у військовому госпіталі або головному бюро судово-медичної експертизи», — розповідає волонтерка.
Від КМДА вимагають дій, чиновники чекають результатів експертизи
Галина Кузнєцова каже, що лікарню швидкої допомоги на Братиславській у лікуванні військових цікавить лише плата, яку заклад отримує за пацієнтів. «Лікування хорошого немає, а гроші вони гребуть, — обурюється вона. — У документах розписують, що і те, і те використали, насправді — і цього в них нема, і іншого, те не лікують, а там забули й перев’язку зробити». А день-два без перев’язки — і рани запалюються, течуть, температура у пораненого під 40 градусів. «А їм байдуже, — нарікає мама померлого військовослужбовця. — Люди в них лежать розбиті, а їх відправляють потім у різні куточки України доліковуватися».
На думку пані Галини, систему треба змінити: оплачувати послуги цивільних лікарень по факту видужання направленого військовослужбовця, коли є результат їхньої роботи. «Бо зараз виділили на нього суму, її забирають, а як лікують — нікого не цікавить, і якості — нуль», — каже вона.
Співзасновник ГО «Принцип» Масі Найєм вважає, що «обставини смерті Сергія Кузнєцова викликають серйозні запитання щодо якості наданої медичної допомоги і вкотре привертають увагу до ситуації, що склалася в лікарні швидкої допомоги». У своєму дописі він нагадав, як взимку через відсутність електропостачання й резервного живлення лікарі реанімації та протишокової терапії понад дві години працювали в повній темряві без доступу до критично важливого обладнання. Тоді відбулася масована ракетна атака і двоє важкопоранених пацієнтів вчасно не потрапили до операційних через непрацюючі ліфти; врятувати їх не вдалося. А у квітні служби супроводу стали вимагати від Командування медичних сил не скеровувати поранених військовослужбовців до цього закладу. Лікарі з інших лікарень висловлювали занепокоєння станом пацієнтів після лікування у київській лікарні швидкої допомоги.
LB.ua звернувся до Командування медичних сил із проханням прокоментувати як ситуацію з Сергієм Кузнєцовим, так і звернення служб супроводу щодо Першої лікарні швидкої допомоги. Ми оприлюднимо відповідь, коли вона надійде.
Департамент охорони здоров'я КМДА ще навесні створив комісію для перевірки дій лікарні. Працюючи в ній, представники патронатних служб, волонтерська і ветеранська спільнота виявили численні систематичні порушення прав пацієнтів, корупцію й неналежне лікування поранених військовослужбовців, злочинну бездіяльність керівництва лікарні. Йдеться про системні випадки виявлення інфекцій у поранених і погіршення їхнього стану, що не відповідало початковій тяжкості отриманих ушкоджень. Про те, що з пацієнтів та їх родичів вимагали гроші і змушували купувати дорогі ліки, які мали б надавати безкоштовно в межах програми медичних гарантів, бо закуповуються коштом Національної служби здоров’я й бюджету Києва. Що у відділеннях антисанітарія, а загалом у закладі, за словами представників служб супроводу, — вища смертність серед поранених, ніж в інших лікарнях, які працюють із військовими пацієнтами.
Читайте такожОбшуки в лікарнях не вихід. Чому держава програє боротьбу зі зловживаннями в медицині
«Попри численні скарги, публічні звернення й резонансні інциденти, належної оцінки ситуації досі не надано», — написав Найєм. Тому ініціативна група вимагає об’єктивного розслідування смерті Сергія Кузнєцова і притягнення до відповідальності винних, зокрема звільнення директора лікарні. Якщо реакції не буде до 14 червня 2026 року, активісти обіцяють вдатись до безстрокової мирної акції протесту.
У приймальні Першої лікарні швидкої медичної допомоги на прохання прокоментувати подію відповіли: «мені сказали говорити усім, хто дзвонить з цього питання, щоб зверталися до відділу комунікацій Департаменту охорони здоров’я КМДА».
У пресслужбі Департаменту охорони здоров’я LB.ua заявили, що ніяких рішень щодо медзакладу не ухвалювали: «Буде ж експертиза. Зараз така стадія — всі чекаємо висновків. Ще нема результатів розтину».